89. Зобов'язання із публічної обіцянки винагороди

Відповідно до статей 1144, 1148 ЦК України особа має право пуб­лічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобо­в'язана виплатити її.

Однак не будь-яке навіть зроблене публічно обіцяння винагороди має юридичне значення і породжує передбачене ст. 1144 ЦК Украї­ни виникнення зобов'язання. Щоб обіцяння винагороди було юри­дично обов'язковим, воно має відповідати певним умовам, а саме:

1. Обіцянка винагороди має бути публічною. Обіцянка винагоро­ди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.

2. Обіцянка винагороди має бути майнового характеру, тобто ма­ти грошове або інше вартісне вираження і вказівку щодо форми та розміру винагороди.

3. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди має бути вказа­ний кінцевий результат (визначене завдання, строк та місце його виконання), який має бути досягнутий як умова отримання винаго­роди. Винагорода має бути обіцяна невизначеному колу осіб за пра­вомірні дії.

Обіцяння винагороди, розрахованої на досягнення відповідного результату однією конкретною особою, не породжує зобов'язання, передбаченого ст. 1144 ЦК України, через відсутність публічності обіцяння винагороди.

4. Обіцяння винагороди має надати можливість визначити, ким вона обіцяна.

Отже, оголошення про зацікавленість у здійсненні певних дій і обіцянка винагороди є передумовою виникнення правовідношення. Зобов'язання для особи, яка публічно пообіцяла винагороду, вини­кає не з моменту такої заяви, а лише за умови досягнення третіми особами бажаного результату. І лише після того як особа, яка відгукнулася на публічне оголошення, здійснить передбачені в ньому дії, І у неї виникне право вимоги з приводу обіцяної винагороди щодо 1 особи, яка закликала до таких дій. Відповідно той, хто відгукнувся, щ виступає як кредитор, а той, хто закликав, — як боржник. Саме за таких умов і виникає відповідне зобов'язання, виявляється кон­кретний склад його учасників, реалізуються права й обов'язки.

Підстави виникнення зобов'язань із публічної обіцянки винагороди

Підставою виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1144 ЦК * України, є юридичний склад, що має два елементи — дві односто­ронні угоди: публічну обіцянку винагороди і відзив на неї у вигляді досягнення обумовленого результату. Визначальним серед цих фак­торів є публічне обіцяння винагороди, що визначає не лише зміст, а й назву цього зобов'язання. Ці два елементи мають зустрічний хара- ^;, ктер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору.

Обіцяння винагороди не може вважатися офертою, оскільки є умовним і адресоване не конкретній особі, а до всіх і кожного. До­сягнення результату, обумовленого публічною обіцянкою нагороди, не є акцептом, тому що такий результат, по-перше, може бути дося­гнутий невизначеним колом осіб, по-друге, при одночасному його досягненні кількома особами кожна з них може розраховувати на відповідну частину винагороди.

Завдання, за виконання якого була обіцяна винагорода і яке на­лежить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої ; кількості дій одного виду, що можуть вчинятися різними особами.

Строк дії обіцянки може бути визначений безпосередньо в об'яві. Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання (ст. 1146 ЦК України).

Відповідно до ст. 1147 ЦК України особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винаго­роди. У такому разі особа, яка приступила до виконання завдання, І має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі І зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагоро- щ ди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила а до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкоду- Ц вання понесених нею витрат.

Правові наслідки виконання завдання. У разі виконання і завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла Я винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.

Оскільки обіцяння винагороди є публічним і неперсоніфікованим, можливі варіанти, за яких не одна, а кілька осіб незалежно одна від одної здійснили дії, вказані в об'яві про винагороду. У тому разі, якщо завдання стосується разової дії, право на отримання винагороди вини­кає у того, хто першим виконав відповідні дії (ст. 1148 ЦК України).

У разі, коли встановити пріоритет серед тих, хто відгукнувся, не­можливо, а також якщо таке завдання було виконано кількома осо­бами одночасно, винагорода поділяється між ними порівну.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди відпо­відно до ст. 1149 ЦК України припиняється у разі:

1) закінчення строку для передання результату;

2)передання результату особою, яка першою виконала завдання. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно ого­лосити про припинення завдання.

У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ст. 1149 ЦК України).