2. Синтез білків крові (альбуміни).

3.Утворює жовч.

4. “Центральна лабораторія” всіх видів обміну речовин.

5.Антитоксична –знешкодженням токсичних речовин.

6.Перетворення аміаку в менш токсичну речовину, яка добре розчиняється в воді та

виводиться з сечею.

7. Синтез жовчних кислот.

8.Перетворення вуглеводів у глікоген і його накопичення

9.В печінці синтезується ретинол, відкладається про запас багато речовин( вітамін А, Д,

нікотинова кислота), затримуються іони хлору і заліза.

10. Кладовище еритроцитів.

11.Підтримує гомеостаз.

ХУ. Склад і властивості жовчі.

Протягом доби виділяється до 1200 мл жовчі.

Жовч - рідина зелено-бурого кольору, лужної реакції ( PH=7,3-8,0), відносно густа.

На 97,5% складається з води, сухий залишок – 2,5%:

муцин, жирні кислоти, жовчні пігменти, неорганічні солі, ферменти,

вітаміни.

Секреція жовчі здійснюється безперервно, а надходження її дванадцятипалу кишку

відбувається під час травлення. Поза травленням жовч поступає до

жовчного міхура. Тому розрізняють жовч міхурну та печінкову.

Різниця між ними обумовлена тим, що слизова оболонка жовчних шляхів та міхура

продукує муцин і має здатність всмоктувати воду.

ФУНКЦІЇ жовчі:

1.Екскреторна – з нею виводяться із крові різні екзо- і ендогенні речовини.

2. Підвищує активність ферментів панкреатичного соку (ліпази в 20 разів).

3.Емульгує нейтральні жири, розбиваючи їх на велику кількість дрібних крапель.

4. Підвищує тонус кишок.

5.Бере участь в мембранному травленні.

6.Стимулює моторику кишок.

7. Бактеріостатичне впливає на флору кишечнику.

8.Підсилює соковиділення підшлункової залози.

9. Попереджує розвиток гнилісних процесів.

ЛЕКЦІЯ № 28

ТЕМА: «ОБМІН РЕЧОВИН І ЕНЕРГІЇ».

І. Обмін речовин і енергії, визначення, загальна характеристика

Обмін речовин – складний процес перетворення хімічних речовин, який забезпечує ріст,

розвиток, діяльність та життя організму.

Складається з 2 протилежних та взаємно протікаючих процесів:

1.асиміляція - синтез та засвоєння речовин,

2.дисиміляція – реакції, які пов’язані з розпадом речовин, їх окисленням і виділенням

із організму продуктів розпаду.

В результаті процесу дисиміляції виділяється енергія.

При окисленні: 1гр. жиру – 9,3 ккал тепла;

1 гр. вуглеводів – 4,1 ккал тепла;

1 гр. білків – 4,1 ккал тепла.

Кількість тепла, яке виділяється при окисленні 1 гр. речовини, називається теплотою згорання.

Визволена енергія розходжується на:

А) будову нових тканин,

Б) роботу м’язів, синтез гормонів, ферментів і проведення нервових імпульсів,

В) переходить в тепло, яке йде на підтримку постійної температури тіла.

Все, що приходить до організму – це прихід речовин.

Все, що виділяється із організму – це витрата речовин.

Їхнє співвідношення називається балансом обміну речовин.

Він буває: а) позитивний – в періоді росту, коли збільшується маса тіла;

б) негативний – в похилому віці, коли розпадається більше речовин, ніж їх надходить

до організму;

в) стан рівноваги – у дорослих ( вага постійна).

ІІ. Обмін білків

“Життя є спосіб існування білкових тіл”. Ф. Енгельс

Білки є основним компонентом цитоплазми клітин.

З ними пов’язані:

1. Біосинтез ряду гормонів та інших біологічно активних речовин,

2. Пластичні забезпечення функцій клітин,

3.Виникнення і розповсюдження збудження та скорочення м’язів,

4. Зсідання крові та запобігання кровотечі,

5. Транспорт кисню,

6. Буферні властивості крові,

7. Онкотичний тиск,

8. Імунний захист організму,

9. Джерело енергії.

Особливість білкового обміну полягає в тому, що в організмі відсутнє депо білкових сполук, і весь білок входить до складу клітин, тканин та рідин організму.

Кількість білків, що зруйнувалась в організмі протягом певного часу ( за добу) можна встановити, якщо зібрати всю сечу, яка виділилась за цей час, і за допомогою хімічного аналізу визначити в ній вміст азоту.

За допомогою хімічного аналізу визначається кількість азоту і у добовому раціоні. На основі порівняння кількості азоту в їжі і сечі ( за добу ) за умови, що білка в їжі достатньо, розрізняють позитивний і негативний азотистий баланс.

За добу руйнується 331 мг білка на 1 кг маси тіла. Цю величину Рубнер назвав “коефіцієнтом зношування”.

Для людини вагою 70 кг це становить 23,2 г.

Кількість, необхідна для покриття коефіцієнта зношування = 23-25 г.і називається білковий мінімум.

Білковий оптимум – це добова потреба, вона становить 1,5 г. на 1 кг маси, тобто 100-110 г ( у дорослого ), 4-5 г. ( у дитини ).

Порушення білкового обміну

Білкове голодування – порушення обміну речовин, марення, порушення діяльності ЦНС, ССС,

порушення складу крові.

Білкова дистрофія – диспротеїнози.

А) Розлад білкового обміну в клітинах –

зерниста дистрофія, гідропічна дистрофія.

Б) Розлад білкового обміну поза клітиною –

мукоїдне та фібринозне набрякання.

В) Порушення обміну нуклеопротеїдів - подагра.

Г)Порушення обміну хромопротеїдів –

жовтяниця паренхіматозна, гемолітична.