59.Суспільні форми організації виробництва.

1.Концентрація—усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва випуску продукції на все більш великих підприємствах . Види: агрегатна(збільшення одиничної потужності), заводська( збільшення розміру самостійних підприємств ), технологічна ( укрупнення виробничих одиниць).Зворотній процес деконцентрація.

2.Спеціалізація – процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні певних видів робіт. Види: предметно спеціалізовані ( підпр. З виготовлення кінцевої, готової до споживання продукції), по детально спеціаліз. (з виготовлення окремих деталей), стадійно спец. ( самостійні виробництва з виконання окремих стадій технологічного процесу), функціонально спец.(ремонтні заводи, піпр. З виготовлення стандартної тари).

3.Конверсія – істотне перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

4.Кооперування – форма виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Види : предметне, галузеве, регіональне, міждержавне.

5.Комбінування – процес органічного поєднання в одному підприємстві багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому. Види : вертикальне ( поєднання послідовних стадій обробки сировини), горизонтальне (на базі комплексного використання вихідної сировини) , змішане.

6.Диверсифікація – одночасний розвиток багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва, значне розширення номенклатури та асортименту товарів , що їх виготовляє підприємство.

60.Процедура ліквідації збанкрутілих підприємств.

Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій можуть бути різними. Головними є такі: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і браку будь-якої мож­ливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення рест­руктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кри­зового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи або на прохання розпорядника майна , кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу. Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду держмайна , якщо банкрутом визнане державне підприємство.

Призначені Арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію , якій надаються широкі повноваження. До ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права та обов’язки. Ліквідаційна комісія : управляє майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна, визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею, вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості, реалізує майно збанкрутілого підприємства і здійснює інші заходи для задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами кредиторів визначає послідовність реалізації об’єктів ліквідаційної маси та критерії їхнього відбору для продажу.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. Вимоги , не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна і не надійшло будь-яких заперечень, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію цієї юридичної особи.

Процедура банкрутства вважається закритою тільки після затвердження плану реструктуризації чи санації майна боржника або після затвердження ліквідаційного балансу.