98. Спадкування за законом.

Спадкування за законом виникає у разі, якщо воно не змінено або не скасовано спадкодавцем у заповіті. Новий ЦК України значно роз­ширює коло спадкоємців за законом. Це здійснюється як збільшен­ням кількості черг спадкоємців (статті 1261-1265 ЦК України), так і розширенням кількості осіб, які мають право спадкування за правом представлення (ст. 1266 ЦК України).

Держава (інші особи публічного права) за загальним правилом не визнається законним спадкоємцем фізичної особи. У цьому дістає своє відображення ідея, що майно, яке «становить приватну влас­ність особи, має залишатися у сфері приватної власності»¹. Лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може переходити у власність особи публічного права — територіальної громади за місцем від­криття спадщини. Для цього суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, яка подаєть­ся після спливу одного року після відкриття спадщини (ст. 1277 ЦК України).

Спадкоємці одержують право на спадкування почергово. ЦК України передбачає п'ять черг спадкоємців (статті 1261-1265 цього Кодексу).

До першої черги належать найбільш близькі родичі спадкодавця — батьки, діти, той з подружжя, який його пережив. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Тому усиновле­ний спадкує після усиновлювача, усиновлювач — після усиновлено­го на загальних підставах — як спадкоємці першої черги. Усиновле­ний не спадкує за законом після смерті кровних батьків та інших родичів за висхідною лінією, а батьки усиновленого не спадкують після його смерті.

У другу чергу спадкують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Відповідно до ч. 2 ст. 26 СК України рідними визнаються як повнорідні, так і неповно-рідні брат і сестра. При цьому повнорідними визнаються брати і сес­три, які мають спільних батьків, а неповнорідними — які мають спільну матір або спільного батька.

Існують деякі особливості спадкування усиновлених дітей. Від­повідно до ч. З ст. 1260 ЦК України, якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням (ч. 2 ст. 232 СК України), то у разі смерті його баби, діда за походженням усино­влений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата або сестри за походженням — має право на спад­кування як спадкоємець другої черги.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дя­дько та тітка спадкодавця, тобто рідні сестра (брат) батька чи матері спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять ро­ків до часу відкриття спадщини. До визначення кола осіб, які нале­жать до цієї черги спадкоємців, необхідно з'ясувати поняття «сім'я», яке СК України вперше закріпив законодавчо. Відповідно до ч. 2 ст. З цього Кодексу сім'ю складають особи, які: 1) спільно прожива­ють; 2) пов'язані спільним побутом; 3) мають взаємні права та обо­в'язки. З цього правила встановлюється декілька виключень. По-перше, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоло­вік із поважних причин не проживають спільно. По-друге, дитина також належить до сім'ї своїх батьків навіть і тоді, коли спільно з ними не проживає. По-третє, права члена сім'ї має одинока особа, яка, як зрозуміло, проживає одна і не пов'язана ні з ким спільним побутом, правами та обов'язками.

Однозначно визначити коло членів сім'ї за новим СК України важко. Він закріплює, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. З СК України). Виходячи з деяких інших ста­тей, зокрема ч. 2 ст. 9 СК України, слід зазначити, що за новою його концепцією до членів сім'ї може належати необмежене коло осіб, які «проживають однією сім'єю» і врегулювали свої «сімейні (родинні) відносини за договором, що має бути укладений у письмо­вій формі». Це можуть бути особи, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та будь-які інші особи, які підпадають до на­веденого вище визначення. Проте існує одне загальне обмеження: сім'я не може утворюватися на підставах, заборонених законом, або таких, що суперечать моральним засадам суспільства.

До п'ятої черги спадкоємців належать дві категорії осіб: 1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при­чому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спад­кування родичів дальшого ступеня споріднення; 2) утриманці спад­кодавця, які не були членами його сім'ї. Закон визначає поняття «утриманець». Утриманцем вважається неповнолітня або непраце­здатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ст. 1259 цього Кодексу черговість може бути змінена. Це можли­во у двох випадках.

По-перше, за нотаріально посвідченим договором заінтересова­них спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Спадкоєм­ці можуть, наприклад, домовитися, що батько спадкодавця (спадко­ємець першої черги) буде спадкувати після рідного брата спадкода­вця (спадкоємця другої черги); рідна тітка спадкодавця (спадко­ємець третьої черги) буде спадкувати перед сестрою спадкодавця (спадкоємця другої черги) та ін. Спадкоємці за законом — це, як правило, близькі люди, родичі, тому вони краще знають свої взаєм­ні стосунки і цілком зрозуміло, що за домовленістю вони можуть визначити інший порядок черговості одержання спадщини ніж той, що закріплений у законі. Як витікає із закону, такий договір мо­жуть укласти як усі, так і деякі із спадкоємців. В останньому ви­падку договір не може порушувати прав спадкоємців, які не беруть у ньому участі. Договором зацікавлених спадкоємців не можуть та­кож порушуватися права спадкоємця, який має право на обов'язко­ву частку у спадщині.

По-друге, зміна черговості може мати місце за рішенням суду, як­що спадкоємці не дійшли згоди щодо цього питання. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням су­ду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Це може статися за умови, що ця осо­ба протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Стаття 1267 ЦК України визначає розмір частки спадкоємців у спадщині, де вони за законом є рівними. Це правило може бути змінене за волею спадкоємців. Якщо спадкоємці домовилися про зміну розміру частки щодо рухомого майна, вони можуть укласти між собою усну угоду.

Спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині щодо не­рухомого майна або транспортних засобів за нотаріально посвідче­ною угодою (ст. 1267 ЦК України).