12.Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.

Знос ОВЗ - об'єктивний процес втрати ними споживчої вартості та вартості.

Фізичне спрацювання основних фондів – поступове втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зниження їх реальної вартості - економічного спрацювання.

Розрізняють усувне та неусувне фізичне спрацювання.

Ступінь фізичного спрацювання можна визначити двома розрахунковими методами;

1. За строками експлуатації;

2. За даними обстежень технічного стану.

Моральний знос - це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково - технічного прогресу.

Моральний знос 1-го виду має місце тоді, коли знижуються витрати на виробництво засобів праці, подібних діючим, унаслідок зростання продуктивності праці. Він враховується при переоцінки ОФ.

Моральний знос 2-го виду має місце тоді, коли знов винайдені продуктивніші засоби праці витісняють діючи основні фонди до закінчення строку її служби.

Фізичне спрацювання та техніко - економічне старіння можна усунути частково, або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Просте і розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається у безпосередньому процесі здійснення різних його взаємопов'язаних форм:

ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці;

технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництва і підприємств у цілому;

спорудження нових об'єктів.

Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральній формі, є поступове відшкодування їх вартості, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції з метою її повного відшкодування.

Амортизація - систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів який підлягає амортизації, на протязі строку його корисної експлуатації.

Амортизаційні відрахування зупиняються під час проведення реконструкції, модернізації, консервації ОС

Просте і розширене відтворення основних робочих фондів відбувається у безперервному процесі здійснення взаємозв’язаних різних його форм – ремонту, модернізації та зміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об’єктів. При цьому необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів слугують постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

13. Показники ефективності відтворення та використання основних фондів

Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства. Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства та дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Коефіцієнт вибуття (Coefficient of leaving) – показник, який відображає величину основних фондів, яка вибула з кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві

, (5.12) де ОФ_В – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу; ОФ_З – загальна сума основних фондів на підприємстві.

Коефіцієнт оновлення (Coefficient of update) – показник, який відображає величину основних фондів, яка добавились до кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві

, (5.13) де ОФ_О – сума основних фондів підприємства, які вибули з кругообігу; ОФ_З – загальна сума основних фондів на підприємстві.

Крім того, існує дві форми оновлення основних фондів – екстенсивна та інтенсивна.

Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Фондовіддача основних фондів (Fundsgiving) - визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних фондів:

, (5.14) де f - фондовіддача; Q - обсяг виготовленої продукції, шт.; ОФ - середньорічна вартість основних фондів, грн.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність цього вкладення коштів.

Фондомісткість (Fundcapacity) – показник, обернений до фондовіддачі, який визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:

, (5.15)

де f ' - фондомісткість. Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючім показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва.

До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

Усе устаткування на виробництві поділяють на наявне, установлене га діюче. Наявне устаткування - це устаткування, зараховане на баланс і внесене до інвентарних списків незалежно від стану і місцезнаходження. Установлене устаткування - це устаткування, яке змонтоване на місці його експлуатації. Діючим називається устаткування, залучене до виробництва, незалежно від тривалості його роботи. Відношення встановленого та діючого устаткування до наявного і буде характеризувати коефіцієнт залучення (Coefficient of bringing in) устаткування до виробництва.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження (Intensive load factor) устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної:

або , (5.16)

де К_ІН - коефіцієнт інтенсивного завантаження; Q_ф - фактичний випуск продукції устаткування за одиницю часу у натуральному виразі, шт.; Q_н - технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (цей показник визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.; t_ф - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год; t_н - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.