1. § 70. Поняття та видиви бор ив конституцийнипринци пи виборчого права мижнародни стандарти виборив.

Вибори в конституційному праві - це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування шляхом голосування упов­новажених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здо­буття кожного мандата, мають право балотуватися два та більше кандидатів.

Першочергове значення у становленні і функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади (державного апарату), зокрема порядок виборів до органів державної влади та інші засоби їх формування.

Відповідно до Конституції, шляхом вільних і справді демократичних виборів обираються народні депутати України до парламенту – Верховної Ради, Президент, а також органи місцевого самоврядування України.

Вибори до цих органів відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71 Конституції).

Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути представницької і безпосередньої демократії.

Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори і референдуми, на основі яких забезпечується формування інтересів у суспільстві, узгодження й координування цих інтересів, прояв волі народу як через формування представницьких органів держави та органів самоврядування і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі законів, так і через прийняття рішень безпосередньо громадянами.

Окрім провідних форм реалізації безпосереднього народовладдя – виборів, референдумів, Конституцією України надається можливість здійснення народного волевиявлення і через інші форми безпосередньої демократії, зокрема дорадчі опитування, народні обговорення тощо.

Отже, характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають виступати:

• пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень, здійсненні влади від його імені;

• прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

Пряме народовладдя – це система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань.

Види виборів. Вибори класифікують за різними підставами, зокрема:

1. залежно від того, які органи обираються, вибори поділяють­ся на парламентські (вибори народних депутатів), президентські (вибори Президента України) та місцеві - вибори депутатів місце­вих рад, сільських, селищних, міських голів;

2. залежно від того, обирається виборний орган повністю або частково, розрізняють загальні та часткові (коли обирається лише частина колегіального виборного органу влади) вибори;

3. залежно від підстав проведення вибори можуть бути чер­говими, позачерговими (достроковими), повторними, проміж­ними;

4. залежно від способу волевиявлення виборців вибори можна поділити на прямі та непрямі.

Виборче право. Це сукупність конституційно-правових норм інших галузей, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з правом обирати, бути обраним, процедурою реалізації цього права в ході виборів та у між виборчий час

Конституційні принципи виборчого права. Це засади на основі яких здійснюються вибори і відповідно до змісту яких вибори можна вважати реальним волевиявленням народу, формою прямого народовладдя. Стаття 71 КУ закріпила наступні принципи виборчого права: принцип вільних виборів, принципи загального, рівного і прямого виборчого права, принцип таємного голосування. Ці принципи виборчого права є універсальними і стосуються всіх видів виборів.

Принцип вільних виборів означає, що кожен виборець самостійно, без будь-якого зовнішнього впливу вирішує – брати йому участь у виборах чи ні, а якщо брати то в якій мірі. Європейський суд з прав людини характеризує даний принцип як основний діючий у системі Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який зберігає за собою характерний принцип демократії, а стаття 3 Протоколу до конвенції проголошує: вільні вибори та свобода висловлення, частково свобода політичних дебатів, разом формують трикутник будь-якої демократичної системи. Дотримання принципу вільних виборів має забезпечувати виборцям та іншим учасникам виборів можливість без будь-якого насильства чи тиску зробити свій вибір щодо своєї участі або неучасті у виборах законними методами, не побоюючись покарання, впливу, примусу (Ставнійчук Марина Іванівна – заступник голови ЦВК.). Ніхто не має права впливати на громадянина з метою примусу до участі або не участі у виборах та у здійсненні або не здійсненні виборчих процедур. Однак законодавство деяких держав передбачає юридичну відповідальність за ухилення від участі у виборах. Принцип особистої участі громадян у голосуванні, який полягає у обов’язковій фізичній присутності голосуючого на виборчій дільниці, тобто ніхто не може стояти між виборцем і виборчою урною. Виборче законодавство України забороняє голосування за інших осіб чи передачу права голосу будь-якій іншій особі. Але як зазначають вчені конституціоналісти, дотримання цього принципу хоча і необхідне для встановлення дійсної волі виборця може якщо його не застосовувати з належною гнучкістю завдати шкоди загальності виборчого права, оскільки позбавляє права голосу тих, хто не має можливості через хворобу, виконання службових обов’язків або з інших причин, з’явитись на виборчу дільницю. Тому законодавство багатьох країн передбачає наступні можливості здійснення зазначеними особами свого права участі у голосуванні: голосування за дорученням (Франція, Велика Британія, Нідерланди) можливе лише для чітко встановлених категорій осіб, наприклад, державні службовці, що знаходяться за межами держави, громадяни, які постійно проживають за межами держави, військовослужбовці, при цьому законодавство передбачає суровий контроль спрямований на охорону свободи і таємниці голосування – довіреним згідно законодавства більшості країн може бути лише інший з подружжя, член родини, або хто-небудь з осіб, які постійно з ним проживають; голосування поштою – застосовується в багатьох країнах і до нього вдаються багато виборців (Австралія, США, ФРН, Данія, Японія, Швеція).

