Ііі. Обмін вуглеводів

Функції: - енергетична,

- структурна,

- захисна,

- використовується для синтезу нуклеїнових кислот.

Бувають: а) прості – моносахариди ( глюкоза, фруктоза )

б) складні – полісахриди ( крохмаль, глікоген ).

В організм вуглеводи потрапляють з їжею рослинного походження. Якщо їх вводиться більше ніж треба, то вони відкладаються у вигляді жиру.

Знаходяться:

3. в крові – у вигляді глюкози – 80-120 мг

4. в м’язах – 7% - у вигляді глікогену,

5. в печінці – 7% - у вигляді глікогену,

6. У нирках,

7. у клітинах мозку (69%).

   Якщо в організмі спостерігається нестача глюкози, вона синтезується з амінокислот і жиру.

   Якщо в кров із травного каналу надходить надлишок глюкози і її рівень перевищує фізіологічну норму, то таке явище називають гіперглікемією ( 160-180 мг). Зниження рівня цукру в крові у порівнянні з фізіологічною нормою наз. гіпоглікемією ( 50-40 мг ).

   Розлади вуглеводного обміну

   а) вуглеводне голодування – можливе тільки в лабораторіях, так як його обмін тісно пов’язаний

   з обміном жирів та білків.

   б) гіперглікемія – надлишок вуглеводів в крові,

   в) гіпоглікемія – нестача вуглеводів в крові,

   г) глюкозурія – поява цукру в сечі.

   IV. Обмін жирів

   Жири в організмі знаходяться в кількості 10-30 % загальної маси тіла ( у деяких до 50 % ).

   Функції жирів:

   - енергетична,

   - пластична,

   - захищає від механічних пошкоджень, надмірних тепловитрат,

   - захищає шкіру від висихання та набрякання при контакті з водою.

   Головним джерелом жирів є їжа. Частина жиру може синтезуватися з продуктів обміну білків і вуглеводів. Деякі ненасичені жирні кислоти не синтезуються в організмі і надходять з їжею.

   Ненасичені жирні кислоти містяться в олії, тому у добовий раціон необхідно включати в однакових співвідношеннях жири тваринного та рослинного походження.

   Добова потреба – 50-70 г ( 50 % жири рослинного походження ).

   Розлади жирового обміну:

8. жирове голодування – розвиток гіповітамінозів,

9. загальне ожиріння,

10. відкладання холестерину на стінках судин ( атеросклероз ),

11. жирова дистрофія,

12. місцеве ожиріння.

V. Водно-сольовий обмін

Тіло людини на 2\3 складається з води. У різних тканинах вміст води різний.

Так, у кістках – 20 %, у клітинах головного мозку – 85 %.

Вода надходить до організму

з рідкою їжею ( 0,8 л),

з іншими харчовими продуктами ( 0,7 л),

з випитою водою ( 0,9 л ),

Утворюється при окисленні жирів ( зі 118 гр. жиру при окисленні утворюється 100 гр. води ) – ендогенна вода.

Вода виділяється із організму

нирками ( 1500-2000 мл за добу),

легенями ( 500 мл за добу),

шкірою ( 500 мл за добу )

Функції:

1. Вода добрий розчинник багатьох речовин.

2. В ній протікають всі хімічні реакції.

3. Здійснює транспорт речовин.

Розлади водного обміну

А) водне голодування – втрата 10 % води маси тіла веде до важких порушень, втрата 20-22 %

води – веде до смерті.

Б) Набряки – накопичення рідини в тканинах ( рідина зветься транссудатом).

- анасарка – набряк шкіри і підшкірної клітковини;

- механічні набряки – основою яких є порушення процесу фільтрації;

- осмотичні набряки – основою яких є порушення процесу дифузій;

- застійний набряк – при венозній застійній повнокровності;

- кахектичні набряки – при голодуванні, недокрів’ї з загальним занепадом живлення;

- невротичні набряки – при порушенні функцій вазомоторних нервів;

- токсичні набряки – навколо вогнищ сильного запалення;

- ниркові набряки – при ураженні секреторного апарату нирок.

В) Водянки – накопичення рідини у порожнинах тіла.

- асцит – водянка черевної порожнини;

- гідроторакс – водянка плевральної порожнини;

- гідроперікард - водянка порожнини серцевої сорочки ( сумки)

- гідроцеле – водянка оболонки яєчка;

- гідроцефалія – водянка шлуночків мозку або простору між мозком і оболонками.

Мінеральний ( сольовий ) обмін

В організмі людини мінеральних речовин небагато, але вони мають дуже велике значення:

- визначають осмотичний тиск рідин організму, активність ферментів;

- іонний склад тканин, збудливість клітин;

- Ca, P – будівельний матеріал для кісток;

- сірка входить до складу деяких амінокислот і біологічно активних речовин;

- беруть участь у пластичному обміні;

- йод – функціональний елемент тироксину;

- залізо – складова гемоглобіну;

- залізо, цинк і кобальт – містяться у деяких ферментах і вітамінах.

Добова потреба у мінеральних речовинах залежить від:

віку,

режиму рухової активності,

функціонального стану і в середньому становить:

1) натрію – 4-6 гр.,

2) калію – 2-4 гр.,

3)фосфору – 1-1,5 гр.,

4) сірки – 1 гр.,

5)магнію – 0,5 гр.,

6) заліза – 10-30 гр.,

7)цинку – 12-16 мкг.,

8) мідь – 2-3 мкг.

Мінеральні речовини постійно виводяться із організму з сечею та потом, тому вони повинні щодобово поступати до організму.

Солі, які входять до складу травних соків, та всі солі, що при цьому виділяються, всмоктуються назад.

Солі, яких організму потрібно дуже мало, називаються мікроелементами.

Розлади сольового обміну