114. Конституцийни Подання і звернення. Субекти та порядок розгляду

Формами звернення до КСУ є конституційне подання і конституційне звернення.

Конституційне подання – це письмове клопотання до КСУ про визнання правового акту чи його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного тлумачення конституції України та законів України, а також звернення ВРУ про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення президента України з поста в порядку імпічменту.

У конституційному поданні зазначаються:

1) повне найменування органу, посадової особи, як направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією України та цим Законом;

2) відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

3) повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (у разі публікації) правового акта, конституційність якого (окремих його положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;

4) правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні;

5) дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти права на конституційне подання (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік документів і матеріалів, що додаються.

Конституційне подання, документи та інші матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень КСУ щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, актів ВР АРК є ПУ, не менш як 45 народних депутатів, ВСУ, уповноважений ВРУ з прав людини, ВР АРК.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків КСУ є:

1. щодо відповідності КУ чинних міжнародних договорів У або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість – ПУ, КМУ;

2. стосовно додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з посади в порядку імпічменту – ВРУ;

3. щодо офіційного тлумачення КУ та законів України – ПУ, не менш як 45 народних депутатів, Уповноважений ВРУ з прав людини, ВСУ, КМУ, інші органи державної влади, ВР АРК, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення – це письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення КУ та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків КСУ щодо офіційного тлумачення КУ та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи в Україні. Наприклад Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни щодо офіційного тлумачення статтей 55, 64, 124 КУ від 25 грудня 1997 року частину 1 ст. 55 КУ (Права і свободи людини і громадянина захищаються судом) треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають що їхні права і свободи порушені або порушуються створені перешкоди або створені перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг оформлених відповідно до законодавства є порушенням права на судовий захист, яке згідно з ст. 64 не може бути обмежене. Відповідно до цього ж рішення КСУ частину 2 ст. 124 КУ(юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі) необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

У КСУ провадження ведеться, рішення і ухвали приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою. Учасники конституційного провадження, які не володіють державною мовою, мають право користуватися послугами перекладача.

Строк провадження у справах за конституційним поданням не повинен перевищувати 3 місяців, а за конституційним зверненням 6 місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане КСУ не відкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця.

Конституційне подання і конституційне звернення надсилаються до КСУ без стягнення державного мита.

115.Рішення та висновки КСУ та їх юридична сила. КСУ приймає рішення за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, КМУ, правових актів ВР АРК. Своїм рішенням КСУ може визнати неконституційним правовий акт повністю чи в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Висновки КСУ дає у справах з питань: 1. офіційного тлумачення КУ та законів України; 2. про відповідність КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов'язковість; 3. щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ. Пропозиції суддів КСУ до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді КСУ не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки КСУ мотивуються письмово, підписуються окремо суддями КСУ, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею КСУ рішення, висновку КСУ є обов'язковим. Суддя КСУ може висловити окрему думку з питання, з якого приймається рішення чи встановлюється висновок, така окрема думка викладається в письмовій формі та додається до рішення чи висновку КСУ.

Рішення та висновок КСУ повинні містити наступне: 1) найменування, дату і місце прийняття, його номер; 2) персональний склад суддів КСУ, які брали участь у розгляді справи; 3) перелік учасників судового засідання; 4) зміст конституційного подання, конституційного звернення; 5) положення Конституції України, якими керувався КСУ при прийняття рішення чи дачі висновку; 6) мотивувальну частину висновку чи рішення; 7) резолютивну частину висновку чи рішення; 8) обов'язкове зазначення того, що висновок/рішення КСУ є остаточним і оскарженню не підлягає. Рішення КСУ крім того повинно містити повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається;

