20.Оборотні кошти, їх структура, нормування, ефективність використання. (14)

Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Оборотні кошти - грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або використання на протязі операційного циклу або на протязі 12 місяців з дати балансу підприємства.

Елементний склад оборотних коштів:

Оборотні кошти у сфері виробництва:

Склад оборотних фондів підприємства:

НЗП, ПФ власного виготовленняВиробничі запаси:сировина, напівфабрикати, що комплектують вироби паливо тара і тарні матеріали будівельні матеріали матеріали сільськогосподарського призначення запасні частини (МБП).

Склад фондів обігу підприємства:

готова до реалізації продукція на складі підприємства; товари; векселя одержані; дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кощти та їх еквіваленти; інші оборотні кошти.

Визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється за нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами, або ж на їх замовлення галузевими науково - дослідними організаціями.

Види норм:

за призначенням - норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива тощо.

за масштабом дії - групові (на однакові види продукції) та індивідуальні.

за періодом дії - річні (для поточного планування) і перспективні.

за ступенем деталізації об'єктів нормування - для деталі (вузла) і виробу в цілому.

за ступенем деталізації нормованих ресурсів - специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

Принципи нормування: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність, забезпеченість можливості зниження норм.

Ефективність використання оборотних коштів визначається за допомогою слідуючих показників:

а) коефіцієнт оборотності - кількість оборотів

б) коефіцієнт завантаження є зворотним по відношенню до кількості оборотів.

в) тривалість одного обороту в днях

г) рентабельність

д) відносне звільнення обігових коштів.

21. Інноваційні процеси: сутність, види і вплив на виробництво.

інноваційний процес — це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

Інноваційний процес — це не тільки складний, але і взаємопов'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади, устаткування, організація виробництва). Інноваційний процес — це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці — від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем. Сутність кооперації в науці, як і в матеріальному виробництві, полягає в одночасності зусиль, без яких необхідний результат не може бути досягнутим.

 Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань; визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

 «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення.

 Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати.

Усі локальні і особливо глобальні, нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади. Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з ^технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати - більш як на .80%, виробнича площа - на 60%, атривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні лінії, які у порівнянні з традиційними знаряддями праці залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці - у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі - 2-2,5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення - 15-20, а обсягу транспортування виробів - 25-30 разів.