7.Розробка функціональних і ресурсних субстратегій.

8.Запровадження , контроль та оцінка результатів.

33.Структура основних фондів. Амортизація і відтворення основних фондів.

Основні фонди — це засоби праці, які.мають вартість і функціонують у виробництві тривалий часу своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, части­нами в міру спрацювання..

Виокремлюють три групи основних фондів:

перша — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й пере­давальні пристрої;

друга — автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, те­лефони, інше офісне обладнання;

третя — основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ таких на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість про­дукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. До активної частини основних фондів відносять переважно робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди — гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини..

Амортизація основних фондів — це процес перенесення аван­сованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість про­дукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відра­хування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизацій­ному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Існують такі методи нарахування амортизації.Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перене­сення балансової вартості основних фондів на собівартість про­дукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом аморти­заційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційних відраху­вань за першою, другою і третьою групами основних фондів ста­новлять відповідно 5, 25 і 15%.

Норми амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залишкової амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчислених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансової, а щодо залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискоре­ної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненою класифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року,

34.Стуктура та джерела фінансування інвестицій

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність. Залежно від того де вкладається капітал (в країні чи закордоном) відокремлюють внутрішні і зовнішні інвестиції. У свою чергу, інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для купівлі акцій, що їх випускають підприємства та держава. Реальні інвестиції – це вкладання капіталу у різні галузі народного господарства з метою оновлення і створення матеріальних благ, а як наслідок – одержання прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими, проте в практиці господарювання за ними закріпилась назва капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу закордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості називаються портфельними.

Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій. Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економічної ситуації в акціонерному товаристві, що стає найбільш поширеною формою організації бізнесу. Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за 2 і 3 варіантами економічної ситуації підприємства є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв`язати, потрібне глибоке економічне обгрунтування вибору джерел формування необхідних реальних інвестицій. Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту, оскільки воно потребує чималих коштів (друкування і розміщення акцій, виплата дивідендів, повернення позичених грошей)