Рішення і висновки КСУ підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Ті рішення КСУ якими визнаються неконституційними НПА набирають чинності з дня їх ухвалення КСУ. Щодо інших рішень та висновків КСУ то суд має право в разі необхідності визнати в своєму акті порядок і строки його виконання (Рішення КСУ у справі про порядок виконання рішень КСУ від 14.12. 2000р.) Рішення і висновки КСУ разом з окремою думкою суддів КСУ публікуються у "Віснику КСУ" та в інших офіційних виданнях України. Рішення і висновки КСУ рівною мірою є обов'язковими до виконання. Копії рішень і висновків КСУ надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в КСУ. У разі необхідності КСУ може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. КСУ має право зажадати від цих органів письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку КСУ. Невиконання рішень та недодержання висновків КСУ тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Питання про правову природу актів Конституційного суду та їх місце в системі джерел конституційного права є одним з найбільш дискусійних в сучасній вітчизняній та зарубіжній науці конституційного права. Рішення та висновки Конституційного суду розглядаються і в якості конституційної доктрини, нормативно-правового акту, конституційних судових прецедентів, правових констатацій чи рішень преюдиціального характеру, а стосовно самої можливості їхнього розгляду в якості джерела права сформувались два підходи: 1) заперечення можливості правотворчої діяльності судових органів, оскільки це суперечить принципу верховенства закону і принципу поділу державної влади; 2) визнання за судовими органами правотворчої функції. Рішення та висновки носять загальнообов’язковий характер, тобто поширюються не тільки на зацікавлених осіб, але й на всіх суб’єктів права, та не вичерпують свою дію внаслідок одноразового застосування. Але Конституційний суд не лише формально тлумачить і застосовує фундаментальні норми. Він розвиває конституційно-правову доктрину (окремі думки суддів), законодавство, пропонує своє розуміння тих чи інших положень Основного Закону, яке “зв’язує” всіх суб’єктів правовідносин і в певній мірі творить право. Не являючись правотворчим органом офіційно, але маючи право визнавати правові акти органів законодавчої і виконавчої влади не конституційними, Конституційний Суд за термінологією відомих правознавців виступає як “негативний законодавець”. Але внаслідок “жорсткості” Конституції України, недосконалості законодавства Судові доводиться виступати і “позитивним законодавцем”, що проявляється при офіційному тлумаченні. Оскільки, всякий раз, коли мова йде не про елементарні способи тлумачення (наприклад, логічне, семантичне), воно, очевидно, не залишає норму в першопочатковому вигляді і може достатньо суттєво модифікувати її. Як кваліфікувати подібне тлумачення – спірне питання. Але, якщо тлумачення не привносить в розуміння норми нічого нового, то навіщо воно взагалі потрібне? Прикладом такого тлумачення можуть слугувати Рішення Конституційного Суду України у справі про депутатську недоторканість (тлумачення частини 3 статті 80 КУ)¹. В якому він поширив депутатську недоторканність на народного депутата України з моменту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення повноважень народного депутата України. Хоча стаття 79 КУ передбачає, що повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандату. Такі акти офіційного нормативного тлумачення відіграють важливу роль у розвитку та збагаченні конституційного права, особливо при суперечності, неточності, невизначеності змісту правових норм, при необхідності “пристосування” Конституції та законів до нових умов життя суспільства без зміни їх тексту. Подібну правотворчу діяльність здійснюють органи конституційної юрисдикції й інших країн романо-германської правової сім’ї. При цьому, правда, виникає небезпека підміни Конституційним Судом законодавця.

Таким чином, Конституційний Суд України здійснює правотворчу діяльність шляхом прийняття рішень і висновків, але якою юридичною силою вони володіють? Згідно загальноприйнятої класифікації законодавство складається з законів (Конституція та звичайні закони) та підзаконних актів, щодо міждержавних договорів, то вони вводяться в дію законами і за загальним правилом володіють вищою порівняно із законами юридичною силою (положення законів не застосовуються, якщо інше передбачено міжнародними договорами України). Таким чином, систему законодавства України можна уявити у формі піраміди: на найвищій сходинці якої знаходиться Конституція України, далі – міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, потім закони, і вже насамкінець – підзаконні акти, в залежності від місця в ієрархії державних органів органу, що їх видав. Виникає питання, яке місце в цій системі посідають акти Конституційного Суду? До підзаконних актів їх віднести не можна. Оскільки на відміну від них, рішення та висновки органу конституційної юрисдикції можуть повністю чи частково визнавати закони не конституційними, внаслідок чого вони втрачають чинність, підзаконні акти не можуть цього зробити. Виходить, що акти Конституційного Суду володіють юридичною силою закону, або навіть вищою за закон юридичною силою. Але як це співвідноситься з принципом народного суверенітету закріпленого в статті 5 Конституції України, у відповідності до якого існує лише два суб’єкта прийняття законів: народ та єдиний орган, що може виступати від його імені – Верховна Рада України. Фактично і юридично Конституційний Суд підноситься над народом і його представницьким органом, що знов суперечить Конституції, яка проголосила Україну демократичною державою. Тому, можна погодитись з відомим фахівцем у галузі конституційного права В.Ф. Погорілком про те, що сучасні повноваження Конституційного Суду суперечать загальним засадам Конституції України.