14. Соц.Роль

У соціології соціальну роль визначають як сукупність нормативне обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов'язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією. Позиції в суспільстві (статуси) вимагають виконання тих чи інших функцій. Активність індивідів, спрямована на реалізацію функцій, — це і є соціальна роль. Вона є основою формування відповідних очікувань з боку інших: від дорослої людини очікують ініціативи, від підлітка — покірності, від бізнесмена — підприємливості, від найманого робітника — ретельності та дисципліни, від дівчинки — бути дівчинкою, а від хлопчика — бути хлопчиком. Соціальна роль - ця поведінка, яка очікується від того, хто має певний соціальний статус. Поняття "роль" використовується Лінтоном для позначення суми культурних зразків, що асоціюються з певним статусом. Це настанови, норми, цінності, правила поведінки, які суспільство пропонує для організації діяльності кожному володареві статусу. Вони є обов'язковими для виконання, належать позиції (статусу) незалежно від того, яка саме людина претендує на цей статус. Однак лише реалізація поведінки перетворює їх на роль: Р. Лінтон говорить про роль як про динамічний аспект статусу.

Отже, статус потребує дій, а сама дія, що регулюється і спрямовується сукупністю норм, — це і є роль. Статусу, як правило, відповідають кілька ролей — так званий рольовий набір. Викладач очікує від студента старанності у навчанні, студентська організація — активності, а друзі — уваги та прихильності. Окрім того, протягом дня індивід займає кілька позицій та виконує кілька рольових наборів. Здобуваючи загальну і спеціальну освіту, ми набуваємо навичок та зразків для виконання професійної ролі, посідаємо певну позицію в структурі занять. На роботі ми користуємося певною повагою та авторитетом, тобто володіємо конкретним статусом, і своїми діями намагаємося йому відповідати чи підтримувати його.

У самому загальному вигляді можна виділити два типи рольових конфліктів: меду ролями і в межах однієї ролі. Часто дві або більше ролі містять в собі несумісні, конфліктуючі обов'язки особистості. Наприклад, дружина що працює знаходить, що вимоги її основної роботи можуть прийти в конфлікт з виконанням нею домашніх обов'язків; або одружений студент повинен узгоджувати вимоги до нього як чоловіка з вимогами, які висуває до нього як студента; або працівник міліції іноді повинен вибирати між виконанням ним свого посадової боргу і арешту близького друга. Подібного роду конфлікти відносяться до рольовим конфліктів між ролями.

Прикладом конфлікту, що відбувається в межах однієї ролі, може служити положення керівника чи громадського діяча, що публічно проголошує одну точку зору, а у вузькому колі оголошує себе прихильником протилежної, або індивіда, який під тиском обставин виконує роль, що не відповідає ні його інтересам, ні його внутрішнім установкам. У багатьох виконуваних індивідами ролях - від сантехніка до викладача вищого навчального закладу - існують так звані конфлікти інтересів, в яких обов'язки бути чесним по відношенню до традицій або людям входять у конфлікт з бажанням "робити гроші".

Рольові конфлікти і несумісністі, ймовірно, можна знайти в кожному суспільстві. У добре інтегрованій культурі (тобто що має єдині, традиційні, колективні переважною більшістю культурні комплекси) ці несумісності так раціоналізовані, розділені й заблоковані одна від одної, що індивід їх зовсім не відчуває. Наприклад, члени деяких індійських племен ставляться один до одного з найбільшою терпимістю і м'якістю. Але їх людяність поширюється тільки на членів племені, всіх інших людей вони вважають тваринами і можуть спокійно вбивати, не відчуваючи жодних докорів сумління. Проте складні суспільства, як правило, не мають високоінтегрованих традиційної культури, і тому рольові конфлікти і рольова напруженість у них становить серйозну соціальну та психологічну проблему.

Регулювання ролей відрізняється від захисних механізмів раціоналізації і розділення ролей перш за все тим, що є свідомим і навмисним. Регулювання ролей - це формальна процедура, за допомогою якої індивід звільняється від особистої відповідальності за наслідки виконання ним тієї або іній ролі. Це означає, що організації та громадські асоціації беруть на себе велику частину відповідальності за негативно сприймаються або соціально неодобряемие ролі. На практиці це виглядає як посилання індивіда на вплив організацій, в силу якого він змушений діяти певним чином. Чоловік виправдовується перед дружиною за тривала відсутність, кажучи, що цього вимагала його робота. Нечесний працівник торгівлі не відчуває своєї провини тому, що він упевнений, що його змушує так чинити система торгівлі. Як тільки в індивіда з'являється напруженість або рольової конфлікт, він негайно починає шукати виправдання в організації чи асоціації, в якій він виконує конфліктну роль.