Xуіі. Вестибулярна сенсорна система.

Приймає участь:

а) в регуляції положення та рухів тіла в просторі;

б) в підтримці рівноваги;

в) має відношення до регуляції м’язового тонусу.

Периферичний відділ аналізатора представлений рецепторами, які розташовані в

вестибулярному апараті.

Вони збуджуються при:

зміні швидкості обертаючого руху;

прямолінійному прискоренні;

зміні напрямку сили тяжіння;

вібрації.

Нервові імпульси, які виникли у вестибулярних рецепторах поступають

провідним шляхом - вестибулярному нерву в мозковий відділ аналізатора який розташований

в передніх відділах скроневої долі кори великих півкуль.

Внаслідок збудження нейронів цього відділу кори виникають відчуття, які дають

уявлення про положення тіла та окремих його частин в просторі, що сприяє

збереженню рівноваги і підтримці певної пози тіла в стані спокою та при рухах .

Вестибулярний апарат складається з:

І.Присінку - складається з двох частин:

а) сферичного мішечка, розташованого поблизу до завитка внутрішнього вуха,

б) еліптичного мішечка (маточки), розташованого поблизу до напівколових

проток.

В мішечку та маточці є підвищення ,які називаються плямами. В них зосередженні

рецепторні клітини. На поверхні рецепторних клітин знаходиться велика кількість

мікроскопічних кристалічних утворень , які складаються з карбонату кальцію. Ці

утворення називаються отолітами. Вони беруть участь у збудженні рецепторних клітин.

2.Трьох напівколових проток - це вузькі ходи вірної форми , які розташовані в трьох взаємно

перпендикулярних плоскостях. Один кінець кожної протоки колбоподібно розширений і

називається ампулою. В них також знаходяться рецепторні клітини, які зосереджені в

певних місцях і називаються ампулярними кристами. Збудження рецепторних клітин

відбувається за рахунок переміщення ендолімфи проток.

Підвищення активності вестибулярного аналізатора виникає тільки при прискореному або

загальмованому обертовому або прямолінійному русі, тобто лише під впливом зміни

швидкість руху тіла.

Рівномірний рух, без прискорення або гальмування не викликає подразнення рецепторів

вестибулярного апарату. Подразнення отолітових рецепторів або рецепторів напівколових

протоків відбувається в залежності від характеру руху.

Отолітовий апарат збуджується при прискорених або гальмівного прямолінійних

рухах (тряска, качка, нахили тіла або голови в боки), при яких спостерігається зміна тиску

отолітів на рецепторні клітини.

Рецептори напівколових каналів подразнюються в момент прискореного або

гальмівного обертаючого руху в будь - якій площині за рахунок руху ендолімфи.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА: «АНАТОМО - ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЩОЇ

НЕРВОВОЇ (ПСИХІЧНОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ».

І. ПСИХІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ (ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ) ФІЗІОЛОГІЧНА ОСНОВА

ПСИХОСОЦІАЛЬНИХ ПОТРЕБ ЛЮДИНИ.

Кора головного мозку і підкіркові утворення являються вищими відділами центральної нервової системи теплокровних тварин і людини. Ці відділи забезпечують рефлекторні реакції, за рахунок яких відбуваються найскладніші контакти людини і тварин з навколишнім середовищем.

Вперше уяву про рефлекторний характер діяльності головного мозку висказав І.М.Сеченов в 1863р. в своїй книзі «Рефлекси головного мозку». Він писав: «... всі акти свідомого і безсвідомого життя за способом походження суть рефлекси».

Це було найважливішим матеріалістичним положенням, так як в науці до цього господарювала точка зору про відсутність зв’язків між тілесними та психічними явищами. Робота головного мозку та пов’язана з нею психічна діяльність людини являлась загадкою. Ідеї І.М.Сеченова в подальшому були розвинуті і І.П.Павловим. І.П.Павлов створив метод об’єктивного дослідження функції кори великих півкуль - метод умовних рефлексів. Це дозволило І.П.Павлову створити вчення про вищу нервову діяльність, яке об’єктивно і переконливо довело єдність тілесних та психічних явищ.

Вища нервова діяльність (ВНД)

забезпечує поведінку людини та тварини в навколишньому середовищі та

являється результатом сумісної праці кори головного мозку та підкіркових утворень.

Вона здійснюється за рахунок двох механізмів: інстинктів і умовних рефлексів.

