Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОТЧЕТ Костяна 2Microsoft Word.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.07.2019
Размер:
3.7 Mб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Харківський гідрометеорологічний технікум

Одеського державного екологічного університету

Звіт

З технологічної практики

ХГМТ ОДЕКУ 5.070608.041.001.ПЗ

Студента 41 групи

радіотехнічного відділення

Барткова Костянтина

Валентиновича

Термін проходження практики

З 11.05.2011 р. по 14.06.2011 р.

База практики

Інститут іоносфери

Керівник практики

Скляров Ігор Борисович

_____________________

Істоміна Лариса Вікторівна

_____________________

Харків 2011

Зміст:

ВСТУП

1. ОПИС БАЗИ ПРАКТИКИ

2.РАДАРИ ІОНОСФЕРНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ

2.1 Метод некогерентного розсіяння радіохвиль для дослідження параметрів іоносфери землі

2.2 Технічні характеристики іоносферної обсерваторії

2.3Особливості побудови радіолокаторів НР

2.4Автоматична іоносферна станція «Базис»

3. МЕТЕОРОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ «МРЛ – 2»

3.1. Призначення,

3.2 Склад станції

3.3 Технічні характеристики МРЛ-2

4. МЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА РОБОТИ

4. АЕРОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ «АВК - 1»

4.1Призначення АРЛС «АВК – 1»

4.2.Технічні характеристики АВК – 1

4.3.Просторове розміщення блоків

ВСТУП

Основним методом дослідження атмосфери є зондування, тобто вимірювання різних метеорологічних величин за допомогою піднімання у атмосферу різних приладів, в першу чергу радіозондів. За допомогою радіозондів вимірюють швидкість і напрямок вітру, тиск, температуру та вологість повітря, а за допомогою спеціальних радіозондів, ще й газовий та аерозольний склад повітря.

Більш молодим методом дослідження атмосфери є радіометеорологія.

Метеорологічний радіолокатор вже 60 років є незамінним приладом для виявлення явищ, які супроводжують конвекційні хмари, а саме: грозу, град, зливи та шквали.

На основі даних отриманих за допомогою радіозондів будуються вертикальні профілі атмосферних параметрів, тобто розподіл їх значень на висотах. Ця інформація є прогностичною і використовується для складання прогнозів погоди.

З розвитком радіометеорології у світі різко збільшилася кількість користувачів, успішна виробнича діяльність яких, залежить від своєчасного отримання якісної радіолокаційної метеорологічної інформації у складних погодних умовах.

у зв'язку з розвитком радіозв'язку, радіоастрономії, а також освоєнням космічного простору зросло значення дослідження процесів, що відбуваються у верхніх шарах атмосфери Землі - іоносфері. Іоносфера чинить визначальну дію на поширення радіохвиль. Під впливом випромінювань сонця, космічних променів і часток з поясів радіації магнітосфери у верхніх шарах атмосфери відбуваються процеси іонізації, що призводять до утворення плазми з концентрацією заряджених часток порядку одного відсотка від загальної кількості. Параметри плазми залежать від часу доби, пори року, висоти, сонячної активності, стану магнітосфери, а також географічних координат. Залежно від стану іоносфера змінюється і міра поглинання і рефракція радіохвиль, авто і кросмодуляція і ряд інших ефектів.

Можливість дослідження стану іоносфери на основі аналізу розсіяння електромагнітної хвилі на вільних електронах була обгрунтована і експериментально перевірена у кінці п'ятдесятих років. Це поклало початок застосуванню методу некогерентного розсіяння, що дозволяє одночасно отримувати дану про основні параметри іоносферу в широкому діапазоні висот. У 1958 р. У. Гордон, грунтуючись на явищі розсіяння електромагнітної хвилі на вільних електронах, висловив припущення про можливість проведення вимірів електронної концентрації в іоносфері вище за максимум шару F2 на частотах, великих плазмової частоти цієї області. Експериментальна перевірка цього припущення (До.Боулсом) в 1958 році дала обнадійливі результати і поклала початок розвитку методу некогерентного розсіювання радіохвиль.

