91. Зобов'язання із відшкодування шкоди, його елементи та підстави (умови) виникнення. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

Зобов'язання з відшкодування шкоди — це такі цивільно-пра­вові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодуван­ня протиправно заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

У зв'язку з тим, що підставою для виникнення таких зобов'язань є правопорушення (делікт), у правовій літературі такі зобов'язання також називають деліктними зобов'язаннями.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є одним із видів позадого­вірних зобов'язань у зв'язку з тим, що їх виникнення відбувається не на підставі договору, а є наслідком настання передбаченого зако­ном факту порушення права «поза договором».

Основною функцією зобов'язань з відшкодування шкоди є компенсаторно-відновлювальна функція, реалізація якої має забезпечу­вати особі, яка зазнала шкоди, відновлення її майнових і особистих немайнових прав і благ.

Предметом зобов'язань з відшкодування шкоди є дії боржника, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким заподіяно шкоду.

Учасниками зобов'язання із заподіяння шкоди можуть бути гро­мадяни, юридичні особи, держава, територіальна громада. Кожний з цих суб'єктів може виступати як заподіювач шкоди (делінквент) або потерпілий.

Суб'єктом відповідальності за загальним правилом є особа, яка заподіяла шкоду (громадянин або юридична особа). Винятки із за­гального правила, коли безпосередній заподіювач шкоди і суб'єкт відповідальності не збігаються в одній особі, законодавчо визначе­ні і містяться у ЦК України (наприклад, особа, від імені якої діяла уповноважена особа або в інтересах якої діяв заподіювач шкоди). Суб'єктний склад зобов'язань з відшкодування шкоди у процесі їх розвитку може зазнавати істотних змін. У ньому може відбуватися заміна як кредитора, так і боржника. Зокрема, така заміна може відбутися за умови суброгації та регресу. При суброгації до страху­вальника переходять права кредитора щодо боржника, який є від­повідальним за настання страхового випадку, з набуттям страху­вальником відповідних прав вимоги до боржника повністю або час­тково.

При регресі у боржника за основним зобов'язанням після вико­нання ним зобов'язань перед кредитором виникає право зворотної вимоги (регресу) до інших солідарних боржників. У новому (регрес-ному) зобов'язанні боржник також стає кредитором з правом вимо­ги у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зобов'язання з відшкодування шкоди мають певні ознаки, що до­помагають відрізняти їх від інших видів зобов'язань.

По-перше, їх дія розповсюджується як на майнові, так і на осо­бисті немайнові правовідношення, хоча відшкодування шкоди зав­жди має майновий характер.

По-друге, вони виникають внаслідок порушення абсолютних прав як майнових (наприклад, право власності), так і особистих не­маинових благ (життя, здоров'я, ділова репутація тощо).

Реалізація обов'язку з відшкодування шкоди завжди відбува­ється у рамках правоохоронних відносин, де точно визначені як той, у кого виникає обов'язок (боржник), так і той, у кого вини­кає право (кредитор). Незважаючи на те, що такий вид зобов'я­зань виникає з абсолютних правовідносин, де коло уповноваже­них і зобов'язаних осіб не визначені, після того, як захист почи­нає відбуватися через застосування інституту відшкодування шкоди, зобов'язання набуває відносного характеру, де правам точно визначених кредиторів кореспондують обов'язки точно ви­значених боржників.

По-третє, такі зобов'язання мають позадоговірний характер. Це пов'язано з тим, що їх виникнення є наслідком порушення абсолют­них прав навіть тоді, коли потерпілий міг перебувати із заподіюва-чем шкоди у договірних відносинах (наприклад, при заподіянні шко­ди життю, здоров'ю або внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), але заподіяння шкоди однією зі сторін іншій не пов'язане з виконан­ням зобов'язання, що є змістом цього договору). Зобов'язання щодо відшкодування шкоди у цьому разі виникає на підставі закону.

По-четверте, незалежно від особи — заподіювача шкоди або по­терпілого, а також від змісту шкоди завдана шкода відшкодовуєть­ся в повному обсязі. За певних обставин обсяги і розмір відшкоду­вання шкоди, що належить потерпілому або його родині, можуть бути збільшені законом порівняно з вимогами, встановленими ст. 1208 ЦК України.

Підстави деліктної відповідальності

Зобов'язання із заподіяння шкоди можна визначити як позадо­говірні зобов'язання, що виникають внаслідок порушення майно­вих та особистих немаинових прав потерпілого, мають абсолютний характер, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлен­ня цих прав за рахунок заподіювача шкоди або за рахунок інших осіб, на яких законом покладено обов'язок відшкодування шкоди.

Для застосування деліктної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: а) завданої шкоди; б) протиправності у поведінці заподіюва-ча шкоди; в) причинного зв'язку між першими двома елементами; г) вини заподіювача шкоди.

Зазначені умови визнаються загальними, тому що їх наявність є обов'язковою, за винятком випадків, коли інше не передбачено за­коном. Коли ж закон змінює певні вимоги, можуть застосовуватися спеціальні умови відповідальності (наприклад, у разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки зобов'язання щодо відшко­дування шкоди виникають незалежно від вини володільця джерела, ст. 1187 ЦК України).