Інстинкти - це найскладніші уродженні ланцюгові безумовні рефлекторні реакції, які

появляються головним чином за рахунок : активності базальних ядер (бліде ядро

та смугасте тіло) та ядер проміжного мозку (зорові бугри та гіпоталамус).

Інстинкти:

а) однакові у тварин одного виду;

б) передаються спадково і зв’язані з життєво необхідними функціями організму -

( харчуванням, самозбереженням, розмноженням).

Умовні рефлекси - це індивідуальні, набуті рефлекторні реакції , які виробляються на

базі безумовних рефлексів.

Вони здійснюються головним чином за рахунок діяльності кори головного мозку.

ІІ. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСНОВИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ (перша та друга сигнальні системи), ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Вчення І.П.Павлова про сигнальні системи кори головного мозку являються логічним розвитком його вчення про умовні рефлекси І.П.Павловим було показано, що в основі вищої нервової діяльності у вищих тварин і людини лежать загальні механізми, але при цьому існують якісні відмінності між вищою нервовою діяльністю людини і тварини.

Розрізняють: першу та другу сигнальні системи кори головного мозку.

І. Перша сигнальна система є у людини та у тварин.

Діяльність цієї системи проявляється в умовних рефлексах, які формуються на різні

подразнення зовнішнього середовища (світло, звук та ін.), за винятком слова.

У людини, яка живе в певних соціальних умовах, перша сигнальна система має соціальний

колір. Умовні рефлекси першої сигнальної системи утворюються внаслідок діяльності

клітин кори великого мозку, окрім лобної області та області мозкового відділу речорухового

аналізатора. Перша сигнальна система у тварин і людини забезпечує

предметне конкретне мислення.

ІІ. Діяльність другої сигнальної системи проявляється в мовних умовних рефлексах. Ці рефлекси

узагальнено та абстраговано сигналізують людині про навколишню діяльність.

За І.П.Павловим слово являється «сигналом сигналів». Людина може навіть не бачити

предмета, але досить його словесного визначення, щоб вона його уявила.

Друга сигнальна система забезпечує абстрактне мислення у вигляді понять, суджень,

розумових висновків.

Між першою та другою сигнальними системами існують тісні функціональні взаємозв’язки. В фізіологічних умовах друга сигнальна система пригальмовує активність першої сигнальної системи. Вона є вищим регулятором різних форм поведінки людини в оточуючому його природному та соціальному середовищі. Але друга сигнальна система вірно відображає навколишній об’єктивний світ тільки в тому випадку, якщо постійно зберігається її взаємодія з першою сигнальною системою.

ІІІ. ТИПИ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ.

Вивчаючи особливості формування умовних рефлексів у тварин, І.П.Павлов звернув увагу, що швидкість їх утворення, міцність, виробка диференціювання у різних собак різні. Це дало основу розділити тварин на кілька типів в залежності від індивідуальних властивостей їх нервової системи.

Під типом вищої нервової діяльності слід розуміти сукупність властивостей нервових процесів,

обумовлених спадковими особливостями даного організму і придбаних в процесі

індивідуального життя.

В основу поділу нервової системи на типи І.П.Павлов поклав три властивості нервових процесів: силу, врівноваженість, рухомість.

1.Сила - здатність клітин кори великого мозку зберігати адекватні реакції на сильні та над-

звичайно сильні подразники.

2.Врівноваженість - однакові за силою , процеси збудження і гальмування.

3.Рухомість нервових процесів характеризує швидкість переходу процесів збудження в

гальмування і навпаки.

І.П.Павлов виділив такі типи:

1.Сильний неврівноважений - характеризується сильними неврівноваженими і рухомим

нервовими процесами. Збудження переважає над гальмуванням (за темпераментом

холерик).

2.Сильний врівноважений рухомий тип - нервові процеси сильні врівноважені і рухомі

. Збудження легко змінюється гальмуванням і навпаки. Це життєрадісні і працездатні

люди (за темпераментом сангвінік).

3.Сильний врівноважений інертний - нервові процеси сильні, врівноважені але малорухомі.

Процеси збудження і особливо гальмування змінюються повільно. Це рівні, спокійні,

наполегливі і настирні працівники (за темпераментом флегматик).

4.Слабий гальмівний тип характеризується слабими нервовими процесами, вони неврівноважені

переважають процеси гальмування. Ці люди бачать у всьому тільки погане і небезпечне

( за темпераментом меланхоліки).

Враховуючи особливості взаємодії першої та другої сигнальної систем І.П.Павлов додатково виділив три істинних людських типи.