Метод заснований на відомому явищі томсоновского розсіяння. Некогерентний розсіяне (НР) іоносферою випромінювання практично можна виявити за допомогою існуючої техніки радіолокації тільки тоді, коли довжина зондуючої хвилі значно більше Дебаївської довжини. Ця вимога задовольняється в денний час для висоти до 1000 км при довжині хвилі 25см і більше, а вночі ж при вимірах в області E потрібна довжина хвилі порядку 1м.

Переріз розсіяння зондованого об'єму іоносфери, розташованого на висоті близько 300 км, еквівалентно по площі 1см2. Ясно, що для отримання корисної інформації необхідно застосовувати дуже сучасні радіоелектронні пристрої. Зазвичай використовуються радіопередавачі, працюючі в дециметровому або в метровому діапазоні хвиль з імпульсною потужністю дещо мегават, радіоприймальні пристрої з низьким рівнем шуму, спеціалізовані пристрої обробки інформації і швидкодіючі комп'ютери.

Некогерентне розсіяння на метрових і дециметрових хвилях обумовлене наявністю флуктуацій щільності плазми, іонів, що викликаються тепловим рухом, і електронів. В цьому випадку головною причиною флуктуацій щільності електронів є наявність іонів, а в результаті кулонівської взаємодії між ними виникають іонно-звукові хвилі. Іншими словами, кожен іон чинить обурюючу дію на рух усіх електронів усередині сфери Дебаївського радіусу і, таким чином, хаотичний рух іонів призводить до відповідних статистичних флуктуацій концентрації електронів. Іншою не менш важливою причиною флуктуацій є кулонівське відштовхування самих електронів, що призводить до слабкого резонансу на плазмовій частоті. У спектрі розсіяного сигналу виникає компонента, зміщена на величину плазмової частоти для висоти, на якій відбувається розсіяння (так звана плазмова лінія, або електронна частина спектру).

1. ОПИС БАЗИ ПРАКТИКИ

Інститут іоносфери НАН і МОН України створений 18 квітня 1991 року на базі працюючої з 1963 р. науково-дослідної лабораторії кафедри «Радіоелектроніка» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Перші експериментальні дані були отримані в 1972 р.

Інститут іоносфери являє собою унікальний експериментальний центр, який в 2001 р. визнаний науковим об’єктом, що представляє собою Національне надбання України.

У цей час на харківському радарі НР проводяться систематичні виміри параметрів геокосмічної плазми над Україною в рамках науково-дослідних робіт Інституту іоносфери, а також відповідно до міжнародних наукових програм (CAWSES, LTCS, CVS, M- І Couplіng, GEM, MST тощо). Експериментальні й теоретичні дослідження навколоземного космічного простору виконуються при спільних міжнародних аерокосмічних дослідженнях з обсерваторіями США, Канади, Перу й інших країн.

Інститут іоносфери має Іоносферну обсерваторію, що розташована в 50 км від м. Харкова у південно-східному напрямку (поблизу м. Зміїв). До складу Іоносферної обсерваторії входять:

- радар некогерентного розсіювання метрового діапазону з нерухливою антеною вертикального випромінювання діаметром 100 м;

- радар некогерентного розсіювання метрового діапазону з полноповоротною антеною діаметром 25 м.

- нагрівний стенд декаметрового діапазону 300x300 м;

- іонозонди вертикального й похилого зондування.

Обсерваторія проводить дослідження іоносфери виключно у темний період доби. Це пов׳язано з сонячним випромінюванням .

Інститут іоносфери має унікальний експериментальний центр , до складу якого входять радар некогерентного розсіяння (НР) метрового діапазону (f=158 Mhz) і автоматична іоносферна станція «Базис».

Залежно від програми досліджень на Харківському радарі НР використовується три основні типи зондуючих сигналів – одиночний зондуючий радіоімпульс тривалістю T=800 мкс; періодична послідовність одиночних і здвоєних радіоімпульсів тривалістю T=65 або 130 мкс з міжімпульсною затримкою, що змінюється (рис 1b); двочастотна імпульсна послідовність з тривалістю елементів T1=600-800 і T2=65-130.мкс

В даний час дослідження іоносфери в Харкові проводяться за допомогою радара із зенітною двохдзеркальною параболічною антеною діаметром 100 м-кодів. Робоча частота радара, а також його технічні характеристики дозволяють проводити іоносферні виміри до висоти 1500 км.

