17. Механізм управління персоналом

Ф-ції управлінського апарату: визначення мети функціонування (в умовах обмеженості ресурсів); визначення виконавців трансформаційних перетворень елементів природи у відповідності з суспільними потребами; необхідність обов’язкового виконання виробничих процесів; необхідність контролю виконання виробничих процесів.

Управлінням під-ством є система суп. відносин, що опосередковує взаємопов’язані процеси по здійсненню організації планування, контролю і мотивації у д-сті під-ва з метою досягнення поставленої мети.

3 складові мотивів д-сті під-ва: матеріальні (економічні), соціально-психологічні і адміністративні мотиви. Економічні методи управління реалізуються через систему матеріальної зацікавленості виконавців через використання товарно-грошових відносин. Соц-псих. реалізують стимули до соц. поведінки людини. Амін. методи (розпорядчі) управління.

18.Сутність , показники формув і викор. Прибутку.

Прибуток — це та частина виручки, що зали­шається після відшкодування всіх витрат на ви­робничу й комерційну діяльність підприємства.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку.. Загальний прибуток — це весь прибу­ток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток І так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) продаж іншого майна; в) Позареалізаційні операції. Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою під про­пажу продукції (

Прибуток від продажу майна включає прибуток. від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) варті­стю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (де­монтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами робо­ти (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розпо­ділений прибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційно­го фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.