З принципу вільного волевиявлення також випливає свобода вибору, яка полягає в тому, що ніхто не може примусити виборця голосувати за або проти певного кандидата, жоден виборець не може бути примушений оголосити який він має намір голосувати, або як він проголосував, не допускається складення, опублікування, списку виборців, персональних про них відомостей, які не взяли участь у голосуванні.

Право голосу на всіх виборах мають лише громадяни України. Вимога належності до громадянства України пов’язана з тим, що виборче право – це найважливіша форма участі громадянина в управлінні державними справами, воно стосується політичних прав, відповідно не громадяни, в тому числі і особи без громадянства, які проживають на території України не наділяються виборчим правам. Подібна вимога передбачена законодавством й інших країн, за винятком Нової Зеландії. Маастріхським договором від 1992 року на умовах взаємності виборче право може бути надано на території однієї країни громадянам іншої країни учасниці ЄС, але лише на місцевих виборах.

Відповідно до положень ст. 24 КУ, виборче законодавство забороняє будь-які привілеї або обмеження виборчих прав окремих груп громадян залежно від природних властивостей громадянина України як людини та від його громадянських рис.

Забороняються обмеження щодо участі громадян у виборчому процесі, які не передбачені КУ та виборчими законами України.

Загальне виборче право складається з активного (право обирати) та пасивного (право бути обраним) права. Стаття 70 КУ та виборче законодавство України визначають спеціальні умови (виборчі цензи або кваліфікації) для отримання права голосу на виборах (активного права):

1. віковий ценз – активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилось 18 років. Вік виборця повинен бути підтверджений відповідними документами – паспортом, посвідченням особи моряка, члена екіпажу та іншими документами визначеними в статті 2 ЗУ “Про вибори народних депутатів”;

2. ценз дієздатності – не мають права голосу громадяни визнані судом недієздатними. Відповідно до статті 39 ЦКУ фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та або керувати ними.

3. Ценз осілості передбачено при проведенні місцевих виборів – відповідно до статті 3 ЗУ “Про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад, до ВР АРК, громадяни України, які проживають на території АРК.

Конституція та виборче законодавство України не передбачають інших виборчих цензів для активного виборчого права. Зокрема мають право голосу громадяни, які перебувають в місцях позбавлення волі за вироком суду, а також затримані, заарештовані за підозрою у вчиненні злочину.

Стосовно пасивного виборчого права, то Конституція України і виборче законодавство України встановлюють додаткові, порівняно з активним виборчим правом, обмеження:

1. підвищується віковий ценз (з 18 до 21 року при виборах народних депутатів і до 35 років при виборах президента України). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави і парламентарія передбачає наявність у нього певного життєвого досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних політичних, економічних, соціальних , правових проблем, а це досягається з відповідним віком.

2. встановлюється ценз осілості при виборах президента України і народних депутатів України, який передбачає, що за громадянином визнається право бути обраним президентом України лише після десяти останніх перед днем виборів років проживання в Україні, а народним депутатом після – 5. Перебування громадянина України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах, на полярних станціях та відповідно до міжнародних договорів України не вважається проживанням за межами України і не тягне за собою втрату громадянами пасивного виборчого права.

3. встановлюється мовний ценз при виборах президента України – президентом України може бути обраний лише громадянин України, який володіє державною мовою (ст.103 КУ).

4. передбачається також обмеження пасивного виборчого права для осіб, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому зак законом порядку. Зміст поняття умислу розкривається в статті 24 ККУ: це така форма вини, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (прямий), або усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (непрямий).

Принцип рівного виборчого права означає забезпечення рівних для кожного виборця можливостей впливати на результати виборів. Цей принцип випливає з більш загального конституційного принципу – принципу рівності громадян і поширюється як на активне так і пасивне виборче право і передбачає наступне:

1. усі виборці повинні мати однакову кількість голосів на виборах (заборона надання одним виборцям більше голосів у порівнянні з іншими), так на виборах до ВРУ, ПУ кожен виборець має по одному голосу, а на місцевих виборах – до чотирьох. При цьому всі свої голоси виборець може використати лише на одній виборчій дільниці.

2. забезпечення єдиної норми представництва, кожен депутат має представляти однакову кількість виборців при виборах за мажоритарною виборчою системою (вибори до сільських та селищних рад).

3. забороняється поділ виборців на розряди за майновою, національною, становою, релігійною, етнічною чи іншою ознакою.

