1.Що таке сенсорний процес. Його значення у задоволенні потреб організму.

В процесі еволюції виникла і сформувалась самостійна фізіологічна система, яку називають чутливою або сенсорною.

Цій системі притаманні такі функції:

1.Інформаційна - щоб зберігати цілісність структури і хімічну сталість всього

внутрішнього середовища, організм повинен отримувати інформацію про:

а) навколишнє середовище і

б)ефективність своїх пристосувальних реакцій відповідно до його змін, тобто

пристосувальним реакціям передує сприймання сигналів із навколишнього і

внутрішнього середовищ.

Сигнал – це величина, що відображає зміни фізико-хімічного стану систем

зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Інформаційна функція чутливої системи полягає в її аналізаторській діяльності. Тому

І.П.Павлов назвав аналізаторами нервові утворення, які виконують вказану

функцію;

2.Керування активністю нервової системи;

3.Формування відчуттів, мотивацій і емоцій;

4.Керування всією психічною діяльністю людини.

II. Сенсорні системи, аналізатори

Аналізатор складається з трьох відділів:

1) периферичний;

2) провідниковий;

3) центральний .

1.Периферичний відділ аналізатора – це рецептори, які сприймають зовнішні

та внутрішні подразнення.

Всі рецептори можна розділити на дві великі групи:

1. Дистанційні рецептори здатні сприймати подразнення, джерела яких знаходиться на

значній відстані від організму ( зорові, слухові, нюхові рецептори ).

2. Контактні рецептори збуджуються при безпосередньому зіткненні з джерелом

подразнення.

Рецептори трансформують енергію подразнення в енергію нервового імпульсу.

Причиною виникнення збудження в рецепторі є деполяризація його поверхневої мембрани від

дії подразника. Цю деполяризацію називають

рецепторним або регенераторним потенціалом.

Однією з властивостей рецепторів є

адаптація - пристосування до сили подразника - відбувається зниження чутливості

рецепторів до постійно діючого подразника.

Здатністю до адаптації володіють в більшій або меншій мірі майже всі рецептори. Виняток

складають пропріорецептори.

ІІ. Провідниковий відділ аналізатора

– це нервові шляхи, які проводять нервові імпульси до центрального відділу аналізатора.

ІІІ. Центральний або мозковий відділ аналізатора

– певні ділянки кори головного мозку.

В клітинах кори головного мозку нервові імпульси набувають нових властивостей.

Вони є основою для виникнення відчуття ( елементарного психічного акту), який правильно

відображає навколишню дійсність.

На базі відчуттів виникають більш складні психологічні акти:

сприйняття,

уявлення і

абстрактне мислення.

На основі дослідів з видаленням у тварин різних ділянок кори великого мозку з

наступним виникненням у них умовних рефлексів І. П. Павлов прийшов до висновку,

що мозковий кінець аналізатора складається з двох частин:

-ядра;

- периферичних розсіяних нервових елементів, розташованих по всій

поверхні кори великого мозку.

Ядра аналізаторів і розсіяні нервові елементи мають морфологічні іфункціональні

особливості.

1.Центральна частина аналізатора (ядро) складається з високо диференційо-

ваних в функціональному відношенні нейронів, які виконують вищий аналіз

і синтез інформації, яка надходить до них. І. П. Павлов вважав, що при смерті

ядра аналізатора активність периферичних нервів повинна зростати, що в

якійсь мірі може сприяти відновленню втраченої функції аналізаторів.

2.Розсіяні елементи мозкового кінця аналізатора представлені меньш

диференційованими нейронами, здібними до виконання простіших

функцій. Синтез і аналіз аферентних імпульсів цими клітинами здійснюється

в елементарній і примітивній формі.

Згідно з сучасними уявленнями, в функціональну структуру аналізатора включається і ретикулярна формація головного мозку.

Імпульси, які ідуть від нейронів ретикулярної формації, підвищують тонус клітин кори великого мозку, що дає змогу кращому виконанню аналізаторами їх специфічних функцій.