Радар в Харкові є єдиною установкою некогерентного розсіяння на середніх широтах європейського регіону. Його вдале розташування на близькій географічній широті з радарами Міллстоун Хилл (США) і Іркутська (Росія) дозволяє вивчати довготні ефекти в поведінці іоносфери і враховувати їх при розробці глобальних моделей іоносфери.

Параметри іоносфери визначаються по виміряних висотних профілях значень кореляційної функції некогерентний розсіяного сигналу. Для цього є два обчислювальний для вимірника комплексу, кожен з яких працює в режимі програмованого двоканального корелятора. Корелятори побудовані на базі цифрових сигнальних процесорів Tms320 фірми Texas Instruments Inc. Для них розроблено програмне забезпечення (ПО), що дозволяє вимірювати авто- і взаємно кореляційні функції (КФ) розсіяного іоносферою сигналу на виході двох каналів приймального пристрою і оперативно змінювати режими роботи корелятора. Робота кореляторів підтримується діалоговими засобами персональних комп'ютерів.

Розроблене ПЗ дозволяє по виміряних КФ НР сигналу визначити висотні залежності електронної концентрації, іонної і електронної температур швидкості дрейфу іоносферної плазми і ін. в діапазоні висот 100.1500 км. При розрахунках параметрів іоносфери виключаються погрішності вимірів КФ, які викликані кінцевою тривалістю зондуючого радіоімпульсу, нерівномірністю амплітудно-частотної характеристики приймального тракту, зміною потужності НР сигналу з висотою і іншими чинниками. Це дозволило отримати параметри іоносфери з точністю, не гірше чим в Обсерваторії Хайстек (США).

Дослідження іоносфери в Харкові включають регулярні виміри електронної концентрації, електронної і іонної температур, вертикальної компоненти швидкості плазми, іонний склад (Не+, Н+). Виміри проводяться у висотному інтервалі від 100 км. до 600.1000-1500 км. з тимчасовим дозволом – 1.15 хв і висотним дозволом 20 - 130 км. залежно від програми наукових досліджень.

Комплекс одночасно вимірюваних на радарі параметрів іоносфери дозволяє досліджувати процеси обміну плазмою між іоносферою і протоносферой, розраховуючи наступні характеристики: • потік іонів О+ і його висотний розподіл в інтервалі висот від ~200 км. до ~900-1000 км.; концентрація нейтрального водню і порівняння з модельними значеннями; вертикальний потік іонів Н+ і оцінка граничного потоку; • зв'язок між потоками іонів О+ і іонів Н+ (величина і напрям) при різних геліогеофізічеських умовах і так далі.

Для обробки іоносферної інформації в Інституті іоносфери створені методики і програми вимірів і обробки некогерентний розсіяного сигналу, що мінімізують статистичну погрішність вимірюваних параметрів, враховують систематичні погрішності із-за впливу характеристик апаратури і зміни параметрів сигналу по висоті.

Радар забезпечує середню квадратичну погрішність виміру температур для висот області F іоносфери близько 3%, електронній концентрації близько 8% при часі накопичення 1 мін і в 4 рази меншу при часі накопичення 16 мин. Среднеквадратічеськоє відхилення В вимірюваній швидкості дрейфу залежить від відношення сигнал/шум і змінюється з висотою. Зазвичай В складає 5 - 20 м/с при відношенні сигнал/шум не менше 0,2 і тимчасовому накопиченні 15 хвилин.

Точність оцінки іонного складу залежить від часу доби і сонячної активності.

2. РАДАРИ ІОНОСФЕРНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ

2.1. Особливості побудови радіолокаторів НР

Починаючи з 50-х років, активно проводилася дослідження за допомогою наземних КВ ионозондов, які давали інформацію тільки про концентрацію електронів нижче за головний іоносферний максимум. Вивчення інших характеристик середовища, таких як температура, іонний склад, швидкості дрейфу почало проводитися за допомогою ракетних РЛС лише у кінці 50-х, початку 60-х років.

