29. Розподіл заробітку в умовах колективної оплати праці

Наявність різних форм участі робітників у прибутках повязується з тим, що існуючі форми оплати праці недостатньо стимулюють досягнення високих кінцевих результатів д-сті під-ва і не створює відповідний соціально-психологічний клімат.

Додаткові виплати з прибутків залежать від багатьох чинників: заг. результати роботи трудової д-сті; фінансово-господ. стійкість п-ва; система п-ва у конкурентному середовищі.

Участь працівників у перерозподілі прибутків здійснюється: за рез. кінцевої д-сті під-ва; на підставі відносин власності. Система колективного стимулювання застосовується як правило тоді, коли заохочення працівників через їхню участь у прибутках є можливим тільки на груповій основі. При цьому груповий бонус здебільшого розділяється в тій самій пропорції, що й основна зарплата. Перевага такого підходу полягає в тім, що за скрутних обставин у групі гарантується відносно справедливий розподіл обсягу робіт.

Різні системи участі в прибутках, що є досить вагомими в заохочування персоналу до досягнення найліпших загальних результатів господарювання самі по собі ще не вирішують проблеми формування дійового механізму мотивації трудової д-сті та під-ств. Функціонування такого механізму залежить від позитивного впливу як внутрішніх, так і зовнішніх щодо п-ства чинників. Але в будь-якому разі організація системи винагородження персоналу має спиратися на прогнозований стиль управління, що передбачає створення гнучких структур, методів мотивації відповідно до розвитку технічних, економічних і соціальних процесів у сус-ві в цілому та на кожному під-стві зокрема.

30.Сучасні принципи та методи прогнозування розвитку підприємств

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації—це наукове обґрунтування мож­ливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також аль­тернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах. Головними з них є такі:

• цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідниць­ких завдань;

• системність — побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовні­стю;

• наукова обгрунтованість — усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світо­вого досвіду;

• багаторівневий опис — опис об'єкта як цілісного явища і вод­ночас як елемента складнішої системи;

• інформаційна єдність — використання інформації на однако­вому рівні узагальнення й цілісності ознак;

• адекватність об'єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

• послідовне вирішення невизначеності — ітеративна процеду­ра просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визна­чення можливих напрямків розвитку;

• альтернативність — виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і струк­турних співвідношень.

Залежно від дже­рел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: 1) фактографічні; 2) евристичні.

Фактографічні методи прогнозування базуються на викорис­танні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об'єкта прогнозування. Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей.

Евристичні методи прогнозування -- здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Конкретні методи прогнозу­вання цієї групи охоплюють дві підгрупи —інтуїтивні та аналітичні. З-поміж основних методів першої підгрупи виокремлюють методи експертної оцінки й «мозкової атаки», а другої — методи мор­фологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації.