Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
кпу 63-128йо.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
20.09.2019
Размер:
259.29 Кб
Скачать

§ 71.Поняття та види Виборчіи систем.

Т ермін «виборча система» в науці конституційного права та­кож використовується у двох значеннях - широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розуміють сис­тему суспільних відносин, які складаються з виборами органів пу­блічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права. Виборча система у вузькому значенні - це певний спосіб розпо­ділу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результа­тів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виокремлюють три основні види виборчих систем, які різняться по­рядком установлення результатів голосування1 (схема 21):

  • система більшості - мажоритарна;

  • система пропорційного представництва - пропорційна;

  • змішана система - пропорційно-мажоритарна.

Так, мажоритарна виборча система базується на принципі: обраним вважається кандидат, який отримав установлену біль­шість голосів виборців на виборчому окрузі, в якому він балотува­вся, або в цілому по країні (у разі президентських виборів). Подіб­на система може бути застосована як в одномандатних, так і в багатомандатних округах. В останньому випадку від округу обира­ється визначена кількість депутатів (якщо голосування відбувається по окремих кандидатах) або ж виборці голосують за список полі­тичної партії, і всі депутатські мандати по округу забирає список партії, який набирає більшість голосів.

Мажоритарна система має кілька різновидів - відносної, абсо­лютної або кваліфікованої більшості. Мажоритарна система аб­солютної більшості (або французька модель) передбачає, що пе­реможцем на виборах стає кандидат, який набирає більше полови­ни (50% плюс один голос) голосів у відповідному окрузі. Подібна система застосовується сьогодні досить рідко, оскільки здебіль­шого вимагає проведення другого туру голосування, до участі в якому допускаються два кандидати, які набирають найбільшу кіль­кість голосів у першому турі. Поширенішою є мажоритарна сис­тема відносної більїиості (англійська модель), за якої переможцем визнається кандидат, який набирає більше голосів ніж будь-який інший претендент. Мажоритарна система кваліфікованої більшо­сті передбачає, що для того, щоб бути обраним, кандидат має на­брати значно більше половини голосів виборців.

Пропорційна виборча система передбачає' такий порядок ви­значення результатів голосування, за яким розподіл мандатів між партіями, що виставили своїх кандидатів до представницького ор­гану, здійснюється відповідно до кількості отриманих ними голо­сів. Така виборча система передбачає утворення великих багато­мандатних округів і забезпечує представництво партій у виборних органах відповідно до їхньої популярності у виборців. За пропор­ційної системи розподіл мандатів між політичними партіями здійс­нюється за допомогою виборчої квоти (виборчого метра), яка ви­значається одразу ж після виборів поділом загальної кількості го­лосів, поданих у багатомандатному окрузі, на число мандатів, що припали на цей округ. Ідея пропорційної виборчої системи була обгрунтована Луї Сен-Жюстом іще 1793 р., але почала застосову­ватися лише наприкінці XIX ст. (Сербія, 1888 р.; Бельгія, 1889 р. тощо). Сьогодні пропорційна система поширена більш як у шіст­десяти країнах світу.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.