VII. Акт ковтання.

Акт ковтання – це складний акт узгодженої дії м’язів щелепного апарату, глотки, м’якого

піднебіння і стравоходу.

Центр акту – довгастий мозок.

Якщо харчова грудка знаходиться в порожнині рота і не досягає кореня язика, то акт ковтання є

свавільним.

Якщо тільки харчова грудка доторкнеться до кореня язика, то акт ковтання стає мимовільним.

Акт ковтання має три фази:

1. Ротова – свавільна.

2. Глоткова – швидка мимовільна.

3. Стравохідна – повільна мимовіль

Функції шлунка

1.Секреторна - забезпечується залозами.

2.Моторна - здійснюється за рахунок скорочення м’язів.

3.Всмоктувальна - сприяє потраплянню в організм з шлунка води, мінеральних солей,

спирту, ліків, продуктів розщеплення білка.

4.Екскреторна - виділення разом з шлунковим соком продуктів обміну білка (сечовина),

вуглеводів (молочна кислота), різних лікарських речовин(йод, хінін, морфій, миш’як,

саліцилат натрію).

5.Інкреторна - в шлунку утворюється ряд гормонів, які специфічно впливають на процес

травлення.

6.Бактерицидна - за рахунок соляної кислоти шлункового соку, яка стерилізує вміст

шлунку.

7.Регулює температуру прийнятої їжі.

8.Приймає участь в регуляції реакції внутрішнього середовища організму.

9.Утворення антианемічного фактору.

10.Резервуарна функція - наповнюється їжею.

Секрет цих залоз називається шлунковим соком.

а) Слизова оболонка малої кривини шлунка, дна та тіла містять головні,

обкладові, додаткові клітини та аргентоффіноцити. Шлунковий сік цих частин шлунка кислий.

б) Залози воротаря утворені мукоцитами, обкладовими клітинами, аргентаффіноцитами та

клітинами, які утворюють гастрин.

В напрямку до дванадцятипалій кишці кількість та розміри обкладових клітин зменшується , а в

антральній частині шлунка вони відсутні. Внаслідок цього і сік в цій частині шлунка має лужну

реакцію.

Оскільки серед ферментів шлунка немає карбогідраз, травлення вуглеводів здійснюється тільки під впливом ферментів слини. Цей процес відбувається, поки шлунковий сік не проникне всередину шару травної маси, оскільки НСІ припиняє дію амілаз.

Соляна кислота викликає :

а) набухання і денатурацію білків, чим полегшує подальший гідроліз,

б)активує пепсиногени,

в)утворює кисле середовище шлункового соку, необхідне для дії пепсину,

г)діє антибактеріально,

д)стимулює рух шлунка.

є)у дорослих людей соляна кислота викликає зсідання молока, бо у них хімозин майже не

виділяється.

Шлунковий слиз - складається з глюкопротеїдів, епітеліальних клітин і лейкоцитів. Вважають,

що він:

а) захищає слизову оболонку шлунка від агресивної дії шлункового середовища тим,

що формує двокомпонентний слизовий бар’єр. Він не дозволяє вмісту шлунка

контактувати із слизовою оболонкою.Вважають, що тут здійснюється адсорбція та

інгібіція пепсину. Буферні властивості слизу нейтралізують соляну кислоту.

б) слиз приєднує розчинені у воді вітаміни групи В і аскорбінову кислоту, завдяки чому

вони не руйнуються шлунковим соком,

в) активує секреторну функцію залоз шлунка.

За добу виділяється 2,0-2,5 л шлункового соку.

Це безбарвна рідина, яка містить ферменти, 0,5% НСІ, РН- 0,9 - 1,5, білки ( до 3 г), мукопротеїди до 1,8 г\л, сечовину, сечові, молочні кислоти, амінокислоти та поліпептиди. Органічні речовини є продуктами секреторної діяльності залоз шлунка і обміну речовин в його слизовій оболонці. Крім того, вони транспортуються із крові. У шлунковому соку знаходиться глюкопротеїд, який називають внутрішнім фактором кровотворення (фактором Касла). Тільки за його наявності можливе всмоктування ціанокобаламіну, відсутність якого призводить до захворювання крові, перніціозної анемії.

Регуляція шлункового соковиділення.

Шлунковий сік виділяється протягом доби, але вживання їжі значно посилює його виділення. Секреція шлункового соку у кількісному і якісному відношенні тонко пристосована до характеру їжі. У дослідах із ізольованим шлуночком І.П.Павлов довів, що:

1.Більше всього соку виділяється при споживанні м’ясної їжі ,

менше при споживанні хліба та молока.

2.Тривалість секреції теж буває різною: а) на м’ясо - 7 год.

б)на хліб - 10 год.

в)на молоко - 6 год.

3.Максимальна кількість соку виділяється після вживання:

а) м’яса до кінця 2-гої години,

б) хліба - 1-шої години,

в) молока - на 3-ій годині.

4.Від характеру їжі залежить кислотність і вміст пепсинів в соку.

а) найвища кислотність шлункового соку спостерігається після вживання м’яса,

б) найнижча - після вживання хліба,

в) шлунковий сік з високою кислотністю краще розщеплює білки тваринного

походження,

г) шлунковий сік з низькою кислотністю краще розщеплює білки рослинного

походження,

Пристосування секреції шлункового соку до характеру їжі досягається завдяки нервовій та гуморальній регуляції. Ці фактори чітко відокремлені один від одного, що дає можливість виділити окремі фази регуляції, для яких характерні 3 фази шлункової секреції

• мозкова,

• шлункова,

• кишкова.

Фази перекривають одна одну, але їх можна розглянути окремо.

1.Мозкова фаза шлункової секреції починається з вироблення шлункового соку на базі

умовних та безумовних рефлексів. Очікування їжі або її вид супроводжується

виділенням не тільки слини, а й шлункового соку.

Коли їжа потрапляє в рот, збуджуються смакові рецептори, що призводить до

додаткового безумовно-рефлекторного посилення секреції. Нервові імпульси, які

виникають при подразненні рецепторів ротової порожнини, виконують функцію

механізму, що запускає діяльність секреторних клітин. Це було з’ясовано І.П.Павловим у

дослідах з «умовним годуванням». Центри рефлексів знаходяться у довгастому мозку,

проміжному мозку, лімбічній корі. Нервові імпульси до шлунка надходять по

волокнах блукаючого нерва, при подразненні якого виділяється ацетілхолін, що збуджує

секреторні клітини і викликає виділення гастрину. Гастрин - активний поліпептид, який

посилює секрецію шлункового соку. Шлунковий сік, що виділяється при чеканні їжі і під

впливом умовних подразників, І.П. Павлов назвав «апетитним».

Апетит - відчуття потреби в їжі, пов’язане з дією безумовних і умовних подразників,

тому соковиділення під час рефлекторної фази легко гальмується різними негативними

емоціями.

2. Шлункова фаза шлункової секреції починається через 5 хв. після вживання їжі і триває

близько 2 год. з поступовим зменшенням секреції. Під час цієї фази соковиділення

відбувається внаслідок подразнення рецепторів слизової оболонки шлунка і під впливом

нейрогуморальних факторів кишок.

3. Кишкова фаза шлункової секреції полягає в тому, що аферентні стимулюючі імпульси на

залози шлунка надходять з кишок. Таким фактором може бути речовина, що знаходиться

у самій їжі, - продукти перетравлення білків, речовини м’яса, овочів. Надходячи з кишок

у кров, вони по великому колу кровообігу потрапляють до залоз шлунка і стимулюють

його діяльність.

Шлункову секрецію збуджують:

а) екстрактивні речовини,

б) спирти ( не міцні),

в) продукти розщеплення їжі (альбумози та пептони),

г) гістамін, який знаходиться в поживних речовинах та в слизовій оболонці шлунка,

д) ацетілхолін, який визволяється при доторкання поживних речовин зі слизовою

оболонкою воротаря,

є) гормон гастрин ,

ж) амінокислоти,

з) гормон ентерогастрин, який утворюється в дванадцятипалій кишці.

Шлункову секрецію гальмують:

а) продукти розщеплення жиру,

б) гормони гастрогастроном та ентерогастроном, які виробляються слизовою

оболонкою шлунка і верхнього відділу тонкої кишки,

в) сильні негативні емоції,

г) цукри.

Моторна функція шлунка

При скороченні м’язових волокон шлунка змінюється його об’єм і форма. Внаслідок цього вміст шлунка подрібнюється ,перемішується і просувається у дванадцятипалу кишку. Шлунок виконує також резервуарну функцію, але при його наповненні не виникає підвищення тиску, його м’язи розтягуються. Крім того, під час вживання їжі відбувається додаткове розслаблення шлунка під дією блукаючого нерва, що називають об’ємною адаптацією.

1.Перистальтичні скорочення - відбуваються за рахунок скорочення циркулярних м’язів

шлунка.Їжа просувається шлунком. Хвиля скорочення починається в області

кардіального відділка та розповсюджується до сфінктера воротаря. Хвилі виникають у

людини з частотою 3 рази в 1 хв.

2.Систолічні скорочення пов’язані із скороченням м’язів антральної частини пілоричного відділу

шлунка. Ці рухи забезпечують перехід значної частини вмісту шлунка в дванадцятипалу

кишку.

3.Тонічні скорочення - неперистальтичні рухи шлунка, які зумовлені зміною тонусу м’язів, що

приводить до зменшення порожнини шлунка в даній ділянці або в цілому шлунку.

Скорочення сприяють переміщенню вмісту шлунка.

4.Голодні скорочення - при пустому шлунку виникають періодично його скорочення, які

чергуються зі станом спокою. Цей вид скорочення м’язів зв’язан з відчуттям голоду і

триває скорочення 20 - 50хв., періоди спокою тривають 45 - 90 хв.

5.Антиперистальтичне скорочення - спостерігається при блюванні.

Регуляція моторики шлунка здійснюється інтрамуральними нервовим сплетіннями, утвореними

волокнами блукаючого нерва і симпатичного стовбура та гормонами травного каналу.

Подразником, що викликає посилення рухової активності шлунка, є розтягування його стінок. Вони сприймаються нервовими клітинами, що розташовані у підслизовому шарі. Непосмуговані м’язи стінки шлунка здатні скорочуватись автоматично. Механізми регуляції рухів шлунка підпорядковані блукаючому нерву. Після його перерізання рухи припиняються, але збудження симпатичних нервів рухи шлунка гальмують.

Хімічні сполуки - гастрин, гістамін, холін, потрапляючи у кров, посилюють рухи шлунка,

адреналін і норадреналін гальмують їх.

Випорожнення шлунка здійснюється періодично. Цей процес регулюють вищезгадані механізми, а також ентерогастральний рефлекс. Його суть полягає у тому, що хімус, досягаючи певної консистенції і РН, подразнює м’язи воротаря, який відкривається і невеликою порцією харчові маси переходять у дванадцятипалу кишку. Після наповнення ампули дванадцятипалої кишки канал воротаря закривається і залишається в такому стані доти, поки кислий хімус

не нейтралізується соками підшлункової залози та жовчю. Коли реакція середовища дванадцятипалої кишки знову стає лужною, процес випорожнення шлунка поновлюється. У цьому

рефлексі певне значення має також осмотичний тиск хімусу та ступінь наповнення ампули дванадцятипалої кишки.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА: «Травлення в кишці. Роль печінки та підшлункової залози в

травленні.».