5.2 Особливості інвестиційної діяльності

В економічному житті кожної країни інвестиції є домінуючим чинником розвитку. В умовах дії інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі інвестиційна активність у кожній окремо взятій країні може підтримуватися і стимулюватися за участю іноземного капіталу. На розміри цієї підтримки та її ефективність істотно впливає інвестиційний клімат країни-одержувача.

Поняття інвестиційного клімату включає комплекс елементів, які бере до уваги іноземний інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Цей клімат формується під впливом політичних, економічних і соціальних чинників, найвагомішу роль серед яких відіграють економічні параметри країни, що приймає інвестиції.

Таким чином, категорія інвестиційного клімату дає змогу скласти уяву про ту систему орієнтирів і цінностей, у рамках якої діють інвестори, в тому числі й іноземні. А це, в свою чергу, дозволяє виробити оптимальну лінію поведінки держави щодо іноземних інвестицій.

Інвестиційний клімат розглядається, як правило, на макро- і мікрорівні. На нашу думку, з огляду на важливість регіональних відмінностей у залученні прямих іноземних інвестицій, доцільно виділити також і мезорівень - регіональний рівень інвестиційного клімату. При цьому кожний рівень інвестиційного клімату характеризується своїми, йому властивими показниками, має власні підходи до вивчення й аналізу тощо.

Так, якщо розглядати макрорівень, то в першу чергу для визначення доцільності прямих інвестицій власник капіталу вивчає законодавство країни-реципієнта, що стосується іноземних інвестицій та зовнішньої торгівлі, ступінь стабільності законодавства та загальну політичну ситуацію в країні.

Підходи до аналізу інвестиційного клімату на регіональному рівні є схожими до підходів на макрорівні. Особливістю тут є те, що, по-перше, у всіх регіонах діє єдине законодавче поле (з певними змінами лише для вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку). По-друге, на регіональному рівні значну роль починають відігравати безпосередні стосунки з регіональними органами влади.

На мікрорівні інвестиційний клімат виявляє себе через двосторонні угоди інвестора з господарськими суб'єктами країни-одержувача.

Аналіз мотивів інвестиційної діяльності зарубіжних компаній в Україні однозначно висуває два з трьох стратегічних мотивів орієнтації на збут на головні позиції. Третім за значенням, хоч його рейтинг і набагато нижчий, визнаний мотив подолання бар'єрів по імпорту, оцінений як найважливіший мотив географічного розташування. Четвертим в переліку іде теж мотив, пов'язаний із збутом. Решта вісім мотивів ведення діяльності в даній країні (географічні) визнані як відносно неважливі.

Поряд із зазначеними стимулами, в Україні існує ряд негативних обставин, які стримують надходження іноземних інвестицій. Серед основних причин низьких показників припливу іноземних інвестицій в економіку держави варто виділити такі:

- складне, суперечливе і постійно змінне чинне законодавство;

- надмірне втручання держави, бюрократичні перепони діяльності приватного сектору;

- політична нестабільність.

Для визначення інвестиційної привабливості країн згідно з результатами дослідження, проведеного Центром міжнародного приватного підприємництва, слід застосовувати такі показники: характеристика місцевого ринку; доступ до ринку; структура та якість робочої сили; валютний ризик; репатріація капіталу; захист інтелектуальної власності; торгова політика; урядове регулювання; ставки податків; політична стабільність; рамки макроекономічної політики; інфраструктура ринку. Характеризуючи інвестиційну привабливість України на основі перелічених вище показників, слід звернути увагу на низький рівень розвитку інфраструктури, часті зміни уряду за роки незалежності, багаторазові зміни законодавчих актів, які регулюють залучення іноземних інвестицій в Україну.

Аналіз досвіду країн Східної Європи дає можливість зробити висновок, що досягнути припливу іноземних інвестицій неможливо лише лібералізацією законодавчого регулювання іноземних інвестицій без створення сприятливого макроекономічного середовища. Тому уряду необхідно проводити економічну політику спрямовану на покращення інвестиційного клімату, створювати належні умови для розвитку приватного сектору, здійснювати трансформаційні процеси в народогосподарському комплексі.