Нині вісім обсерваторій ведуть наземне зондування іоносфери методом некогерентного розсіяння, п'ять з них розташовані в Америці, одна у нас в країні і одна в Росії.

2.2 Технічні характеристики іоносферної абсерваторії в Харкові

Радары

некогерентного рассеяния

Коротковол-новая нагревная установка

Ионозонд

РНР-I

РНР-II

ДАРЗИ

БАЗИС

Антенна

100м

зенитная

двухзеркальная

параболическая

25м

полноповоротная

параболическая

300мх300м широкополосная

ромбическая

Поляризация

круговая,

линейная

круговая,

линейная

круговая,

линейная

Эфф.площадь

антенны (м2)

3700

290

45 000

Передатчик

двухканальный

двухканальный

двухканальный

Частота (МГц)

158

158

5 - 10

1- 40

Мощность в импульсе(МВт)

3.6

2.6

0.5

0.015

Средняя (кВт)

100

70

300

Частота

повторения

зондирующих

импульсов(Гц)

24.4

24.4

77-144,

непрерывное излучение

25-100

Длительность

зондирующих

импульсов.(мкс)

800,

60 - 150

800,

60 - 150

300-7400

100

Температура

системы (К)

570-1320

570-1320

Шумовая температура

приемника(К)

120…160

120…160

2.3 Радіолокаційна станція РНР-1

Радар некогерентного розсіювання метрового діапазону включає найбільшу в Європі двохдзеркальну параболічну антену діаметром 100 м-кодів, передавальне пристрій з імпульсною потужністю в 2-х канальному режимі не менше 2.4 Мвт, в 4-х канальному режимі не менше 3.6 МВт високостабільний високочутливий радіоприймальний пристрій з шумовою температурою 150 До,, спеціалізовану систему контролю, два двоканальні програмовані корелятори, що здійснюють обробку НР сигналу в реальному часі і оригінальне програмне забезпечення для розрахунку і представлення параметрів іоносфери. Розроблені апаратурно-програмні засоби дозволяють отримати достовірні дані до висоти 1000 км. У денний час, при сприятливій геліогеофізічеськой і помехової обстановці можливе здобуття достовірних даних до висоти 1500 км. Технічні характеристики радара НР і іоносферній станції приведені в таблиці 2.3

Малюнок 1.

Харківський радар НР є єдиним і найбільш інформативним джерелом відомостей про поводження основних параметрів іоносферної плазми в

середніх широтах центрально-європейського регіону. Радар НР залежно від режимів роботи дозволяє одержувати наступні параметри іоносфери: концентрацію електронів, температури електронів і іонів, вертикальну складову швидкості переносу плазми, а також відомості про відносний іонний склад. Діапазон досліджуваних висот становить 100 – 1500 км.

Дані радара НР успішно використовувалися для аналізу процесів в іоносфері не тільки в спокійних умовах, але й під час рідких подій - сильних магнітних бур, затьмарень Сонця, стартів космічних апаратів.

Результати досліджень можуть бути використані при рішенні ряду прикладних завдань (наземний і космічний радіозв’язок, загоризонтна радіолокація, прогнозування погоди, землетрусів і ін.).

2.4 Радіолокаційна станція РНР-2

При Інституті іоносфери діє радар для дослідження іоносфери методом некогерентного розсіяння. Цей радар є установкою, працюючою в імпульсному режимі. Створений в Інституті іоносфери радар працює на частоті біля 150МГц.

Імпульсна потужність радіопередавального пристрою близько 2 МВт. Тривалість імпульсів може змінюватися в широких межах - від 40мкс до 1мс. Шумова температура системи не гірше 500 К.

Мал. 1. РЛС для дослідження іоносфери

На відміну від КВ зондування, де використовується сигнал, відбитий від іоносфери, основна потужність при вимірі сигналів НР проходить крізь іоносферу, і назад повертається дуже слабкий сигнал, для реєстрації якого використовується спеціальна обробка і тривале статистичне усереднювання. При цьому метод НР не обмежений висотами нижче за максимум іонізації, і окрім електронної концентрації дозволяє вимірювати температури електронів і іонів, швидкість дрейфу плазми уздовж напряму зондування і іонний склад.