4. усім виборцям має бути гарантовано рівний захист законом і судом активного і пасивного виборчого права.

Пряме виборче право означає, що депутати, інші обрані особи обираються безпосередньо виборцями і його необхідно відмежовувати від непрямого виборчого права (США). Не є порушенням прямого виборчого права голосування на виборах народних депутатів України за кандидатів у депутати, включених у виборчі списки політичних партій (блоків), оскільки в даному випадку мова йде лише про певний спосіб голосування безпосередньо за кандидатів у депутати, а політичні партії не підміняють виборців у такому голосуванні, про що зазначається у Рішенні КСУ від 26.02.1998 №1рп/98.

Принцип таємного голосування полягає в забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі, будь-якими засобами та будь-якими суб’єктами. Виборче законодавство України передбачає спеціальні організаційні заходи та процедури щодо забезпечення таємниці голосування, зокрема:

1. кожен виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється (ст. 8 ЗУ “Про вибори народних депутатів України”;)

2. виборчий бюлетень повинен мати таку форму, яка виключає можливість встановити хто його заповнив (стаття 64);

3. голосування має проводитись у спеціально відведених приміщеннях, в яких в достатній кількості обладнані кабіни для таємного голосування (ст.67);

4. виборчі бюлетені заповнюються виборцем особисто в кабіні для таємного голосування. Під час заповнення виборчих бюлетенів забороняється присутність у кабіні для голосування інших осіб за винятком випадків, коли виборець внаслідок фізичних вад не може самостійно заповнити виборчий бюлетень, він має право з відома голови або іншого члена дільничної виборчої комісії скористатися допомогою іншого виборця крім членів дільничної комісії, кандидатів у депутати, уповноважених осіб партій, офіційних спостерігачів (ст. 69);

5. для випадків голосування за межами спеціально відведених приміщень має бути передбачена така процедура, яка виключає порушення таємниці голосування або спотворення волевиявлення виборців (ст. 70).

73Міжнародні стандарти виборівУ сучасних умовах вибори є необхідним атрибутом життя суспільства, характеризують ступінь демократизму державного режиму і являють собою основну форму волевиявлення народу. Тому не випадково, що міжнародне право приділяє значну увагу виборам, закріплює стандарти щодо організації та проведення виборів в органи публічної влади. Найважливіше значення в цьому плані має:

Загальна декларація прав людини ООН 1948 року, стаття 21 якої зазначає, що воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадить при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування;

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, стаття 25 якого проголошує, що кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість: брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників, а також голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців;

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, що зобов’язує держави проводити вільні вибори з розумною періодичністю таємним голосуванням на умовах, які забезпечують народу вільне волевиявлення своєї думки під час вибору законодавчої влади.

Ці міжнародні стандарти мають загальний характер, є універсальними і служать важливою гарантією виборчих прав громадян в кожній країні, яка визнає себе членом міжнародного співтовариства.

В науці конституційного права вибори класифікують за різними підставами:

1. залежно від того, які органи обираються, вибори поділяються на: парламентські, президентські, муніципальні (вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів), вибори суддів;

2. залежно від того, чи обирається виборний орган повністю чи частково вибори поділяються на загальні та часткові (замість депутатів які вибули, коли обирається лише частина колегіального виборного органу (згідно ЗУ “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів ”) такі вибори можливі лише стосовно депутатів сільських та селищних рад) вибори;

3. залежно від підстав проведення вибори можуть бути черговими, позачерговими (достроковими), повторними;

4. залежно від територіальних меж проведення вибори поділяються на загальнонаціональні та місцеві (локальні);

5. залежно від способу волевиявлення виборців вибори поділяються на прямі (безпосереднє вираження виборцем власного ставлення до висунутих кандидатур) та не прямі, які в свою чергу поділяються на побічні (виборці шляхом голосування формують колегію виборців, яка визначає особу, що буде заступати виборну посаду – вибори президента США) та багатоступеневі (виборці безпосередньо обирають представницький орган, який в свою чергу обирає інший орган або посадову особу – вибори президента в парламентських республіках – Італія, ФРН).

Крім того, інколи вибори поділяють на однопартійні, багатопартійні або безпартійні; альтернативні або безальтернативні; основні та додаткові.

Основні принципи виборчої системи в Україні.

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Проголошення цих принципів на конституційному рівні робить їх обов’язковими для всіх видів виборів, виключаючи можливість порушення будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно.

Поряд із цими загальними принципами в кожному із базових виборчих законів України встановлюються додаткові принципи виборчого процесу. Виборчий процес здійснюється, зокрема, на засадах: вільного і рівноправного висування кандидатів, гласності і відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принципи загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні визнані універсальними принципами демократичних виборів в Україні.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу, тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається.