Уііі. Вісцеральна сенсорна система.

Інтерорецептори, які знаходяться у внутрішніх органах, отримали назву вісцерорецептори.

Вони мають: а)низький поріг подразнення.

б)велику специфічність відносно до діючих на них подразників.

У внутрішніх органах є рецептори, які реагують на :

- зміни тиску (пресорецептори),

- механічні подразники ( механорецептори),

- дію хімічних речовин (хеморецептори),

- зміну температури ( терморецептори )

- зміни осмотичного тиску ( осморецептори ).

Вісцерорецептори беруть участь:

а) у регуляції роботи внутрішніх органів,

б) регулюють рефлекторну взаємодію між ними.

Подразнення рецепторів внутрішніх органів в умовах норми не

супроводжується виникненням усвідомлених відчуттів.

Однак при збудливості деяких вісцерорецепторів, - рецептори сечового міхура і прямої

кишки, у випадку розтягнення їх стінок, викликають відчуття позиву до сечовипускання і

дефекацію.

ІХ. ЗОРОВИЙ СЕНСОРНИЙ АНАЛІЗАТОР.

Значення системи заключається в сприйнятті предметів зовнішнього середовища:

а) їх освітленості,

б) кольора,

в) розмірів, форми та розташуванні їх в просторі,

г) визначенні відстані до предмету.

І. Периферичний відділ - фоторецептори, що розташовані на сітківці ока. В них під впливом

енергії світла виникають нервові імпульси.

ІІ. Провідниковий відділ - зоровий нерв, що йде до ядер середнього та проміжного мозку.

В них відбуваються переключення на нейрони, відростки яких прямують у потиличну зону

кори великих півкуль.

ІІІ. Центральний, або мозковий відділ - потилична зона кори великих півкуль - здійснюється

переробка інформації, що надійшла, і внаслідок виникають зорові відчуття - форми і розміри

предмета, його кольору, розташування в просторі, тощо.

Х. ОРГАН ЗОРУ.

Орган зору – око, складається з очного яблука та допоміжного апарату.

Очне яблуко розташоване в орбіті. Його стінку утворюють 3 оболонки:

І. Фіброзна (зовнішня) - її передня частина називається рогівкою.

Задній відділ її становить капсулу – білкову оболонку, або склеру, котра захищає

внутрішнє ядро ока та зберігає його форму.

ІІ. Судинна оболонка (середня ) - оболонка багата кровоносними судинами.

Має три частини:

1.Передню ( райдужну оболонку )- має форму плоского кола блакитного, зеленкувато -

сірого, коричневого кольору (в залежності від кількості та характеру пігменту).

Отвір в центрі радужки – зіниця – звужується та розширюється. Розмір зіниці

регулюють спеціальні очні м’язи ( звужувач і розширювач зіниці ).

Позаду від райдужної оболонки знаходиться

2. Середню ( війкове тіло ) - круговий валик. Він вміщує війковий м’яз,

скорочення якого передається через спеціальну зв’язку на кришталик, та він змінює

свою опуклість.

3.Задню ( власне судинну оболонку ) - велика задня частина середньої оболонки

очного яблука, яка містить чорний пігмент, що поглинає світло.

ІІІ. Сітківка або сітчаста оболонка – це світлочутлива частина ока, яка вкриває зсередини

судинну оболонку. Сітківка має складну, багатошарову структуру. В ній знаходяться

два види різних за функціональним значенням фоторецепторів

- палички та колбочки.

ХІ. ВНУТРІШНЄ ЯДРО ОКА.

Внутрішнє ядро ока являє оптичну систему ока і складається з:

а) кришталика,

б) склистого тіла,

в) водянистої вологи передньої та задньої камер ока.

Функції оптичної системи:

а) збирає світові промені,

б) забезпечує чітке дійсне зображення предметів на сітківці.

Кришталик має форму двоопуклої лінзи, яка розміщена у виїмці склистого тіла позаду

райдужки. Утворений прозорою безбарвною речовиною, яка не має ні судин , ні нервів і

охоплена з усіх боків безструктурною капсулою. Послаблення або напруження утворів, які

фіксують капсулу кришталика до війкового тіла, викликає зміну опуклості кришталика, що

пов’язано з заломною його здатністю Кришталик заломлює промені, які входять в око та

фіксує їх на сітківці. В цьому йому допомагає рогівка та внутрішньоочна рідина. За

допомогою війкового м’яза кришталик змінює свою опуклість, приймаючи форму,

необхідну для “дальнього” або “ближнього” зору. Позаду кришталика знаходиться

склисте тіло,

безструктурна , прозора, желеподібної маса, яка заповнює порожнину очного яблука.

Порожнина між рогівкою та райдужною оболонкою ока -

передня камера ока, а між райдужною оболонкою та кришталиком – задня камера.

Вони заповнені прозорою рідиною – водянистою вологою та сполучаються між собою через

зіницю.

Внутрішні рідини ока знаходяться під тиском, який визначають як внутрішньоочний тиск.

Підвищення внутрішньоочного тиску є ознакою тяжкого захворювання очей – глаукоми.