41.Цінова політика підприємства: сутність та місце в факторах, які визначають доходи підприємства.

Цінова політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з’єднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою організацію роботи підприємства з орієнтацією на ринковий попит. Цінова політика суб'єкта господарювання являється невід'ємним елементом моделі управління прибутком суб'єкта господарювання (див. Рис. 05.01.02.), визначаючи функціонально-організаційні основи формування доходів такого підприємства. А зважаючи на той факт, що основу доходів суб'єкта господарювання (і, відповідно, прибутку) формує виручка від реалізації товарів (надання послуг чи виконання робіт), ключовим завданням фінансового менеджменту на підприємстві являється саме забезпечення формування необхідної величини доходів із стабільним розподілом у просторі та часі. У свою чергу, ефективність та результативність формування доходів суб'єкта господарювання як складової моделі управління його прибутком безпосередньо залежить від адекватність фінансового забезпечення цінової політики суб'єкта господарювання, у тому числі, методологічного забезпечення.

42. Методи планування доходів підприємства: сутність, особливості і умови їх застосування.

Для обгрунтування планових обсягів доходів підприємства застосовуються такі основні методи: екстраполяції динамічних рядів, факторно-аналітичний, програмно-цільовий, прямого розрахунку. Прцес застосування методу прямого розрахунку для обгрунтування планового обсягу доходів від реалізації продукції характеризується порівняно з іншими методами планування низким рівнем трудомісткості і передбачає вик. розрахункуів за такою формулою:

Д=КіЦр -З,

Д-дохід, Кі- обсяг виробництва і-го виробу в натуральних одиницях виміру, Ці – ціна реалізації і-го виробу, Зі – обсяг знижок, які передбачається надати покупцям і-го виду продукції. Розрахунок Д з вик. цього методу здійснюється за номенклатурними позиціями та у розрізі окремих угод купівлі-продажу. В основу Методу екстраполяції динамічних рядів покладено перенесення тенденцій у зміні значень показника в аналітичному періоді на плановий. Згідно з цим методом основним фактором, що визначає обсяг показника, є час. Планове значення показника доходу, визн. як функція від часу:

f(t)

Факторно-аналітичний метод передбачає визначення планового обсягу виручки від реалізації, розрахунок середніх темпів росту виручки та обсягу випуску продукції, зіставлення темпів зміни виручки та обсягів виробництва продукції тощо. Метою застосування програмно-цільового методу є розрахунок необхідного його обсягу, що забезпечує покриття витрат та отримання цільового прибутку:

Д – обсяг необхідного доходу, В – плановий обсяг постійних витрат, П – обсяг цільового прибутку, Спп – ставка податку на прибуток, Рв – рівень витрат змінні у ціні реалізації одиниці продукції. Обгрунтування планового обсягу доходів підприємства від ін. видів діяльності проводиться з вик. методу прямих техніко-економічних розрахунків і має враховувати специфічні характеристики процесу формування доходів за кожним з видів.