21. Поняття соціального інституту

У своїй повсякденній діяльності люди розуміють під інститутом різні соціальні одиниці. Це можуть бути навчальні або наукові організації та установи, будь-які великі цільові організації. Серед соціологів немає повної згоди в розумінні цього терміну. Деякі вчені застосовують його тільки до великомасштабних організаціям (наприклад, до комітетів, об'єднань тощо), використовуючи для малих організацій термін "група" або "асоціація". Таке розуміння дозволяє розрізняти поняття "інститут", "група" і "асоціація" виключно за ознакою розміру соціального об'єкта і робить незрозумілими базові особливості інститутів, груп і асоціацій.

Насправді, між поняттями "інститут" і "група" є істотна внутрішня відмінність. Якщо група - це сукупність взаємодіючих індивідів, то інститут є системою соціальних зв'язків і сукупністю соціальних норм, що існують в певній області людської діяльності, тобто реалізуються на практиці. Т.ч. можна дати наступне формальне визначення соціального інституту: соціальний інститут - це організована система зв'язків і соціальних норм, яка об'єднує значущі суспільні цінності і процедури, що задовольняють основним потребам суспільства.

У цьому визначенні під суспільними цінностями розуміються колективні ідеї і цілі, під громадськими процедурами - стандартизовані зразки поведінки в групових процесах, а під системою соціальних зв'язків - сплетіння ролей і статусів, за допомогою яких ця поведінка здійснюється й утримується в певних рамках. Наприклад, інститут сім'ї включає в себе: 1) сукупність суспільних цінностей (любов, ставлення до дітей, сімейне життя); 2) громадські процедури (турбота про виховання дітей, їх фізичному розвитку, сімейні правила і зобов'язання); 3) переплетення ролей і статусів (статуси і ролі чоловіка, дружини, дитини, підлітка, тещі, свекрухи, братів і т.п.), за допомогою яких здійснюється сімейне життя

Будь-який соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи ту чи іншу соціальну потребу. Якщо така потреба стає незначною або зовсім зникає, то існування інституту виявляється безглуздим, який гальмує суспільне життя. Такий інститут в силу інерції соціальних зв'язків деякий час ще може функціонувати як данина традиції, але в більшості випадків його життя досить швидко припиняється.

Разом з тим є важливі, у вищій ступені необхідні інститути, викликані до життя неминущим потребами. Соціологи вважають, що таких інститутів у розвинутих суспільствах всього п'ять: це інститути сімейні, політичні, економічні, освітні та релігійні. Крім того, оскільки цінності і процедури наукового життя стали дуже важливими і високостандартизованими, до найважливіших можна було б зарахувати і інститут науки. Разом з тим багато видів діяльності, включаючи соціальну діяльність і медицину, теж починають визначатися жорстко встановленими зразками і нормами поведінки, володіють системою соціальних статусів і ролей і з цієї причини можуть бути віднесені до інститутів.

Незважаючи на те що інститути та соціальні групи - різні наукові поняття, вони невіддільні одне від одного. Інститут, будучи сукупністю взаємозв'язків та систем поведінки, визначається в кінцевому рахунку потребами людей. Хоча він сам формує взаємозв'язку і норми, є люди, між якими здійснюються ці взаємозв'язки і які використовують норми на практиці. Саме люди самі за допомогою інституційних норм організують у себе групи та асоціації. Таким чином, в кожен інститут входять багато груп та асоціацій, що визначають інституційну поведінку. Наприклад, інститут сім'ї - це сукупність певних зв'язків, норм і ролей, які на практиці виявляються в діяльності окремих малих груп - конкретних сімей. Інститут освіти реалізується через колективи шкіл та інших навчальних закладів, тобто через певні соціальні групи. Церква вважається інститутом, а прихожани окремої церкви - асоціацією. Отже, інститути та соціальні групи, а також асоціації взаємозв'язані, і безглуздо повністю відокремлювати один від одного ці поняття й вивчати їх окремо.

Отже, інститут - своєрідна це форма людської діяльності, заснованої на чітко розробленій ідеології, системі правил і норм, а також розвинутому соціальному контролі за їх виконанням. Інституційна діяльність здійснюється людьми, організованими в групи чи асоціації, де проведено поділ на статуси і ролі відповідно до потреб даної соціальної групи чи суспільства в цілому. Інститути, таким чином, підтримують соціальні структури і порядок у суспільстві.

Свідомість людини накладає відбиток на спосіб їх задоволення, який, у свою чергу, залежить від рівня розвитку соціальних потреб. Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становлення відбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двох факторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання, суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.

Соціальні потреби поділяють на матеріальні, духовні і суспільні. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, у тому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовами людської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю. Зосередження всього життя на придбанні матеріальних благ нерідко деморалізує людину, руйнує її внутрішній світ.

Задоволення матеріальних потреб пов'язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) і суспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб.