9.Загальна характеристика та основні типи управління

Організаційна структура управління будь-яким суб’єктом гос-вання – це форма с-ми управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів. В організаційній структурі управління тим чи тим суб’єктом гос-вання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ має певне місце і відповідні зв’язки з іншими елементами).

Управлінський персонал під-ва поділяється на лінійний та функціональний управлінський персонал.

Лінійне забезпечує безпосередньо управління в-вом (командири). Функціональний є допоміжний, який допомагає лінійному виконувати свою функцію управління відповідними службами.

Лінійні зв’язки виникають між окремими підрозділами та керівниками різних рівнів управління (системного підпорядкування). Функціональні зв’язки х-зують взаємовідносини керівників різних рівнів управління. Між функціональні зв’язки мають місце між підрозділами одного і того ж рівня управління.

Типи організаційних структур: 1) лінійно-організаційна структура управління, де мають місце одно канальні взаємовідносини (один керівник); 2) функціонально-організаційна структура, при якій є поділ управлінських функцій між окремими підрозділами апарату управління (декілька керівників); 3) лінійно-функціональна організаційна структура; 4) дивізіональна організаційна структура, в основі якої лежить поглиблення поділу управлінської праці (децентралізація управлінських процесів); 5) матрична організаційна структура.

10.Особливість формування програми випуску продукції

Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва про­дукції), тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асорти­менту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років). Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і вартісній формах, то виробнича про­грама підприємства має дві складові:

перша — обсяг виробництва в натуральних вимірниках;

друга — вартість обсягу виробництва продукції.

З урахуванням цього здійснюються розробка і форму­вання виробничої програми.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму са­мостійно, використовуючи: вихідні дані про виявлений у процесі вивчення ринку попит; портфель замовлень на продукцію та по­слуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі гос­подарські зв'язки; державні контракти (державне замовлення),тобто держ. Замовлення у вигляді держ. контрактів, які передбачають не лише конкретну їхню величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів (державного замовлення) на виготовлення і продаж су­спільне важливих видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави в процеси господарювання, що базуються на ринкових відносинах, є недопустимим.

Також враховуються власні потреби, продукція та послуги для внутрішнього ринку, експорт.