1. Підприємство як суб'єкт господарювання, його місце в соціально-орієнтованій економіці.

Соціально орієнтована економіка базується на поєднанні принципу свободи ринку з принципом соціальної справедливості, який реалізує держава. Побудова соціально орієнтованої економіки, яка функціонує на засадах ринкового механізму, спрямована на забезпечення: економічної та соціальної взаємодії господарюючих суб’єктів; пріоритетності суспільних інтересів; нормального рівня життя більшості населення країни.

Господарюючі суб’єкти – це учасники ринкових відносин, які здійснюють господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, виготовляючи продукцію ( товари, роботи, послуги ) та реалізуючи свою господарську компетентність через сукупність господарських прав та обов’язків.

Основною господарською одиницею, первинною ланкою соціально орієнтованої економіки є підприємство.

Підприємство – це економічно, технічно, соціально відокремлене виробництво товарів та послуг для задоволення потреб споживачів на основі самостійних рішень і відповідальності за ризик.

Як суб’єкт ринку , підприємство є юридичною особою, що має: відокремлене майно; рахунки в установах банку; самостійний баланс; печатку із найменуванням; ідентифікаційний код.

Як об’єкт ринкових відносин підприємство – специфічний товар, що має вартість і споживчу вартість. Вартість підприємства складають його майно-матеріальні та нематеріальні активи у ціновій формі. Споживча вартість полягає у здатності підприємства приносити його власнику прибуток.

Основні ознаки підприємства: задоволення, насамперед, зовнішніх потреб споживачів; здійснення господарської комерційної чи некомерційної діяльності, спрямованої на досягнення прибутку, інших економічних та соціальних результатів; набуття статусу юридичної особи, яка відповідає певним характеристикам, що встановлені чинним законодавством; самостійність господарюючої ланки, що має відокремлене майно, вартість якого відображується в самостійному балансі підприємства; свобода прийняття рішень; наявність власного ризику; глибока спеціалізація підприємства, як господарської одиниці.

2.Організаційно-економічні умови функціонування підприємства.

У ринковій економіці підприємство функціонує як цілісна, єдина і збалансована система, що орієнтована на певну мету. За своєю суттю підприємство – це осередок активної діяльності певного професійно – організованого колективу людей, здатного за допомогою наявних засобів виробництва і сучасних інформаційних ресурсів здійснювати обрані напрями діяльності та виробляти матеріальні блага і послуги для задоволення попиту споживачів в умовах визначеного ризику. Основні організаційно – економічні умови функціонування підприємства: додержання законів і рішень законодавчої та виконавчої влади; матеріальна зацікавленість у результатах господарювання; господарський ризик і відповідальність за результати господарювання; самоокупність, рентабельність, самофінансування; економічна самостійність ( суверенітет підприємства як виробника; суверенітет підприємства як споживача ). В умовах ринку характер функціонування підприємства визначається вільним підприємством господарюючих суб’єктів, з одного боку, і об’єктивними обмеженнями, що існують у будь-якій економічній системі, з другого. Чинники, що обмежують діяльність підприємства: зумовлені попитом на продукцію та послуги; зумовлені ресурсами підприємства; фінансові обмеження; обмеження часом, через інфляцію; вимоги до якості і безпеки продукції.

3.Зовнішнє середовище господарювання підприємства.

Зовнішнє середовище включає весь комплекс відносин і взаємодії внутрішнього середовища підприємства з кожним елементом його зовнішнього оточення. Цей взаємозв’язок є найважливішою ознакою кожного підприємства. Елементи зовнішнього середовища, які справляють вплив на підприємство, опосередковано утворюють макросередовище функціонування підприємства. Елементи зовнішнього середовища, що безпосередньо впливають на підприємство, збільшуючи чи зменшуючи результативність його діяльності, становлять мікросередовище. Середовище непрямого впливу на підприємство – макросередовище: міжнародні події; науково-технічний прогрес; закони та державні органи; соціально-структурні фактори; стан економіки. Середовище прямого впливу на підприємство – мікросередовище: постачальники; партнери; конкуренти; споживачі; товари; якість робочої сили. Підприємство – це внутрішнє середовище, виробництво, маркетинг, фінанси, облік та аудит, організація управління. Основні ознаки зовнішнього середовища: складність; динамізм; мінімальність; нестійкість; невизначеність. Визначення зовнішнього середовища на засадах системного аналізу і синтезу має виключне значення для прийняття підприємством довгострокових і поточних рішень щодо кожної економічної проблеми, які найбільшою мірою сприяють її розв’язанню. Підприємство як суб’єкт господарювання стає учасником різних видів ринку – фінансового, засобів предметів праці, готової продукції, технології та ін.

4.Види підприємств, їх організаційно-правова форма.

Значна різноманітність підприємств вимагає їхньої класифікації за відповідними ознаками, які дають змогу підкреслити особливості того чи іншого підприємства, врахувати їх при організації виробництва та управління. Основні ознаки класифікації підприємств за їх видами:1) за глобальною метою функціонування (комерційні; некомерційні);2) за видом попиту, який задовольняється (підприємство для задоволення зовнішніх потреб; домогосподарства для задоволення внутрішніх потреб);3) за сутністю кінцевої продукції (підприємства, що виробляють матеріальні блага; підприємства, що виробляють послуги);4) за галузевою та предметною спеціалізацією (підприємства гірничорудні, нафтодобувні, металургійні; підприємства легкої, харчової промисловості; підприємства торгівлі);5) за формою власності ( державні; приватні; комунальні);6) за розміром (великі; малі; середні);7) за агрегацією майна (автономні підприємства; об’єднання). Важливою ознакою класифікації підприємств є їхня правова форма, тобто комплекс правових і господарських норм, які визначають характер, умови й способи формування економічних відносин між працівниками і власниками підприємства, між підприємством та іншими суб’єктами господарювання, підприємствами та органами державної влади. Організаційно-правові форми господарювання підприємств, передбачені законами та іншими нормами господарського права і залежить від: форми власності; обсягу і асортименту продукції, що випускається; формування капіталу; характеру і змісту діяльності; способів входження у об’єднання; методів ведення конкурентної боротьби. Суб’єкти господарювання-підприємства-юридичні особи. Комерційна діяльність: господарче товариство; повне товариство; командитне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою солідарною відповідальністю; акціонерні товариства; особисте підприємство; виробничі кооперативи; державні унітарні підприємства; комунальні підприємства. Некомерційні підприємства: споживчий кооператив; суспільні і релігійні об’єднання; фонди; спілки. Правові норми регулюють як порядок організації (створення) підприємства. внутрішні і зовнішні відносини, так і його діяльність.