19.Продуктивністьпраці як економічна категорія

Під продуктивністю праці як еконо­мічною категорією заведено розу­міти ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створю­вати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої)" праці.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), ще виробляє один працівник за одиницю робочого ча­су (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи по слуги).

Оберненою формою зростання ПП є кількість робочого часу, необхідного для виробництва одиниці продукції.

Методи визначення ПП: 1. прямий, при якому ПП визначається відношенням кількості виробленої продукції до чисельності працівників, які її виготовляють (Q/n). 2. обернений: у відповідності до якого трудомісткість праці визначається відношенням витрат праці по годинах (чисельність працюючих) до обсягу виробленої продукції.

За допомогою прямого методу користуються вартісними, натуральними та трудовими показниками.

За допомогою вартісних показників визначаються обсяги виготовленої продукції, величина доданої вартості.За допомогою натуральних – динаміку продуктивності праці, трудових – де неможливо виміряти в натуральних одиницях.

Фактори впливу на ПП: зовнішні (фактори макрорівня, які не дуже залежать від суб’єктивних рішень підприємства(ці фактор характеризують макросередовище), відображають стан розвитку виробничої і соціальної інфраструктури) і внутрішні(характер продукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія, персонал і т. Д..

Вплив окремих факторів на зростання ПП визначається в наступній послідовності:1.визначається вихідна чисельність промислового виробничого персоналу, яка є необхідною для забезпечення планового або розрахункового обсягу виробництва. 2. визначається зміна (збільшення або скорочення) вихідної чисельності працівників під впливом окремих факторів, а також зміна загальної чисельності. 3. розраховується загальний приріст ПП відповідно до базового періоду.

ΔW=(-E*100%)/(Ч+Е), де Е- чисельність працівників під впливом факторів, Ч - планова чисельність промислового виробничого потенціалу, Δ – зміна рівня у розрахунковому періоді, порівняно з базовим.

20.Показники оцінки фінансово-економічн. Стану підпр

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксова­ну дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. Розрізняють загальновживані групи таких по­казників:

1.Прибутковість:

1.1 валовий прибуток;

1.2 чистий прибуток;

1.3 рентабельність: активів, власного капіталу, акціонерного капіталу, продукції, одного виробу.

2 .Ділова активність:

2.1 оборотність активів;

2.2 оборотність товарно-матеріальних запасів;

2.3 середній термін оплати дебіторської заборгованості;

2.4 середній термін оплати кредиторської заборгованості.

3.Фінансова стійкість:

3.1 коефіцієнт автономії;

3.2 коефіцієнт забезпеченості боргів;

3.3 фінансовий важіль.

4. Платоспроможність:

4.1 Коефіцієнт загальної ліквідності ;

4.2 коефіцієнт термінової ліквідності;

4.3 коефіцієнт абсолютної ліквідності.

21. ПІД-ВО ЯК ПЕРВИННА ЛАНКА СУСП. ВИР-ВА

Підприємство – організаційно відокремлена та відносно економічна самостійна первинна ланка суспільного виробництва, яка має свій статус, фінансову та бухгалтерську звітність, основною метою діяльності якого є виробництво матеріальних благ та надання послуг.

Кожне під-во незалежно від своєї назви і величини, х-ру вир-ва перш за все є юр. особою, має замкнуту систему обліку та звітності. Для ефективного господарювання важливе заначення має визначення двох речей: мета створення та механізм функувонування.

Основні цілі ор-ції та функціонування під-ств пов’язані відповідно певним вимогам: мета підприємницької д-сті повинна носити конкурентний хар-р і піддаватися вимірюванню; мета д-сті повинна вимірюватися в часі; ставити такі цілі, щоб біли досяжними; повинно бути щось спільне.

Напрямки діяльності:

1. Виробнича діяльність;

2. Комерційна діяльність;

3. Інноваційна діяльність;

4. Маркетинг.

5. Інвестиційна

6. Економічна діяльність включає поточне та перспективне планування (організацію) виробництва, облік і звітність, ціноутворення, оплата праці, матеріально-технічне забезпечення виробництва, фінансову діяльність, зовнішньоекономічну діяльність.

7. Соц-екон. діяльність: житлові питання, матеріальне заохочення, організація вир-ва