Зазвичай при дослідженнях іоносфери методом HP вимірюється рівень потужності прийнятого сигналу, його спектр або автокореляційна функція, оскільки коефіцієнт кореляції флуктуацій електронів несе в собі ту ж інформацію, що і спектр потужності. Для вирішення широкого круга завдань, що виникають при дослідженні іоносфери, передбачена можливість роботи комплексу в декількох основних режимах, що відрізняються параметрами зондованого імпульсу (тривалістю, частотою повторення і тимчасовим розставлянням імпульсів один відносно одного).

Наприклад, режим 1 (тривалість імпульсу біля 1мс, частота повторення 25Гц) використовується для дослідження параметрів іоносфери на висотах, великих висоти максимуму шару F2, де монотонний характер зміни висотних профілів допускає застосування імпульсів з роздільною здатністю по висоті біля 150км. З іншого боку, малий рівень сигналу, що приймається з цих висот, у свою чергу вимагає застосування імпульсів великої тривалості.

Сигнал з виходу блоку кварцованих гетеродинів (загального для приймального пристрою, передавального пристрої і системи обробки) поступає на двоканальний передавальний пристрій, де посилюється, а потім по хвилеводному тракті фідера передається в збуджуючий рупор двохдзеркальної антени. Тут потужний радіоімпульс випромінюється вертикально вгору, а дуже слабкий сигнал відбитого від іоносфери радіоімпульсу, розсіяного на теплових флуктуаціях електронної щільності, приймається тією ж антеною і через антенний комутатор "прийом-передача" поступає на вхідні параметричні підсилювачі приймального пристрою. Після посилення і перетворення сигнал на проміжній частоті подається на спеціалізований обчислювальний пристрій, де здійснюється його первинна обробка - тимчасове накопичення і обчислення його автокореляційної функції. Результати кореляційної обробки поступають в комп'ютер, де по них визначаються значення іоносферних параметрів і видаються дані на друк і на екран відео контрольного пристрою.

2.5 Автоматична іоносферна станція "Базис"

Автоматична іоносферна станція "Базис" дозволяє проводити вертикальне, на-клонноє і трансионосферноє зондування і визначати висотно-частотну характеристичну іоносферу в діапазоні частот при вертикальному зондуванні від 0,3 до 20 Мгц, дистанційно-частотні при похилому від 0,3 до 40 Мгц, трансионограмм в діапазоні від 0,3 до 15,95 Мгц.

Диапазон частот АИС "Базис", МГц:

вертикальное зондирование

наклонное зондирование

трансионосферное зондирование

0.3 – 20.0

0,3 до 40

0,3 до 15,95

Антенны:

приемная

передающая

двойной ромб

двойной ромб

Ориентация антенны

зенитная

Ширина диаграммы направленности

около 45°

Диапазон рабочих частот передатчика, МГц: 0,3-20 МГц.

0,3-20

Выходная мощность передатчика, кВт

10

Количество рабочих частот в одном сеансе зондирования

400

Длительность излучаемого импульса, мкс:

100

Частота следования импульсов, Гц:

от 3,125 Гц до 25

Диапазон рабочих частот приемника, МГц:

0,3 – 40

Чувствительность, мкВ:

10 – 15

Ширина полосы пропускания на уровне 0.7, кГц:

1 – 100

Ослабление помех зеркального канала, дБ:

80

Закон зміни частоти зондування дискретний, лінійно зростаючий з кроком від 1 до 100 КГц, з можливістю вибору початкової частоти зондування. Кількість робочих частот в одному сеансі зондування - 400. Кількість імпульсів, що послідовно випромінюються на кожній з 400 частот від 1 до 256 з ряду 2n.

Блок-схема станції "Базис" представлена на мал. 2.

Приймальна і передавальна антени станції ідентичні і розташовані ортогонально. Кожна з антен складається з двох вертикальних ромбів. Малий ромб працює в діапазоні частот 6-20 Мгц, великий - 0,3-6 Мгц. Перемикання антен виробляється антенним перемикачем.

Передавач АЇС "Базіс" працює в діапазоні частот 0,3-20 Мгц. Вихідна потужність складає 10 кВт, при тривалості випромінюваного імпульсу 100 мкс. Частота дотримання імпульсів може мінятися від 3,125 Гц до 25 Гц. Передавачем є потужний імпульсний підсилювач з сітковою модуляцією.

