4) П.Сорокін

Соц. стр-ція - це диференціація деякої сукупності людей (населення) на класи в ієрархічному ранзі. Вона знаходить вираження в існуванні вищих і нижчих шарів. Її основа і сутність - у нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності й обов'язку, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів того чи іншого співтовариства. Конкретні форми соціальної стратифікації різноманітні і численні.

Форми: економічна,політична і професійна. Будь-яка організована соціальна група завжди соціально стратифіковано. Не існувало і не існує жодної постійної соціальної групи, яка була б "плоскої" і в якій всі її члени були б рівними. Товариства без розшарування, з реальним рівністю їх членів – міф. Соц. стр-ція - це постійна хар-ка будь-якого орган-го сус-ва. Змінюючись за формою, Соц. стр-ція існувала у всіх сус-вах, що проголошували рівності людей.

18. Культура як ціннісно-нормативна система суспільства.

Перший розділ культури, а саме той, який визначає способи дій, ми називаємо нормативною культурою. Багато авторів вважає, що культурні правила норми і цінності складають основний кістяк культури Такий погляд ми знаходимо, наприклад, у Флоріана Знанецкого, який величезне значення надавав «ціннісно-нормативної системи» суспільства, а також у Толкотта Парсонса, який вважав, що вирішальним моментом для ідентичності і стабільності суспільства є «консенсус щодо цінностей». У сфері нормативної культури знаходяться описи дій, властивих даній культурі, прийнятих в її рамках, але разом з тим і дій, не характерних для неї або заборонених в ній. Характеристика дії тут пов'язана з поняттям обовязковості або заборони. Інакше кажучи, вона базується на нормативних зразках. Приклади в позитивному плані: старших треба поважати, людина повинна бути пунктуальною, треба повертати борги. Приклади негативного характеру, побудови на основі заперечення або заборони: не можна бити дітей, не слід розмовляти по мобільному телефону в літаку, не можна перевищувати розумної швидкості, коли їдеш в автомобілі.

Другий сегмент культури, який ми називаємо ідейною культурою, охоплює прийняті в суспільстві переконання, погляди, стандартні символи і визначає тим самим характерні способи мислення, встановлює ті смисли подій і явищ, поділ яких стає обов'язковим, Раніше для визначення цієї сфери використовувався термін «символічна культура",, і деякі автори розглядають цей сегмент культури як центральний. Наприклад, К. Гірц визначає культуру як систему значень і символів, що регулюють громадську діяльність. У цій сфері ідейної або символічної культури також спостерігається певний фактор повинності і заборони: необхідно визнавати те, що складає свого роду загальну мудрість суспільства, що панують у цьому суспільстві вірування, переважні переконання, і не можна думати інакше, наприклад, потрібно поважати наукові аргументи і не слід вірити в чарівні чари; потрібно визнавати медичну науку, а не звертатися до знахарів; потрібно рахуватися з принципами демократії і не можна пропагувати расизм.

Третій сегмент культури, що охоплює всі об'єкти, якими ми володіємо або користуємося в нашому суспільстві, ми називаємо матеріальною культурою. (Сюди належать предмети і інструменти, придумані, створені, сконструйовані людиною - меблі, будинки, мости, машини, автомобілі тощо, а також модифіковані та перемінені об'єкти природи - засіяні поля, сади, річки з регульованим перебігом і облаштуванням берегів і т.п.