- •8.Тромбоцити.
- •2 Види аглютиногенів і
- •2 Види аглютинінів.
- •3.Резус -належність.
- •9.Дихання як процес, етапи.
- •10. Механізм вдиху та видиху.
- •11. Механізм першого вдиху.
- •12. Життєва ємкість легенів ( жєл).
- •Лекція №
- •Лекція № Регуляція дихання. Дихальний центр.
- •1.Загальна характеристика.
- •VI. Травлення в порожнині рота
- •1.Визначаються смакові якості їжі, температура їжі т її придатність.
- •Формується травна грудка.
- •VII. Акт ковтання.
- •7.Регулює температуру прийнятої їжі.
- •8.Приймає участь в регуляції реакції внутрішнього середовища організму.
- •9.Утворення антианемічного фактору.
- •1.Тонка кишка.
- •III. Травлення у тонкій кишці
- •Vі. Моторна функція кишки. Евакуація їжі в товсту кишку
- •2. Рефлекторно:
- •Iх. Кишковий сік, його властивості
- •Xіі. Регуляція травлення – місцеві та центральні механізми
- •3.Амінолітичні ферменти:
- •2. Синтез білків крові (альбуміни).
- •3.Утворює жовч.
- •10. Кладовище еритроцитів.
- •Ііі. Обмін вуглеводів
- •У нирках,
- •Розлади вуглеводного обміну
- •Функції жирів:
- •V. Водно-сольовий обмін
- •Мінерально - сольове голодування:
- •2.Порушення вмісту вапна:
- •3.Відкладання уратів:
- •VII. Перетворення енергії в організмі. Основний обмін
- •Глава IV
- •1.Що таке сенсорний процес. Його значення у задоволенні потреб організму.
- •II. Сенсорні системи, аналізатори
- •III. Класифікація сенсорних систем
- •Уі. Допоміжний апарат смакової сенсорної системи.
- •Уіі. Больова сенсорна система, її структура
- •Уііі. Вісцеральна сенсорна система.
- •Хіі. Допоміжний апарат ока.
- •2. Слізного апарату - слізної залози та - системи шляхів, що проводять слізну рідину.
- •Хііі. Фізіологія зору
- •Хіу. Слухова сенсорна система
- •Хv. Вухо, відділи. Зовнішнє вухо
- •Xуіі. Вестибулярна сенсорна система.
- •1.Художній тип.
- •2.Мислячий тип.
- •3.Середній тип.
III. Класифікація сенсорних систем
Всі аналізатори діляться на дві групи: внутрішні і зовнішні.
До зовнішніх аналізаторів відносять:
- зоровий,
- слуховий,
- смаковий,
- нюховий і
- шкірний.
До внутрішніх аналізаторів відносять
- руховий,
- вестибулярний,
- екстерорецептивний,
- інтерорецептивний аналізатори.
ІУ. Допоміжний апарат соматичної сенсорної системи – шкіра, функції шкіри
Шкіра (cutis)утворює загальний покрив тіла, тому на неї безпосередньо впливає зовнішнє
середовище, що зумовлює її будову і функції.
ФУНКЦІЇ:
1. Захисна або бар’єрна – полягає в тому, що вона:
а) захищає інші тканини від механічного ушкодження;
б) запобігає проникненню мікроорганізмів - піт і шкірне сало мають кислу реакцію( pH=5 –
6,5) , що запобігає розмноженню мікробів);
в) перешкоджає проникненню сонячних променів;
г) перешкоджає набряку і мацерації шкіри - шкірне сало, яке виробляють сальні залози,
містить суміш жирних кислот. Особливістю цього сала є те, що воно змочуєть-
ся водою і утворює тонкий шар, , але дає можливість виходити краплям води на
поверхню шкіри і випаровуватись;
д)постійне злущування ороговілого епітелію сприяє самоочищенню шкіри ( разом з
лусочками видаляються бруд і мікроби);
є) буферні властивості притаманні білковим сполукам ороговілих клітин ,тому шкіра
здатна нейтралізувати кислоти і луги, які потрапляють на неї ,підтримуючи pH на
необхідному рівні. Цьому сприяють і шкірні виділення, які містять органічні кислоти.
2. Бере участь в обміні речовин:
- в її клітинах синтезуюся різні ферменти, імунні тіла, глікоген, вітаміни групи Д;
- щодоби через шкіру виділяється з потом 400-600 мл води. Вміст води в шкірі від 62 до
71%, тому шкіра легко віддає воду.
Депо крові - в її судинах при розширенні може знаходитись до 20% загальної кількості крові.
Видільна – з потом і шкірним салом виводяться назовні сечовина, сульфати, фосфати, а також
ацетон і жовчні кислоти.
5. Шкіра здійснює реабсорбцію – через неї легко проходять ефір, хлороформ, ацетон, фенол,
йод, деякі гормони. Всмоктування підвищується при порушенні цілісності епідермісу.
6.Дихальна - полягає у виділенні СО2 та поглинанні О2 .
7.Рецепторна функція – рецептори шкіри сприймають три види чуттів :
- дотик і тиск ( тактильне);
- температуру;
- біль.
У. Допоміжний апарат нюхової сенсорної системи . Нюхова сенсорна система.
Нюховий аналізатор бере участь у визначенні запахів, зв’язаних із появою в навколишньому середовищі пахучих речовин.
Периферичний відділ аналізатора утворюється нюховими рецепторами, які знаходяться в
слизовій оболонці порожнини носа.
Специфічними подразниками нюхових рецепторів є хімічні речовини різної природи.
Рецептори нюху зосереджені в ділянці верхніх носових ходів. Вони знаходяться між
циліндричними опірними клітинами. На поверхні нюхових клітин є війки, які постійно
знаходяться у русі. Це збільшує можливість їх контакту з молекулами пахучих речовин.
Рецептори нюху дуже чутливі. Так, для отримання відчуття запаху достатньо, щоб було
збуджено 40 рецепторних клітин, причому на кожну з них повинна діяти всього одна
молекула пахучої речовини.
У нюхових рецепторів найбільш виражена здатність до адаптації, за рахунок якої
знижується їх чутливість до дії пахучих речовин. Відчуття запаху при одній й тій же
концентрації пахучої речовини в повітрі виникає лише в перший момент дії на нюхові
клітини. В подальшому відчуття запаху послаблюється. Разом з тим проявляється
адаптація тільки до конкретного запаху і може не розповсюджуватись на інші пахучі
речовини. Кількість слизу в порожнині носа також впливає на збудження нюхових
рецепторів. При підвищеному виділенні слизу, наприклад під час нежиті, проходить
зниження чутливості рецепторів нюху до пахучої речовини.
Провідниковий відділ - від нюхових рецепторів нервові імпульси по нюховому нерву –
поступають в
мозковий відділ аналізатора – ділянку гачка та гіпокампа лімбічної системи.
В кірковому відділі аналізатора виникають різні нюхові відчуття.