15. Соціальні відносини: сутність та типологія.

Социальные связи человека, находящегося даже в очень небольшой по размеру, малочисленной группе, представляют собой множество взаимодействий, состоящих из действий и ответных реакций. Складывается сложная сеть взаимодействий, охватывающая различное число индивидов. Постепенно, в ходе общения из всей совокупности взаимодействий выделяются устойчивые социальные связи, которые на основе рационально-чувственного восприятия их взаимодействующими индивидами приобретают определенную специфическую форму, характеризующуюся соответствующим поведением взаимодействующих индивидов. Такие осознанные и чувственно воспринимаемые совокупности повторяющихся взаимодействий, соотнесенные по своему смыслу друг с другом и характеризующиеся соответствующим поведением, называют социальными отношениями.

В отличие от взаимодействий социальные отношения четко разделяются по смыслу и содержанию. Например, студент, попадающий в незнакомую группу, начинает взаимодействовать с другими студентами на лекциях, семинарах и вне учебного процесса. Постепенно, через какое-то время повторяющиеся взаимодействия приводят к возникновению разных по содержанию социальных отношений, любовь и ненависть, равнодушие, вражда, дружба, уважение, выгодный обмен, выполнение обязательств, презрение и т.д.

Класифікація: (згідно мотивацій, якими керуються суб’єкти, що вступають у постійні відносини)

Інструментальні – участь у них – спосіб отримання якоїсь вигоди, що саме по собі не є цінним (прийом на роботу, купівля-продаж, оренда)

Самоцінні – відносини заради задоволення (любов дружба, знайомство). Ці відносини є самоціллю. Вони є вираженням тенденції люд. Природи як істоти суспільної, що орієнтується на товариство.

Змішані випадки – вигода+задоволення (гра в казино, обід з друзями)

Нормативне регулювання

Формальні – зобов’язують до дотримання відповідної форми і правил(суддя, адвокат,священик повинні дотримуватися строго визначених процедур у відносинах)

Неформальні – реалізуються в рамках дії різного виду, протікають спонтанно (батько-син, викладач-студент, але присутні формальні елементи).

Сфера дії і взаємодії

Дифузні – виникає багато взаємодій, багато тем(зв’язки між чол. І жін., батьком і дитиною)

Специфічні – обмежені однією темою(лікар-пацієнт, продавець-покупець)

Часовий критерій

Постійні

Тимчасові або термінові – вкладаються в обмежені часові рамки

Становище, в якому знаходяться партнери

Егалітарні (рівність)

Не егалітарні (нерівність)

Схожість, розбіжність

Гомогенні – позиції партнерів не мають соц.. розбіжностей – однокласн.

Гетерогенні – відрізняються в різних аспектах – батькосин

За місцем емоц.мотивації

Інтимні – очікувана і допустима емоц. Мотивація

Офіційні – керуватись емоціями непристойно

16. Соціальна стратифікація та її роль у відтворенні соціоструктурних елементів суспільства.

Теорію соц. Стр-ції було створено на поч.40-х рр.20 ст. амер.соціологами Т. Парсонсом, Р.Мертоном, К.Девісом, які вважали,що верт.класиф-я людей та їх груп спричинена розподілом ф-й у с-ві. Соц.стр-ція забезпечує виокремлення соц.верств за певними для конкретного сус-ва ознаками: власність,розмір доходів, обсяг влади, освіта, престиж та ін. Т.ч. соц. Стр-ція – поділ сус-ва на вертикально розташовані соц. Групи і верстви(страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соц. Стр-ція засвідчує не просто різне становище в сус-ві індивідів чи родин, а саме їх нерівне становище. Існує досить багато підходів до виділення систем стратифікації в сус-вах.Основні:

1) Гіденс розрізняє 4 осн.іст. типи стратиф.с-ва:

- рабство – крайня форма нерівності, за якою одні люди є власністю інших

- касти – поділ на кати хар-ний для Індії, каста пов’язана з індуїзмом, межі між кастами дуже різкі і виключають будь-яку соц.мобільність

- стани – (євр.феодалізм) найв.стан – аристократи, вельможі, нижч. стан: духівництво , третій – селяни,купці,ремісники. Межі між станами не такі різкі як при кастовому поділі

- класи – угрупування людей,на основі нерівного становища щодо осн. соц. ресурсів, які визначають той спосіб життя, який вони ведуть.(вищий, середній, нижчий)

2) Для Маркса клас - це група людей, що знаходяться в однаковому відношенні до засобів виробництва, за допомогою яких вони забезпечують своє існування. Два основні класи - це ті, хто володіє засобами виробництва, тобто промисловці або капіталісти, і ті, хто заробляє на життя, продаючи свою працю - робітничий клас або "пролетаріат".

За Марксом, відносини між класами носять експлуатаційний характер. На думку Маркса, крім двох основних класів існують так звані перехідні класи. Це класові групи, які збереглися від колишніх виробничих систем і які можуть існувати ще дуже довго після того, як старі системи розпалися. Класова приналежність визначається не уявленням людей про свою соціальну позиції, а об'єктивними умовами, що дозволяють одним групам отримувати переважний в порівнянні з іншими доступ до матеріальних благ.

3) Теория Макса Вебера

Згідно Вебером, поділ на класи визначається не тільки наявністю або відсутністю контролю над засобами виробництва, а й економічними відмінностями, не пов'язаними безпосередньо з власністю. До числа таких визначальних факторів у першу чергу відносяться майстерність і кваліфікація, що впливають на можливості даної людини виконувати ту чи іншу роботу.

Вебер виділяє крім класу ще два важливих аспекти стратифікації. Поняття статусу пов'язано з різним ступенем соціального престижу відповідних соціальних груп. Відмінні риси конкретної статусу можуть змінюватися незалежно від класового поділу. Якщо класова приналежність - характеристика об'єктивна, то статус, навпаки, залежить від суб'єктивних оцінок людьми соціальних відмінностей. Класи пов'язані з економічними чинниками - власністю та доходами, статус визначається різними стилями життя відповідних груп. "Партія" визначається як група людей, які працюють разом, тому що у них спільні витоки, цілі та інтереси. Маркс пояснював виникнення різних статусів і партій, використовуючи поняття класу. Однак Вебер вважає, що ні формування статусу, ні виникнення партій не може бути пояснено тільки з точки зору класового підходу. У свою чергу, і статус, і партійна приналежність можуть досить істотно впливати на економічні умови життя окремих людей і груп, а отже - класів. Партії можуть апелювати до емоцій, що йдуть врозріз з класовими відмінностями, наприклад, вони можуть грунтуватися на релігійної приналежності або націоналістичних ідеях.