- •1. Поняття підприємства, місія й різноманітні цілі. Головні напрямки діяльності підприємства.
- •2. Правові основи функціонування підприємства.
- •3. Класифікація підприємств та її практичне значення.
- •4. Поняття, функції, методи управління підприємством.
- •5. Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств та організацій
- •7. Сутність, функції, принципи здійснення, форми підприємницьке діяльності.
- •8. Персонал підприємства. Його склад і класифікація.
- •9. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •10. Сутнісно-змістова характеристика капіталу підприємства.
- •11. Основні виробничі фонди. Їх характеристика, оцінка.
- •12.Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.
- •13. Показники ефективності відтворення та використання основних фондів
- •14. Структура, нормування та використання оборотних фонді підприємства
- •15. Нематеріальні ресурси, їх види.
- •16.Нематеріальні активи, їх оцінка, амортизація.
- •17. Інвестиції підприємства, їх види. Структура, напрями використання.
- •18.Визначення необхідності обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •19. Оцінка і чинники підвищення ефективності використання виробничих інвестицій.
- •20.Оборотні кошти, їх структура, нормування, ефективність використання. (14)
- •21. Інноваційні процеси: сутність, види і вплив на виробництво.
- •22. Науково-технічний прогрес, його напрямки та оцінка ефективності,
- •23. Організаційний прогрес, його основні напрямки та тенденції розвитку.
- •24. Державне економічне регулювання діяльності підприємств.
- •25. Прогнозування розвитку підприємств.
- •26. Планування діяльності підприємств.
- •27. Бізнес-планування: сутність, призначення і роль.
- •28. Виробничий процес, його поняття, структура та принципи організації.
- •29. Організація виробничого процесу в часі.
- •30. Організаційні типи виробництва, порівняльна характеристика за ступенем їх ефективності.
- •31. Методи організації виробництва:
- •32. Загальна характеристика потокового виробництва, тенденції його розвитку.
- •33. Форми організації виробництва, їх сутність, тенденції розвитку.
- •34. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства.
- •35. Система технічного обслуговування підприємства.
- •36. Загальна характеристика продукції.
- •37. Маркетингова діяльність і формування виробничої програми.
- •38.Формування і використання виробничої потужності підприємства.
- •39. Матеріально-технічне забезпечення підприємства.
- •40. Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •41.Стандартизація і сертифікація продукції. Державний нагляд за якістю.
- •42. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.
- •43.Мотивація трудової діяльності працівників.
- •45.Форми та система оплати праці.
- •47.Кошторис виробництва, його зміст та порядок складання.
- •48. Собівартість окремих виробів, калькулювання і прогнозування.
- •49.Поняття , роль та функції ціни в ринковій системі господарювання.
- •50. Види цін і сфера їх застосування.
- •51.Методи ціноутворення.
- •52. Прибутковість і рентабельність виробництва.
- •53. Формування й використання прибутку підприємства.
- •54. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •55. Ефективність виробництва: сутнісна характеристика, вимірювання та чинники підвищення.
- •56. Економічна безпека як важливий елемент антикризової системи діяльності підприємства.
- •57.Реструктуризація підприємства, її сутнісна характеристика й можливі форми.
- •58. Суть механізму санації та її цілі.
- •59. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •60. Основні етапи та процедура порушення справи про банкрутство підприємств
55. Ефективність виробництва: сутнісна характеристика, вимірювання та чинники підвищення.
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує су-спільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого — такі чи такі результати виробниц- тва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання. Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.
Математично (у формалізованому виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд: де Вс — сукупні витрати на виробництво продукції (надання послуг) протягом життєвого циклу товару; Вуп — затрати минулої (уречевленої) праці на виробництво і споживання товару; Вжп — затрати живої праці, тобто заробітна плата всіх працівників, що припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвого циклу, плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця); Вмп — затрати майбутньої праці в процесі споживання (експлуатації) то¬вару; Еск— сумарний корисний ефект (віддача) товару для спожи¬вача за нормативний строк служби.
Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності); 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).
56. Економічна безпека як важливий елемент антикризової системи діяльності підприємства.
У ринкових умовах господарювання підприємство, як відкрита система, функціонує у складному зовнішньому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися до нових умов, потребує знання законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій економіці, врахування чинників невизначеності та нестійкості економічного середовища.
Найважливішими факторами, що впливають на економічну безпеку підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави. Насамперед, економічна-безпека підприємства залежить від економічної безпеки держави, регіону, адже ґрунтується на їхньому фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перспективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної безпеки господарюючих суб'єктів усіх рівнів дає можливість забезпечити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам.
Економічній безпеці підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого — є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищого рівня і суб'єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, державою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослідження макроекономічних аспектів економічної безпеки.
Економічну безпеку підприємства можна трактувати, як:
— стан захищеності усіх систем підприємства при здійсненні господарської діяльності в певній ситуації;
— стан всіх ресурсів підприємства (капіталу, трудових ресурсів, інформації, технологій, техніки, прав) та підприємницьких здібностей, при якому можливе найефективніше їх використання для стабільного функціонування і динамічного науково-технічного та соціального розвитку, здатність запобігати або швидко нівелювати різні внутрішні та зовнішні загрози;
— сукупність організаційно-правових, режимно-охоронних, технічних, технологічних, економічних, фінансових, інформаційно-аналітичних та інших методів, спрямованих на усунення потенційних загроз та створення умов для забезпечення ефективного функціонування суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до їхніх цілей та завдань;
— стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв'язків менеджменту.
Головна мста управління економічною безпекою — забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.