- •61. Поняття договору в цивільному праві. Види цивільно-правових договорів
- •62. Попередній договір. Публічний договір та договір приєднання.
- •63. Порядок укладення договору.
- •64. Поняття та ознаки договору купівлі-продажу, сфера його застосування та джерела правового регулювання. Сторони та форма договору купівлі-продажу.
- •Асортимент товару
- •65Договір роздрібної купівлі-продажу
- •66Договір поставки.
- •67.Договір дарування: поняття, ознаки. Сторони в доюворі. Предмет договору дару вання. Форма договору
- •68. Договір довічної о утримання: поняпя. Ознаки. Сторони у договорі. Форма доі овору довічного утримання (догляду).
- •69. Договір найму (оренди): поняття, ознаки, сфера застосування та джерела правового регулювання. Сторони в договорі. Зміст договору найму (оренди).
- •70. Договір прокату.
- •71. Договір фінансового лізингу.
- •72. Договір найму житла.
- •73. Договір позички.
- •74. Договір підряду: нонятгя, ознаки, джерела правовою регулювання. Сторони та зміст договору підряду.
- •75. Договір побутового підряду.
- •76. Договір будівельного підряду.
- •77. Договір перевезення пасажира і багажу
- •78. Договір перевезення вантажу
- •79.Договір транспортного експедирування
- •80. Договір зберігання поняття, ознаки, строни. Форма договору зберігання.
- •81. Зберігання на товарному складі
- •82. Договір страхування: поняття, ознаки. Укладення договору страхування. Форма договору. Зміст договору страхування.
- •Стаття 988. Обов’язки страховика
- •Стаття 989. Обов’язки страхувальника
- •Стаття 991. Відмова від здійснення страхової виплати
- •Стаття 997. Припинення договору страхування
- •Стаття 998. Недійсність договору страхування
- •83.Договір доручення.
- •84. Договір позики.
- •85. Кредитний договір.
- •86. Договір банківського вкладу.
- •87. Договір банківського рахунку.
- •88. Договір про спільну діяльність
- •89. Зобов'язання із публічної обіцянки винагороди
- •90. Зобов'язання із рятування здоров'я та житгя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •91. Зобов'язання із відшкодування шкоди, його елементи та підстави (умови) виникнення. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.
- •Стаття 1192. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого
- •92. Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду
- •93. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною, обмежено дієздатною особою. Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
- •Стаття 1179. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
- •Стаття 1184. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою
- •Стаття 1185. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •94. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •95. Поняття та види спадкування. Спадщина, її склад. Стаття 1216. Поняття спадкування
- •Стаття 1217. Види спадкування
- •96. Спадкоємці. Усунення від права на спадкування
- •Стаття 1222. Спадкоємці
- •Стаття 1223. Право на спадкування
- •Стаття 1224. Усунення від права на спадкування
- •97. Спадкування за заповітом.
- •98. Спадкування за законом.
- •99. Здійснення права на спадкування Стаття 1268. Прийняття спадщини
- •100. Спадковий договір.
- •Стаття 1308. Розірвання спадкового договору
80. Договір зберігання поняття, ознаки, строни. Форма договору зберігання.
ЦК України принципово по-новому підійшов до вирішення цього питання. Насамперед на сьогодні договір зберігання має дворівневе регулювання, тобто він окремо врегульовує побутову особистісну сферу цих відносин та окремо — професійну сферу зберігання. У зв'язку з цим законодавець у ч. 1 ст. 936 ЦК України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Даний договір покликаний регулювати відносини щодо зберігання у побутовій сфері. Він характеризується односторонністю, безоплатністю, реальністю та особистісністю договірних зв'язків.
По-іншому це питання вирішується в ч. 2 ст. 936 ЦК України, коли йдеться про відносини зберігання у професійній сфері. Зокрема, встановлюється додаткове правило, у разі, якщо зберігачем є особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому.
Тут прослідковується двосторонність, оплатність та консенсуаль-ність даного договору, а у разі, коли зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, договір набуває ще й ознак публічного договору.
Зберігання, залежно від різноманітних ознак, слід поділяти на види: загальне та спеціальне.
Загальне зберігання регулюється загальними засадами про зберігання та поширює свою дію на всі спеціальні види зберігання (§ 1 глави 66 ЦК України).
Спеціальні види зберігання мають свої особливості, що витікають зі специфіки діяльності тих осіб, які здійснюють послуги щодо зберігання (§ 3 глави 66 ЦК України).
До спеціальних видів зберігання слід відносити зберігання речі у ломбарді (ст. 967 ЦК України), зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України), зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту (ст. 972 ЦК України), зберігання речей у гардеробі організації (ст. 973 ЦК України), зберігання речей пасажира під час його перевезення (ст. 974 ЦК України), зберігання речей у готелі (ст. 975 ЦК України), зберігання речей, що є предметом спору (ст. 976 ЦК України), зберігання автотранспортних засобів (ст. 977 ЦК України), договір охорони (ст. 978 ЦК України) та ін.