Вихідний підсилювач потужності зібраний за двотактною схемою на чотирьох генераторних лампах ГМІ-26Б, по дві лампи в кожному плечі. Попередній підсилювач забезпечує необхідну потужність для роботи вихідного підсилювача. Він зібраний на одній лампі ГМІ-26.

Модулятор передавача забезпечує імпульсний режим роботи передавача і є підсилювачем відеоімпульсів зібраний на високовольтних транзисторах. Роботу передавача забезпечують потужні джерела живлення з пристроями комутації і сигналізації, які виробляють всю необхідну живлячу напругу. Передавач зібраний в окремій стійці, де поміщається і блок управління перемиканням антен.

Приймальний пристрій станції "Базисом" є супергетеродин з багатократним перетворенням частоти: у діапазоні частот від 0,3 Мгц до 2,3 Мгц, з подвійним перетворенням, від 2,3 Мгц до 40 Мгц, з потрійним. Чутливість складає від 10 до 15 мкВ, залежно від діапазону частот, що приймаються. Ширіна смуги пропускання на рівні 0,7 може бути встановлена з дискретними значеннями в діапазоні від 1 до 100 кГц.

Ослабіння перешкод дзеркального каналу, не менше 80 дБ. Сигнал з антени подається у вхідний пристрій (УВ), де забезпечується придушення сигналу передавача, що потрапляє в приймальну антену. Далі в підсилювачі високої частоти (УВЧ) виробляється селекція прийнятого сигналу по частоті. Весь діапазон за допомогою 24 блоків фільтрів розбитий на 24 піддіапазони. Перемикання піддіапазонів виробляється автоматично. На гетеродинний вхід кожного з блоків подається сигнал з виходу синтезатора частоти. З виходу блоку фільтрів видається сигнал на проміжній частоті 63 Мгц.

Сигнал з блоку УВЧ поступає в блок перетворювача частоти (ПЧ), де він перетворюється в частоту 0,5 Мгц і відбувається основне посилення сигналу. Далі сигнал по-ступає в блок де знаходиться детектор, відеопідсилювач і система АРУ.

Блок схема станції Мал..2

У шафі приймача знаходиться пристрій вироблення зондуючих радіоімпульсів для модулятора передавача і синтезатор сітки частот, який з частоти 5 Мгц, що виробляється високостабільним кварцевим генератором, формує всі частоти необході-миє для роботи приймача і передавача.

Сигнал з виходу відеопідсилювача поступає в шафу бистрорегистрірующего пристрою (БРУ) де на паперовому носієві фіксується іоннограмма. Сигнал поступає на один-рівневий аналогово-цифровий перетворювач (АЦП), з виходу якого двійковий код подається на пристрій формування імпульсів друку, де формується 250-значний висотний код іонограми і 6-значний код службової інформації. Сумарний 256-значний код подаються на пристрій друку, де управляє 256 високовольтними ключами, виходи яких підключені до 256 пір'я, що пише. Запис даних виробляється на спеціальний електрохімічний папір.

Управління роботою всієї станції "Базис" і вироблення всіх імпульсів, що управляють, виробляється в стійці синхронізації і управління. основний блок вироблення і імпульсів, що управляють, синхронізується імпульсами від стандарту частоти і електронного годинника. Електронний годинник і блок управління і синхронізації можуть синхронізуватися від приймача сигналів точного часу для можливості роботи декілька подоб-них станцій в режимах похилого і трансионосферного зондування.

3. МЕТЕОРОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ «МРЛ – 2»

3.1. Призначення, склад та основні технічні характеристики МРЛ-2

3.1.1. Призначення:

— виявлення і визначення місце розташування зон та висот радіо відлуння купчасто-дощових хмар;

— Визначення зон, зайнятих хмарами в радіусі їх визначення.

— Оцінка миттєвої максимальної інтенсивності випадаючих опадів.

— Виявлення верхньої межі радіо відлуння хмар всіх форм та нижньої межі радіовідлуння хмар.