РОЗДІЛ 6. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІСТА

Харків — місто на сході України, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 438 302 осіб, площа міста — 306 км². Друге за кількістю населення місто України, з грудня 1919 по червень 1934 рр. — перша столиця УРСР. Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України, був третім за розмірами індустріальним центром в СРСР після Москви та Ленінграда. 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек. Харків — один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудівні металообробні заводи, також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості: Харківський тракторний завод, Харківський завод транспортного машинобудування (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний завод (генератори для парових і гідравлічних турбін), верстатобудівний., авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель», Завод імені Малишева тощо. Працюють підприємства хімічної промисловості (заводи пластичних мас, мед. пластмас, хім. реактивів, лакофарбові, фармацевтичні й ін.), деревообробної, будівельних матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харчова - кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо, парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найбільш розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.

За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 22,1 млрд грн., у т.ч.: машинобудівної галузі - на 6,0 млрд грн., харчової галузі - на 4,8 млрд грн., підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води - на 5,1 млрд грн., хімічної та нафтохімічної промисловості - на 1,8 млрд грн. Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що в свою чергу сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств. Тож, міська промисловість сформувалася по територіальній ознаці навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони:

• Балашовська промзона — 863,4 га;

• Орджонікідзевська промзона — 1043 га;

• Диканівська промзона — 999 га;

• Іванівська промзона — 550 га;

• Безлюдовська комунально-складська промзона— 576 га.

Ці промислові утворення поєднують більше 70 % промислових, транспортних і складських підприємств. Були часи, коли Харків вважався найбільшим транспортним вузлом Сходу Європи. В сучасній "першій столиці" є всі основні види транспорту - залізниця, міжнародний аеропорт, маршрутний автотранспорт, тролейбуси, трамваї, метрополітен.

Основними проблемами у розвитку міста є недостатнє фінансування заводів, що випускають продукцію необхідну для розвитку міста, на багатьох заводах Харкова пройшли хвили звільнення працівників, основною причиною цього стала світова економічна криза. Заводи не отримують достатнього фінансування і темпи випускання продукції значно впали. Одна з найбільш гострих соціально-побутових проблем міста – велика кількість безпритульних тварин, особливо собак. В даний час будується приют для таких тварин на проспекті Гагаріна. Наявні проблеми й іншого характеру: нестача дитсадків, облаштованих спортивних майданчиків, стихійні звалища сміття, недобудови, нестача облаштованих зон відпочинку. Одними з найбільших насущних проблем є дороги та транспортний зв'язок з віддаленими районами міста (дальня Олексіївка, Горизонт, Роганський жилмасив,Залютино та ін..)

Перспектив у розвитку міста дуже багато, наприклад основною перспективою зараз це - проведення в Україні та Польщі, Євро-2012 з футболу. Харків буде приймати матчі чемпіонату. Щоб підготувати місто до такої події було виконано і виконується великий обсяг роботи, це будівництво нових готелів, приведення до ладу великої кількості дорожнього покриття міста, реконструкція стадіону, збудування нового аеропорту та реконструкція старого терміналу. В перспективі є будування станцій метро до району Роганського жилмасиву, Залютино, Одеської та ін. Перспективним є транспортна галузь – вже відкрито новий автобусний термінал на Холодній горі, очікується відкриття побідних в районі запланованої станціях метро Перемога, біля стадіону Металліст, біля станції метро Пролетарська. З відкриттям нового аеропорту повищується рівень інвестиційної привабливості міста, в усіх сферах його господарства. Після проведення Євро 2012 очікується туристичний бум, і Харків який позиціонує себе на міжнародних конференціях як “Smart city” повинен скористатися такою можливістю і показати свої туристичні можливості як можна більшій кількості людей.