5. Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств та організацій

Об'єднання підприємств

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання .

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за рішенням Кабінету Міністрів України або міністерств, або органів місцевого самоврядування.

Форми добровільних господарських об'єднань:

Асоціації - об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь - якого з її учасників.

Корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

3) Консорціум - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4) Концерни - це об'єднання підприємств, які мають тісні технологічні зв'язки, при цьому підприємства втрачають свою самостійність.

5) Картелі - об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності. При цьому підприємства зберігають свою самостійність.

Синдикати - спільна організація комерційної діяльності, утворюють спільний збутовий орган.

Трести - монополістичні об'єднання підприємств в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства втрачають свою самостійність.

Холдінги - використовують свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств і завдяки цьому, здійснюють контроль за діяльністю таких підприємств.

Фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства, очолюваних банками, які розпоряджаються капіталом підприємств.

В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об’єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об’єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання. До інтеграційно-організаційних утворень застосовуються економічні методи управління корпоративного характеру, які належним чином корелюють з методами управління первинними ланками відповідних виробничо-господарських систем.

6. Зовнішнє середовище господарювання підприємств.

Після встановлення місії підприємства, його цілей і постановки завдань перед персоналом вище керівництво підприємства приступає до аналізу дії зовнішнього середовища, щоб визначити можливості і загрози для фірми. Вплив зовнішнього середовища на підприємство

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

До його елементів належать:

(макро)— економічне середовище; Економічні фактори темпи інфляції, платіжний баланс країни, рівень зайнятості тощо.

-політичне середовище; Політичні фактори Організація повинна мати чітке уявлення про політичну ситуацію в країні, бо ведення бізнесу є ризикованою справою в нестабільній політичній обстановці.

— соціальне середовище; Фактори соціального характеру. Це соціальні процеси і тенденції, що впливають на діяльність організації впливає на рівень попиту, вибір ринків збуту продукції, визначає параметри регіонального ринку робочої сили тощо.

— природне середовище;

— технологічне середовище; Технологічні фактори. застосування ЕОМ у проектуванні і наданні товарів та послуг або сучасні технології засобів зв'язку. Спостерігається прискорене впровадження інновацій у компаніях.

— екологічне середовище та ін.

(мікро)— постачальники;

— посередники;

— споживачі;

— конкуренти;

— робоча сила;

— державні органи.

Ринкові фактори. Це розподіл доходів населення, рівень конкуренції в галузі, демографічні умови, що змінюються, бар'єри проникнення на ринок.

Міжнародні фактори. Останніми роками посилилася конкуренція з боку іноземних фірм на українському ринку і небезпека витіснення вітчизняних виробників іноземними.

Правові фактори. Це закони й інші правові акти, що встановлюють права, відповідальність, обов'язки організації, що регулюють діяльність, включаючи обмеження на окремі її види, визначальні форми і методи захисту інтересів тощо

Таким чином, аналіз зовнішнього середовища дає підприємству змогу звести до мінімуму ті небезпеки і негативні наслідки, з якими воно стикається в цьому середовищі. Аналіз же внутрішнього середовища дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і намітити шляхи щодо підвищення його конкурентоспроможності.