3.1.2. Основні технічні характеристики МРЛ-2:

— Робоча частота 9595 МГц, що відповідає довжині хвилі 3,14 см;

— Максимальна імпульсна потужність передавача - 210 кВт;

— Тривалість зондуючого імпульсу- 1 або 2 мкс;

— Частота слідування імпульсів - 600 або 300 Гц відповідно тривалості;

— Ширина діаграми спрямованості 0,72° ;

— Діаметр дзеркала антени-3 м;

— Типи індикаторів: ІДА, ІКО, ІДВ;

— Загальна вага апаратури - не більше 10000 кг;

— Напруга живлення трифазна - ЗN~50 Гц; 380 В, ЗN-400 Гц 220 В;

— Потужність споживання - від мережі 400 Гц не більше 10 кВт, від мережі 50 Гц не більше 18 кВт.

3.1.3. Структурні схеми та умовні позначення блоків станції МРЛ-2

ПИ-001

Керування та контроль РЛС

Фоторегіструюча апаратура

Фоторегіструюча апаратура

БИ-005

БИ-003

Керування антеною

БИ-004

Рівень "ИЗО-ЭХО"

Пульт метеоролога

Таблиця 1.1.

Шафа приймального та передаючого пристроїв

Таблиця 1.2.

ЩД-014 ЩД-015

БВ-029

БУ-013

БМ-012

БР-008

БМ-011

БК-015

БВ-01

БВ-030

БУ-014

ЩП-01

БП-170

Шафа запуску та контролю

Таблиця 1.3.

ШВ-03 ШЗ-01 ШК-03 ШП-03 ШП-02

БВ-04

БУ-006

БТ-011

БП-113

БП-110

БУ-04

БЗ-003

БО-015

БП-114

БП-112

БЛ-003

БУ-04

БП-103

БП-169

БП-111

БП-111

Розподільчий щит

Таблиця 1.4.

ЩЛ-009

Умовне позначення та розташування блоків станції МРЛ-2

Таблиця 1.5.

Умовне позначення

Назва блоків

Місце розташування

ЩД-014

Шафа передавача

Зала приймача-передавача

БВ-029

Блок управління приймачем

ШД-014 зала приймача

БУ-013

Блок підсилювача високої частоти

ШР-02

БИ Р-008

Блок приймача

ШР-02

БУ-014

Блок підсилювача

ШР-02

БП-170

Блок живлення

ШР-02

ШД-015

Шафа передавача

Зала приймача-передавача

БМ-012

Блок модулятора

ШД-015

БМ-011

Блок підмодулятора

ШД-015

БК-015

Блок контролю

ШД-015

БВ-01М

Блок регулятора напруги

ШД-015

БВ-030

Блок управління передавачем

ШД-015

ШП-01

Блок високовольтного випрямляча

ШД-015

ПИ-001

Пульт метеоролога

Апаратна зала

БИ-005

Блок ІДА

ПИ-001

БИ-003

Блок ІКО

ПИ-001

БИ-004

Блок ІДВ

ПИ-001

ШВ-03

Шафа управління приводом

Апаратна зала

БВ-04

Блок управління приводом

ШВ-03

БУ-04

Магнітний підсилювач

ШВ-03

ШК-01

Шафа запуску

Апаратна зала

БИ 4-006

"ИЗО-ЭХО" і датчики розгортки

ШЗ-01

Продовження таблиці 1.5

БО-015

Блок програмного пристрою

ШК-3

БП-169

Блок живлення

ШК-03

ШП-03

Шафа живлення

Апаратна зала

БП-114

Блок живлення

ШП-03

БП-111

Блок живлення

ШП-03

ШП-02

Шафа живлення

Апаратна зала

БП-112

Блок живлення

ШП-02

БП-110

Блок живлення

ШП-02

ЩЛ-009 ПСЧ-15

Розподільний щит

Апаратна зала

ЩЛ-011

Щит дистанційного пуску ПСЧ-15

ШП-02

ВПЛ-ЗОМД ПДУ

Перетворюючий агрегат. Пульт дистанційного керування ВПЛ-ЗОМД

Апаратна зала

3.2МЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА РОБОТИ

3.2.1. Проведення наземних метеорологічних спостережень під час випуску радіозонду

На аерологічних станціях під час випуску радіозонду проводять виміри наземних значень температури та вологості повітря, атмосферного тиску, швидкості та напрямку вітру. Визначають також кількість та форму хмар. Результати цих спостережень заносять до таблицы результатів зондування ТАЄ -3 та у аерологічну телеграму у групу про наземні дані.

