III. Класифікація сенсорних систем

Всі аналізатори діляться на дві групи: внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх аналізаторів відносять:

- зоровий,

- слуховий,

- смаковий,

- нюховий і

- шкірний.

До внутрішніх аналізаторів відносять

- руховий,

- вестибулярний,

- екстерорецептивний,

- інтерорецептивний аналізатори.

ІУ. Допоміжний апарат соматичної сенсорної системи – шкіра, функції шкіри

Шкіра (cutis)утворює загальний покрив тіла, тому на неї безпосередньо впливає зовнішнє

середовище, що зумовлює її будову і функції.

ФУНКЦІЇ:

1. Захисна або бар’єрна – полягає в тому, що вона:

а) захищає інші тканини від механічного ушкодження;

б) запобігає проникненню мікроорганізмів - піт і шкірне сало мають кислу реакцію( pH=5 –

6,5) , що запобігає розмноженню мікробів);

в) перешкоджає проникненню сонячних променів;

г) перешкоджає набряку і мацерації шкіри - шкірне сало, яке виробляють сальні залози,

містить суміш жирних кислот. Особливістю цього сала є те, що воно змочуєть-

ся водою і утворює тонкий шар, , але дає можливість виходити краплям води на

поверхню шкіри і випаровуватись;

д)постійне злущування ороговілого епітелію сприяє самоочищенню шкіри ( разом з

лусочками видаляються бруд і мікроби);

є) буферні властивості притаманні білковим сполукам ороговілих клітин ,тому шкіра

здатна нейтралізувати кислоти і луги, які потрапляють на неї ,підтримуючи pH на

необхідному рівні. Цьому сприяють і шкірні виділення, які містять органічні кислоти.

2. Бере участь в обміні речовин:

- в її клітинах синтезуюся різні ферменти, імунні тіла, глікоген, вітаміни групи Д;

- щодоби через шкіру виділяється з потом 400-600 мл води. Вміст води в шкірі від 62 до

71%, тому шкіра легко віддає воду.

3. Депо крові - в її судинах при розширенні може знаходитись до 20% загальної кількості крові.

4. Видільна – з потом і шкірним салом виводяться назовні сечовина, сульфати, фосфати, а також

ацетон і жовчні кислоти.

5. Шкіра здійснює реабсорбцію – через неї легко проходять ефір, хлороформ, ацетон, фенол,

йод, деякі гормони. Всмоктування підвищується при порушенні цілісності епідермісу.

6.Дихальна - полягає у виділенні СО₂ та поглинанні О₂ .

7.Рецепторна функція – рецептори шкіри сприймають три види чуттів :

- дотик і тиск ( тактильне);

- температуру;

- біль.

У. Допоміжний апарат нюхової сенсорної системи . Нюхова сенсорна система.

Нюховий аналізатор бере участь у визначенні запахів, зв’язаних із появою в навколишньому середовищі пахучих речовин.

Периферичний відділ аналізатора утворюється нюховими рецепторами, які знаходяться в

слизовій оболонці порожнини носа.

Специфічними подразниками нюхових рецепторів є хімічні речовини різної природи.

Рецептори нюху зосереджені в ділянці верхніх носових ходів. Вони знаходяться між

циліндричними опірними клітинами. На поверхні нюхових клітин є війки, які постійно

знаходяться у русі. Це збільшує можливість їх контакту з молекулами пахучих речовин.

Рецептори нюху дуже чутливі. Так, для отримання відчуття запаху достатньо, щоб було

збуджено 40 рецепторних клітин, причому на кожну з них повинна діяти всього одна

молекула пахучої речовини.

У нюхових рецепторів найбільш виражена здатність до адаптації, за рахунок якої

знижується їх чутливість до дії пахучих речовин. Відчуття запаху при одній й тій же

концентрації пахучої речовини в повітрі виникає лише в перший момент дії на нюхові

клітини. В подальшому відчуття запаху послаблюється. Разом з тим проявляється

адаптація тільки до конкретного запаху і може не розповсюджуватись на інші пахучі

речовини. Кількість слизу в порожнині носа також впливає на збудження нюхових

рецепторів. При підвищеному виділенні слизу, наприклад під час нежиті, проходить

зниження чутливості рецепторів нюху до пахучої речовини.

Провідниковий відділ - від нюхових рецепторів нервові імпульси по нюховому нерву –

поступають в

мозковий відділ аналізатора – ділянку гачка та гіпокампа лімбічної системи.

В кірковому відділі аналізатора виникають різні нюхові відчуття.