22. Функції та дисфункції соц. Інститутів

Явні функції інститутів є очікуваними та необхідними, вони формуються та декларуються у кодексах і закріпленів системі статусів і ролей. До явних функцій перш за все слід віднести:

- функцію закріплення та відтворення суспільних відносин, яка забезпечує ствйкість соціальної структури суспільства;

- регулятивну функцію, яка полягає у тому, що функціонування соціальних інститутів забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства шляхом вироблення шаблонів поаедінки;

- інтегративна функція, яка включає в себе процеси ущільнення, взаємозалежності та взаємовідповідності членів соціальних груп, яке відбувається під впливом інституціональних норм, правил, санкцій та систем ролей;

- транслююча функція, без якої було б неможливим передавати соціальний досвід;

- комунікативна функція, характер якої у зрізі соціальних інститутів має специфіку формальних зв’язків, що здійснюються в системі інституціоналвзованих ролей;

Першою і найважливішою функцією соціальних інститутів є задоволення найважливіших життєвих потреб суспільства, тобто того, без чого суспільство не може існувати як таке. Воно не може існувати, якщо не буде поповнюватися новими поколіннями людей, купувати засоби проживання, жити в мирі і порядку, здобувати нові знання і передавати їх наступним поколінням, займатися вирішенням духовних запитань.

Не менш важливою є функція соціалізації людей, здійснювана практично усіма соціальними інститутами (засвоєння норм культурних та освоєння соціальних ролей). Її можна назвати універсальною.

Поряд з універсальними існують і специфічні функції, тобто такі функції, які властиві одним і не властиві іншим інститутам, наприклад, відтворення нових поколінь (інститут сім'ї), добування засобів існування (виробництво), наведення та підтримання порядку в суспільстві (держава) , відкриття та передача нових знань (наука і освіта), відправлення ритуалів (релігія).

Латентні функції виражаються у непередбачених результатах діяльності інститутів, наслідки діяльності яких не усвідомлюються учасниками та носять ненавмисний характер. Латентні функції виступають у якості побічного ефекту діяльності соціального інституту. І вони можуть бути як позитивними, так і негативними, тобто дисфункціями.

Функції та дисфункції є відносними, а не абсолютними. Кожна з них має два види – явний та латентний. Функція може бути явною для одних членів суспільства і латентною для інших. Латентні функції тим відрізняються від дисфункцій, що вони не наносять шкоди. Якщо інститут замість користі приносить суспільству шкоду, то таку дію називають дисфункцією. Наприклад, функція інституту освіти - готувати всебічно розвинених фахівців. Але якщо він не справляється зі своїм завданням, якщо освіта поставлено з рук геть погано, те потрібних фахівців суспільство не отримає. Школи і вузи випускають в життя дилетантів. Функція перетворюється в дисфункцію.

Діяльність соціального інституту вважається функціональною, якщо вона сприяє збереженню стабільності та інтересам суспільства. Вона може розцінюватися як дисфункціональна, якщо працює не на його збереження, а на руйнування. Наростання дисфункцій у діяльності соціальних інститутів може вести до соціальної дезорганізації суспільства.

Соціальні інститути здійснюють у суспільстві важливі функції: інтеграцію і об'єднання суспільства, диференціацію, поселення за певними соціальними статусами і ролями, вироблення чітких норм, правил, принципів життєдіяльності суспільних спільностей; регулювання відносин у соціальних спільностях, залучення людей до суспільної діяльності, здійснюють соціальний контроль.