- •1. Поняття підприємства, місія й різноманітні цілі. Головні напрямки діяльності підприємства.
- •2. Правові основи функціонування підприємства.
- •3. Класифікація підприємств та її практичне значення.
- •4. Поняття, функції, методи управління підприємством.
- •5. Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств та організацій
- •7. Сутність, функції, принципи здійснення, форми підприємницьке діяльності.
- •8. Персонал підприємства. Його склад і класифікація.
- •9. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •10. Сутнісно-змістова характеристика капіталу підприємства.
- •11. Основні виробничі фонди. Їх характеристика, оцінка.
- •12.Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.
- •13. Показники ефективності відтворення та використання основних фондів
- •14. Структура, нормування та використання оборотних фонді підприємства
- •15. Нематеріальні ресурси, їх види.
- •16.Нематеріальні активи, їх оцінка, амортизація.
- •17. Інвестиції підприємства, їх види. Структура, напрями використання.
- •18.Визначення необхідності обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •19. Оцінка і чинники підвищення ефективності використання виробничих інвестицій.
- •20.Оборотні кошти, їх структура, нормування, ефективність використання. (14)
- •21. Інноваційні процеси: сутність, види і вплив на виробництво.
- •22. Науково-технічний прогрес, його напрямки та оцінка ефективності,
- •23. Організаційний прогрес, його основні напрямки та тенденції розвитку.
- •24. Державне економічне регулювання діяльності підприємств.
- •25. Прогнозування розвитку підприємств.
- •26. Планування діяльності підприємств.
- •27. Бізнес-планування: сутність, призначення і роль.
- •28. Виробничий процес, його поняття, структура та принципи організації.
- •29. Організація виробничого процесу в часі.
- •30. Організаційні типи виробництва, порівняльна характеристика за ступенем їх ефективності.
- •31. Методи організації виробництва:
- •32. Загальна характеристика потокового виробництва, тенденції його розвитку.
- •33. Форми організації виробництва, їх сутність, тенденції розвитку.
- •34. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.
- •35. Система технічного обслуговування підприємства.
- •36. Загальна характеристика продукції.
- •37. Маркетингова діяльність і формування виробничої програми.
- •38.Формування і використання виробничої потужності підприємства.
- •39. Матеріально-технічне забезпечення підприємства.
- •40. Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •41.Стандартизація і сертифікація продукції. Державний нагляд за якістю.
- •42. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.
- •43.Мотивація трудової діяльності працівників.
- •45.Форми та система оплати праці.
- •47.Кошторис виробництва, його зміст та порядок складання.
- •48. Собівартість окремих виробів, калькулювання і прогнозування.
- •49.Поняття , роль та функції ціни в ринковій системі господарювання.
- •50. Види цін і сфера їх застосування.
- •51.Методи ціноутворення.
- •52. Прибутковість і рентабельність виробництва.
- •53. Формування й використання прибутку підприємства.
- •54. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •55. Ефективність виробництва: сутнісна характеристика, вимірювання та чинники підвищення.
- •56. Економічна безпека як важливий елемент антикризової системи діяльності підприємства.
- •57.Реструктуризація підприємства, її сутнісна характеристика й можливі форми.
- •58. Суть механізму санації та її цілі.
- •59. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •60. Основні етапи та процедура порушення справи про банкрутство підприємств
23. Організаційний прогрес, його основні напрямки та тенденції розвитку.
Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою. Організаційному прогресу властиві певні особливості, що відрізняють його від науково-технічного прогресу. По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів. По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування. По-третє, практичну реалізацію окремих напрямків НТП постійно зв'язано з великими затратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому разі — незначних додаткових ресурсів).
Залежно від місця прийняття і реалізації організаційних рішень, масштабності їхнього впливу на проміжні та кінцеві результати діяльності людей можна виокремити два напрямки організаційного прогресу — загальносистемний і внутрішньовиробничий, кожен з яких охоплює ті самі об'єкти. Здійснюваний у суспільному масштабі, проте в різних межах, загальносистемний організаційний прогрес є визначальним. Саме він окреслює орієнтири для розробки і прийняття численних високоефективних організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру. У свою чергу, локальний організаційний прогрес на підприємствах сприяє підвищенню організаційного рівня діяльності більших і складніших виробничо-господарських систем.
Основні сучасні тенденції організаційного прогресу можна звести до такого: • прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва; • посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних роторних ліній; • розвиток колективної форми організації та оплати праці, що за умов прискорення НТП; • раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу; • формування нових типів суспільної комбінації речових і особистісних елементів процесу виробництва; • удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, перехід останніх на ринкові економічні відносини з державою та іншими конрагентами; • активізація людського чинника через здійснення такої кадрової політики, котра відповідає сучасним вимогам правильного підбору керівників усіх рівнів.