- •8.Тромбоцити.
- •2 Види аглютиногенів і
- •2 Види аглютинінів.
- •3.Резус -належність.
- •9.Дихання як процес, етапи.
- •10. Механізм вдиху та видиху.
- •11. Механізм першого вдиху.
- •12. Життєва ємкість легенів ( жєл).
- •Лекція №
- •Лекція № Регуляція дихання. Дихальний центр.
- •1.Загальна характеристика.
- •VI. Травлення в порожнині рота
- •1.Визначаються смакові якості їжі, температура їжі т її придатність.
- •Формується травна грудка.
- •VII. Акт ковтання.
- •7.Регулює температуру прийнятої їжі.
- •8.Приймає участь в регуляції реакції внутрішнього середовища організму.
- •9.Утворення антианемічного фактору.
- •1.Тонка кишка.
- •III. Травлення у тонкій кишці
- •Vі. Моторна функція кишки. Евакуація їжі в товсту кишку
- •2. Рефлекторно:
- •Iх. Кишковий сік, його властивості
- •Xіі. Регуляція травлення – місцеві та центральні механізми
- •3.Амінолітичні ферменти:
- •2. Синтез білків крові (альбуміни).
- •3.Утворює жовч.
- •10. Кладовище еритроцитів.
- •Ііі. Обмін вуглеводів
- •У нирках,
- •Розлади вуглеводного обміну
- •Функції жирів:
- •V. Водно-сольовий обмін
- •Мінерально - сольове голодування:
- •2.Порушення вмісту вапна:
- •3.Відкладання уратів:
- •VII. Перетворення енергії в організмі. Основний обмін
- •Глава IV
- •1.Що таке сенсорний процес. Його значення у задоволенні потреб організму.
- •II. Сенсорні системи, аналізатори
- •III. Класифікація сенсорних систем
- •Уі. Допоміжний апарат смакової сенсорної системи.
- •Уіі. Больова сенсорна система, її структура
- •Уііі. Вісцеральна сенсорна система.
- •Хіі. Допоміжний апарат ока.
- •2. Слізного апарату - слізної залози та - системи шляхів, що проводять слізну рідину.
- •Хііі. Фізіологія зору
- •Хіу. Слухова сенсорна система
- •Хv. Вухо, відділи. Зовнішнє вухо
- •Xуіі. Вестибулярна сенсорна система.
- •1.Художній тип.
- •2.Мислячий тип.
- •3.Середній тип.
Хіу. Слухова сенсорна система
Слухова сенсорна система служить для сприймання та аналізу звукових хвиль.
Внаслідок цього можливе визначення:
сили, висоти і тембру звуку;
його направлення а також
ступень віддалення джерела звуку
Вона набула особливого значення для людей у зв’язку з розвитком мовлення.
Звук – це коливання молекул пружного середовища, яке відбувається у вигляді повздовжніх
хвиль тиску.
Периферичний відділ слухового аналізатора представлений спіральним (кортієвим) органом
внутрішнього вуха. Він розташований в області завиткового протоку, на його базальній
мембрані. Слухові рецептори спірального органу сприймають фізичну енергію звукових
коливань, які поступають до них від звукоуловлюючого (зовнішнє вухо) та звуко-
передающого (середнє вухо) апаратів. Нервові імпульси, які утворилися в рецепторах спі-
рального органу через
провідний шлях - слухові нерви - ідуть від ядер середнього і проміжного мозку. Тут
відбувається переключення на нейрони, відростки яких прямують у скроневу зону
кори великого мозку -
мозковий відділ аналізатора , в якому нервові імпульси перетворюються в слухові відчуття.
Одним із видів пружного середовища є повітря, у якому внаслідок коливання утворюються зони з більшою і меншою щільністю молекул відповідно до змін зон тиску.
Амплітуду змін тиску називають звуковим тиском, який сприймається механорецепторами.
Хv. Вухо, відділи. Зовнішнє вухо
Орган слуху включає :
зовнішнє вухо - вушна раковина - уловлює звукові коливання, і
зовнішнього слухового ходу проводить звукові коливання.
середнє вухо - барабанна порожнина зі слуховими кісточками;
- слухова або евстахієва труба та
внутрішнє вухо - кістковий і перетинчастий лабіринти.
ХУІ. Механізм сприйняття звуку.
Існують два види звукових коливань:
повітряне;
кісткове.
При повітряному проведенні звуку:
Звукові хвилі, потрапляючи у зовнішній слуховий прохід, підсилюються в 2-3 рази і
викликають коливання барабанної перетинки, тиск якої передається на перетинку
овального вікна за допомогою слухових кісточок, що діють як важіль, зменшуючи
їхню силу ( до 50 разів ).
Коливання перетинки овального вікна викликає вібрацію спірального органу,
внаслідок чого чутливі волоскові клітини збуджуються.
Нервові імпульси, що при цьому виникли, слуховим нервом і провідними слуховими
шляхами поступають в скроневу долю кори великих півкуль. Збудження нейронів кори
викликає відчуття звуку. Звуки сприймаються в широкому діапазоні - від 16 до 20000
коливань в 1с.
Кісткова провідність звуку - здійснюється через кістки черепа. Звукові коливання добре
проводяться кістками черепа, передаються зразу на перилімфу верхнього та нижнього
ходів завитки внутрішнього вуха, а потім на ендолімфу середнього ходу. Відбувається
коливання основної мембрани з волосковими клітинами, внаслідок чого вони
збуджуються ,і нервові імпульси що виникли, в подальшому передаються нейронам
головного мозку. Кісткова передача звукових коливань має значення при зануренні
людини під воду.
У дітей верхня межа досягає 22 тис. Гц., а з віком вона знижується. Найбільша
звукочутливість знаходиться в межах від 1 до 3 тис. Гц ( людська мова та музика ).