3.2.2. Визначення температури та вологості повітря.

Температура та вологість повітря вимірюється за допомогою аспіраційного психрометра МВ4, який встановлюється у психрометричній будці, яка вентилюється, у вертикальному положенні на кронштейні.

Аспіраційний психрометр складається з двох термометрів: лівого сухого та правого змоченого. Резервуар змоченого термометра обвитий батистом у один шар. При зміні батисту необхідно слідкувати, щоб його краї надходили один на другий не більше ніж на одну четверту кола резервуару термометра. Кінець батисту обрізають на відстань 2-3 см нижче резервуару термометра. При додатковій температурі батист змочують дистильованою водою за допомогою піпетки за 4 хвилини до спостереження. При від’ємній температурі батист змочують за 30 хв. Психрометр треба брати у руки тільки за верхню частину його оправи під аспіратором. Під час спостереження визначають температуру сухого та змоченого термометрів, а потім за психрометричними таблицями визначають характеристики вологості повітря. В проміжки між строками аспіраційний психрометр треба зберігати у футлярі в приміщенні аерологічної станції.

При температурі повітря нижче мінус 25°С для виміру температури повітря використовують додатковий спиртовий низько - градусний термометр.

При температурі повітря нижче мінус 10°С для визначення відносної вологості повітря використовують волосяний гігрометр М-19 з відносною похибкою 10% у діапазоні зміни вологості від 30 до 100%.

3.2.3 Визначення атмосферного тиску

Наземний атмосферний тиск вимірюють за допомогою станціонного чашкового ртутного барометру, який має шкалу вимірювання у межах 680 – 1070 гПа, точність виміру 0,1 гПа.

Барометр повинен бути захищеним від прямої сонячної радіації та значних змін температури повітря, тому він знаходиться у приміщенні станції. Барометр міцно кріпиться на капітальній стінці у спеціальній скляній шафі так, щоб поділки відліку, які відповідають середньому значенню тиску на аерологічній станції , були на висоті 145 -150 см від полу.

До значення виміряного тиску вводять інструментальну поправку та поправку на приведення показника барометра до нормальної сили тяжіння. Для зручності ці поправки сумують у одну «постійну» поправку. Крім того вводять поправку на приведення показника барометру до температури 0°С, яка віднімається від показника барометра при температурі термометра при барометрі вище 0°С і прибавляється, якщо температура нижче 0°С. При визначенні атмосферного тиску звертають увагу на меніск ртуті, проводять відлік по термометру при барометрі.

3.2.4 Визначення швидкості та напрямку вітру

Наземне значення швидкості та напрямку вітру визначають за допомогою анеморумбометру М-63, який визначає швидкість вітру за 10 хв. інтервал. Межі визначення напрямку вітру – від 0 до 360°, швидкості вітру від 1,5 до 50 м/с. При відсутності анеморумбометру швидкість та напрямок вітру визначають за допомогою флюгеру з (легкою) важкою дошкою. Швидкість відраховують по положенню ребра дошки відносно штифтів сектора. Напрямок вітру визначають по показнику противовісу у напрямку відкіля дме вітер.

3.2.5 Спостереження за хмарністю

Спостереження за хмарами включають в себе визначення загальної кількості

хмар та хмар нижнього ярусу, а також форму хмар. Загальну та нижню кількість хмар визначають візуально за 10 б шкалою. 3а допомогою Атласу хмар визначають форму хмар і записуютъ її в рядок відповідного ярусу. Хмари вертикального розвитку записуютъ у нижній ярус тому, що їх нижня межа відповідна до межі хмар нижнъого ярусу. Для хмар нижнъого ярусу визначають висоту нижньої межі за допомогою ИВО-1М. У випадках, коли неможливо визначити висоту нижньої межі хмар інструментально її визначають візуалъно.

4. АЕРОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ «АВК - 1»

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]