Залежно від виду речей, що передаються на зберігання, слід виділяти регулярне (коли зберігають речі індивідуально визначені) та іррегулярне (коли об'єктом зберігання є родові речі). При цьому, у разі іррегулярного зберігання відбувається змішування речей, переданих на зберігання, з іншими речами одного роду та однієї якості (ст. 941 ЦК України). Особа, яка передала речі для іррегулярного зберігання, наділяється правом спільної власності разом з іншими поклажодавцями щодо всього майна, переданого на зберігання збе-рігачеві.
Якщо за кваліфікаційний критерій брати особу зберігача, то слід виділяти професійне (коли воно здійснюється на засадах підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 936 ЦК України) та непрофесійне (коли воно здійснюється, як правило, юридичними або фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 936 ЦК України) зберігання.
З даною класифікацією тісно пов'язаний поділ зберігання на безоплатне та оплатне. У науковій літературі немає єдиної точки зору щодо того, який вид договору зберігання є домінуючим. Окремі автори вважають, що хоча в законі чітко й не вказана оплатність даного договору, однак системне тлумачення законодавства дає підстави зробити висновок про оплатність договору зберігання1.
Сторонами (контрагентами) за даним договором є поклажо-давець та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, уповноважена для передання речі на зберігання. Щодо спеціальних видів зберігання можуть вирізнятися і певні вимоги до поклажодавця. Так, у разі зберігання речей пасажира поклажодавцем може бути лише пасажир. Що стосується зберігача, то ним слід визнавати особу, яка зобов'язана прийняти річ на зберігання, утримувати її впродовж певного строку і повернути у цілісності та схоронності. Зберігачем також може бути, як правило, право- та дієздатна фізична або юридична особа, однак в окремих випадках до особи — зберігача також можуть ставитися певні умови. Наприклад, у разі встановлення обов'язку зберігати майно у майбутньому зберігач має бути професійним зберігачем, тобто повинен здійснювати свою діяльність на засадах підприємницької діяльності.
Предметом договору зберігання є послуга, що полягає в сукупності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкта.
Об'єктом зберігання, як правило, є рухома річ. При цьому вона може бути як індивідуально визначена, так і визначена родовими ознаками, наприклад, у разі зберігання речей, що є предметом спору (секвестр).
Іншою істотною обставиною даного договору є строк (термін) даного договору, тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ. При цьому договір зберігання може бути строковим (тобто укладеним на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке знаходиться на зберіганні).
Особливим аспектом договору зберігання є можливість встановлення його оплатності за згодою сторін, тому окрема роль при цьому відводиться ціні договору.
Форма договору зберігання залежить від різних обставин. Так, якщо сторонами договору є фізичні особи, то договір укладається, як правило, в усній формі. При цьому окремі різновиди договорів зберігання можуть укладатися вчиненням конклюдентних дій, наприклад, під час зберігання речей у камерах схову.
Письмова форма вимагається у разі, коли договір укладається між двома юридичними особами, між фізичною та юридичною особами або коли сума оплати перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 208 ЦК України).
Крім загальних підстав, письмова форма для договору зберігання є обов'язковою у разі, коли зберігач зобов'язується взяти річ, незалежно від її вартості, на зберігання у майбутньому (ст. 937 ЦК України). До простої письмової форми договору зберігання прирівнюються документи (розписка, квитанція та ін.), підписані зберігачем.
Підтвердженням наявності між особами договірних відносин, а також того, що річ була передана на зберігання, крім письмового договору може бути наявність у поклажодавця легітимаційного знака (номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання), якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. При цьому утримувач даного легітимаційного знака презюмується належним поклажодавцем, тому зберігач зобов'язується виконати свої зобов'язання зі зберігання перед пред'явником легітимаційного знака.
За загальним правилом недодержання сторонами простої письмової форми договору не спричиняє його недійсності, а лише забороняє посилатися на свідчення свідків (ч. 1 ст. 218 ЦК України). Однак у разі пожежі, повені, раптового захворювання чи інших надзвичайних обставин1 законодавець дозволяє як підтвердження наявності між особами договірних відносин, а також того, що річ була передана на зберігання, брати до уваги свідчення свідків (ч. 2 ст. 937 ЦК України).
Що стосується зберігача, то його відповідальність настає:
за відмову від прийняття речей на зберігання. Зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ст. 940 ЦК України);
за втрату (нестачу) або пошкодження речей, прийнятих на зберігання (ст. 950 ЦК України). Дана відповідальність диференціюється залежно від того, яка особа є зберігачем. Так, коли збе-рігачем є непрофесійний зберігач, то і відповідатиме він лише у разі своєї вини, тоді як професійний зберігач відповідатиме незалежно від вини. Однак законодавець встановлює також і умови звільнення професійного зберігача від даної відповідальності, до яких слід відносити випадки, коли втрата (нестача) або пошкодження речей сталися внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця (ч. 2 ст. 950 ЦК України). Окремо слід відмежовувати випадок, коли втрата (нестача) або пошкодження речі відбулися після закінчення строку зберігання. У цьому разі зберігач відповідає за втрату або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу чи грубої необережності (ч. З ст. 950 ЦК України). Слід зазначити, що зберігач має відшкодувати у разі втрати (нестачі) речі розмір її вартості, а в разі пошкодження речі — розмір суми, на яку знизилася її вартість (ч. 1 ст. 951 ЦК України).
Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.