49.Лізинг як форма оновлення технічної бази

Лізинг – це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця чи набувається ним у власність у продавця, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом може бути рухоме та нерухоме майно, яке належить до основних фондів, стосовно яких немає обмежень щодо передачі у лізинг. Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки та ін.. природні об’єкти.

Види лізингу:

1) за строком використання об’єкту: а) оперативний(із неповною окупністю орендованих основних фондів; одержує майно на строк менший за період амортизації 90 відсотків вартості об’єкту лізингу);б) фінансовий( із повною окупністю ;одержує майно на строк не менший за період протягом якого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкту лізингу на день укладання договору.).

2) за масштабом поширення лізингових відносин :а)внутрішній; б) міжнародний.

3) за характером лізингових операцій: а)сервісний( за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або, що зазнає швидкого техніко- економічного старіння); б)зворотний ( викуп лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна у лізинг тому самому власнику)

Основна форма регулювання відносин між суб’єктами лізингу угода, що укладається між ними.

Суб’єкти лізингових операцій: виробник, лізингодавець, лізингоодержувач, банк, страхова установа.

50.Причини організації служби безпеки підприємства.

На всіх великих і середніх підприємствах звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування великих фірм може забезпечуватися територіальними службами, що в них фірма наймає кількох охоронців.

Причини організації служб безпеки:

1. необхідність охорони виробничо-господарської діяльності та захисту відомостей, що є комерційною необхідністю;

2. необхідність організації роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць;

3. потреба в запобіганні необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які є комерційною таємницею

4. вимога в організації спеціального діловодства , яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей;

5. потреба в виявленні та локалізації можливих каналів витоку конфіденційної інформації

6. необхідність організації режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності

7. необхідність у забезпеченні охорони приміщень, устаткувань , офісів, технічних засобів та ін..

8. потреба в організації особистої безпеки керівництва та провідних спеціалістів

9. потреба в оцінці маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів.

51.Визначення та використання виробничих потужностей.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології.

Види потужності:

1)проектна – визначається в процесі проектування , реконструкції діючого або будівництва нового підприємства;

2) поточна – визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників.

3)резервна –повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки :електроенергетиці і газовій промисловості – для покриття так званих пікових навантажень.

Чинники, під впливом яких формується виробнича потужність: 1)номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

2) кількість встановленого устаткування, розміри та склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

3)прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування , зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виготовляється.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:1)коефіцієнтом освоєння проектної потужності( співвідношення величин поточної та проектної потужності); 2) коефіцієнтом використання поточної потужності ( співвідношення річного випуску продукції та її середньорічної величини).