- •67.Система основних економічних,соціальних та культурних прав громадян України
- •§ 70. Поняття та видиви бор ив конституцийнипринци пи виборчого права мижнародни стандарти виборив.
- •§ 71.Поняття та види Виборчіи систем.
- •§ 72. Поняття і види предмет референдумів в Украини .Поняття предмету та формули всеукраїнського референдуму Особливости актив прийнятихшля хом референдумив
- •75 Органи державнои вл ади поняття ознакив иди .Конституційні принципи та система органів державної влади в Україні.
- •76.Парламент- Верховна Рада України-єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •77.Конституційна процедура формування вру та процедура дострокового припинення повноважень вру. Порядок утворення :
- •78.Функції та повноваження вру
- •79.Констит. Склад та структура вру
- •80.Організаційні форми роботи вру.
- •81.Правовий статус та повноваження Голови вру.
- •82.Правовий статус комітетів вру.Правовий статус тимчасових спеціальних та тимчасовихслидчих комисий
- •83, Правовий статус депутатськихфра кций та груп
- •84 . Поняття та принципи законодавчого процесу.
- •85. Поняття та видис стадий Законодавчийо процесу ( стадії)
- •86. Правови Форми роботи вру.
- •87. Поняття та елементи конституційного-правововго статусу народного депутата Пидстави виникнення змини и припинення дии депутатського мандату
- •88.Права і обов’язки нар.Депа.
- •89,Д епутатський запит та депутатське звернення поняття порядок направлення розгляду
- •90, Нормативно-правови та организацийно-правови гарантии дияльности народних депутатив
- •91.Підстави та порядок дострокового припинення повноважень парламентаріїв України:
- •92. Загальна характеристика інституту президентства Виборита вступ на посаду президента Украини
- •94. Правови Акти Президента України.
- •95. Правовий статус организацийних та допомижних органив Органив при Президентові України.
- •98. Припинення повноважень Президента України:підстави та порядок
- •99.Виконавча влада в Україні:поняття,принципи та функції
- •101. Кабінет Міністрів України –найвищий орган в системи органив виконавчои влади склад порядоких формування та припинення повноважень .
- •102. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України.
- •103. Функции та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •104. Дострокове припинення повноважень та видставка кму
- •105.Конституційно правовий статус министерста та центральних органів виконавчої влади,їх функції та система:
- •106. Конституцийно-правовий статус мисцевихор ганив виконавчои влади в украини
- •108, Поняття и природа судовоивлади Конституцийни засади правосуддя в Украини
- •109.Судова система України. Суд як як орг ан судовои влади види та компетенция
- •110. Правовийс татус суддивУкра ини
- •113,,Правовий статус . Конституційного Суду України, за конституциею украини 1996 року. Функции та повноваження Конституцийногосуд у Украини його повноваження і роль у системі органів держави.
- •114. Конституцийни Подання і звернення. Субекти та порядок розгляду
- •116…Поняття принципи та форми Територіального устрію:
- •117. Адміністративно-територіальний подил Україниста новлення сучасний стант а перспективи реформування
- •118.. Столиця України особливости политико-правового статусу украини
- •119,Правовий статус Автономної Республіки Крим.
- •120.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування.
- •121.Місцеве самоврядування як конституційно-правовий інститут(поняття,сутність,основні теорії та сучасні моделі місцевого самоврядування).
- •122.Поняття,принципи та система місцевого самоврядування в Україні:
- •123.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування та їх повноваження:
- •124.Конституційно-правові гарантії місцевого самоврядування.Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування:
- •1)Загальні гарантії:
- •125, Видповидальнисть органив та посадових осиб мисцевогосамо врядування ,,,,,,,,,,,,???????????????????
§ 72. Поняття і види предмет референдумів в Украини .Поняття предмету та формули всеукраїнського референдуму Особливости актив прийнятихшля хом референдумив
Особлива роль у системі народовладдя в Україні належить референдумові, як найбільш органічній і природній формі народовладдя.
Справді, за своєю суттю референдум, як і інші форми народовладдя – вибори, народне обговорення і опитування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом і формою здійснення тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм народовладдя. Волевиявленням народу у вигляді результаті голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя.
За територіальною ознакою референдуми поділяються на:
всеукраїнський;
місцевий, причому останній має два підвиди:
а) референдум, що провадиться у межах Автономної Республіки Крим;
б) референдум, що провадиться у межах інших адміністративно-територіальних одиниць.
Наступна класифікація видів референдумів пов’язана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму – це питання, вирішення якого відбувається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референдуми:
обов’язкові;
факультативні.
Обов’язкові мають місце у випадках, коли з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань.
Факультативні референдуми – це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов’язкове. Призначення референдуму в такому разі залежить від рішення органів, що компетентні призначати референдуми, а також від наявності іншої ініціативи проведення референдуму, передбаченої законодавством.
Всеукраїнський референдум (схема 25) може призначатися Президентом України, Верховною Радою України (ст. 72 Конституції України) або проголошуватися за народною ініціативою Президентом України (п. 6 ст. 106 Конституції України).
При цьому Верховна Рада України призначає лише обов'язковий референдум із питання про зміну території України, а Президент України- обов'язковий референдум щодо внесення змін до Конституції України (розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України»).
Всеукраїнський референдум також проголошується Президентом України за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, котрі мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. Зокрема, всеукраїнський референдум 16 квітня 2002 р. був проголошений Президентом України за народною ініціативою.
Предметом референдуму є питання, що виноситься на референдум, або сукупність запропонованих варіантів кількох питань. Конституція України визначає межі використання всеукраїнського референдуму, зокрема його предмет не можуть становити питання податків, бюджету та амністії (ст. 74).
Питання зміни території України (ст. 73 Конституції України) та внесення змін до розділів І, III, ХШ Конституції (ст. 156 Конституції України) віднесено до предмета обов'язкового всеукраїнського референдуму, тобто вони не можуть бути вирішені будь-яким органом державної влади.
73??
74.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян. Однією з гарантій реального здійснення вільного волевиявлення встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно, в чинному адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному законодавстві.
Так у кодексі України про адміністративні правопорушення міститься ст. 186-2, що передбачає адміністративну відповідальність за певні порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів. Цією статтею встановлюється, що публічні заклики або агітація за бойкотування виборів, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація за або проти кандидата в день виборів - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Втручання в роботу виборчих комісії, що перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'язаних з реєстрацією кандидатів в Президенти України або депутати, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 та 3 даної статті може бути притягнута будь-яка дієздатна особа, що досягла 16 віку. Нести відповідальність за порушення передбачені ч. 2 даної статті мають тільки спеціальні суб’єкти – члени виборчих комісій.
Кримінальні правопорушення пов’язані з порушенням виборчого законодавства належать до злочинів, які посягають на суспільні відносини, пов’язані з формами, завданнями, змістом діяльності держави і посягають на політичні права громадян: право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування.
Так, ст. 157 ККУ встановлює кримінальну відповідальність у вигляді обмеження чи позбавлення волі за перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом ВР АРК, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію.
Ст. 158 ККУ встановлює кримінальну відповідальність у вигляді обмеження чи позбавлення волі за неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів, або неправильний підрахунок голосів чи не правильне оголошення результатів виборів.
Ст. 159 ККУ встановлює кримінальну відповідальність у вигляді штрафу, позбавлення волі, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за порушення таємниці голосування.
Кримінальна відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт, позбавлення волі, встановлюється ст. 160 ККУ за порушення законодавства про референдум, а саме: перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму.