1.2 Адміністративно-територіальний устрій
Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на систему територіальних одиниць різного рівня, відповідно до яких утворюються місцеві органи державної влади і управління.
Місто складається з 9 адміністративних районів (рис. 1):
Жовтневий (створений в 1917), названий на честь Жовтневої революції 1917 року;
Ленінський (1918, до 1924 Івано-Лисогірський), названий по імені історичних районів міста Іванівки та Лисої Гори, потім В. Леніна;
Дзержинський (1932). Названий ім'ям Ф. Дзержинського, який фінансував будівництво Держпрому в цьому районі;
Київський (1932, до 1957 Кагановічський), названий на честь Л. Кагановича, потім міста Києва;
Червонозаводський (1932). Назва дана виходячи з того, що спочатку до складу району входила територія Завод ім. Малишева (тоді ХПЗ імені Комінтерну) — найбільшого заводу міста. Пізніше територія заводу перейшла до Комінтернівського району;
Орджонікідзевський (1936), названий на честь С. Орджонікідзе, який організував будівництво ХТЗ в цьому районі;
Московський (1937, до 1961 Сталінський), названий на честь Й. Сталіна, потім найбільшої магістралі міста — Московського проспекту;
Комінтернівський (1938), названий ім'ям III Комуністичного Інтернаціоналу;
Фрунзенський (1973), названий ім'ям полководця M. Фрунзе, який командував Південним фронтом, штаб якого в 1920 перебував у Харкові.
У 30-50 рр. ХХ століття у місті існував Червонобаварський район, названий по місцевості навколо побудованого в XIX ст. пивзаводу Нова Баварія.
Рис. 1.1 Поділ м. Харків на райони
1.3 Положення відносно морів та океанів, транспортних магістралей та шляхів сполучення, великих сировинних баз та ринків збуту продукції
Положення міста відносно морів та океанів має дуже важливе значення для її рекреаційного потенціалу, харчової промисловості, а також транспортної системи. Деякі моря слугують сировинною базою для нафтової чи іншої промисловості міста чи країни, наприклад, залягання нафти в Чорному морі. Нажаль, місто Харків не має жодного виходу до морів чи океанів (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Фізична карта східної частини України
Положення відносно транспортних магістралей та шляхів сполучення
Транспортний комплекс — одна з найважливіших складових виробничої й соціальної інфраструктури Харкова — досить розвинений і посідає помітне місце у транспортному комплексі України. Він повністю та вчасно забезпечує потреби народного господарства та населення у перевезеннях, забезпечує господарські зв'язки між різними територіально- адміністративними одиницями, має істотний вплив на всі сфери життя суспільства — економічну, соціальну, екологічну та інші.
Транспортний комплекс Харкова представлений такими складовими, як залізничний, автомобільний, авіаційний, міський наземний електричний транспорт та метрополітен.
Залізничний транспорт Харкова, представлений Південною залізницею, яка залишається одним з основних елементів транспортної мережі області. Довжина колій в регіоні перевищує 1,5 тис. км. За цим показником Харківська область посідає третє місце в Україні ( після Донецької та Дніпропетровської областей).
Від Харкова залізниці розходяться у восьми напрямах: на Москву та Санкт-Петербург через Брянськ, на Київ через Ворожбу і через Полтаву, на Дніпропетровськ через Красно град, в Крим через Лозову, в Донбас через Ізюм і на Балашов через Куп'янськ.
Харківський залізничний вузол пропускає величезний транзитний потік вантажів та сортує їх. Найважливіші залізничні магістралі України нині Київ — Полтава — Харків; Харків — Донбас; Харків — Запоріжжя — Севастополь, а також ті, що йдуть до морських портів та державних кордонів країни і вони також проходять через Харків. А найбільшими залізничними вузлами України є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Знам'янка, Ясинувата, Запоріжжя.
Транспортне обслуговування підприємств та населення області здійснюється Харківською дирекцією залізничних перевезень.
За рік Південною залізницею навантажено та відправлено за адресами вантажоотримувачів 34,5 млн. тонн вантажів, серед яких — нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, зерно та продукти перемолу, хімічні та мінеральні добрива, брухт чорних металів та інші.
Щодоби з вокзалів залізниці, розташованих в Харкові, відправляються понад 100 пасажирських та приміських поїздів. Загальний обсяг відправлених пасажирів складає 70,9 млн. чол.
Через Харків також
проходять важливі трубопровідні шляхи.
Розрізняють газопроводи внутрішньодержавного
значення та транзитні. Тож, серед
газопроводів найбільшими в Україні це
Шебелинка — Харків. Зхарківського
аеропорту,
що з 1995 року має статус міжнародного,
за рік відправляють 128,6 тис. пасажирів,
у тому числі у міжнародному сполученні
— 107,8 тис. Найважливішими шляхами стали
Харків-Москва,
Харків-Київ, Харків-Ленінград і
Харків-Свердловськ. 1 червня 1975 були
введені нові рейси в Набережні Челни,
Архангельськ, Псков, Калінінград, Кривий
Ріг. Згодом з’явилися рейси Вільнюс-Харків,
Харків-Новосибірськ. З
2-го січня
1989 Харківський аеропорт вперше став
регулярно приймати літаки Як-42, які
стали обслуговувати повітряну лінію
Саратов-Харків-Одеса. 
Рис. 1.3 Автомобільна транспортна система міста Харкова
На рис. 1.3 можна побачити, що через Харків проходить величезний потік автомобілів, що в свою чергу позитивно впливає на його економіку.
У наступному році планується поліпшити транспортне забезпечення Харкова. Для сталої роботи цього виду транспорту поряд з удосконаленням і ростом кількості автотранспортних засобів на перший план виходить створення й розвиток у регіоні мережі сучасних автодоріг. Територію Харкова перетинають автомобільні дороги загального користування, через які є виходи до Донбасу, Криму, Кавказу, до портів Чорного, Азовського й Балтійського морів, до багатьох індустріальних центрів за межами України. У межах Харківської області проходять міжнародний транспортний коридор Європа — Азія, що сполучається з авто дорогою державного значення Е-40 (М-03) Київ — Харків — Довжанський, і міжнародний напрямок Північ — Південь, що збігається з автодорогами державного значення М-20 Харків — Щербаківка й М-18 Харків — Сімферополь — Севастополь та відноситься до міжнародної магістралі Е-105
За рахунок державного та місцевого бюджетів виконано дорожніх робіт на суму 173,3 млн. грн. На будівництво та проведення ремонтів доріг в місті Харкові, на дороги загального користування проектом на 2009 рік передбачається виділення коштів у сумі 350,5 млн. грн., у тому числі з державного бюджету — 323,3 млн. грн., з місцевого бюджету — 27,2 млн. грн.
У планах держави та області — роботи по завершенню у 2008 році 30- річного будівництв автомагістралі Харків — Сімферополь — Севастополь. Дорога має взяти на себе значну частину міжнародного транзитного транспорту, що прямує на південь країни. Це буде сприяти також і розвитку сервісної інфраструктури вздовж магістралі, і як наслідок — збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів.
Тож, Харків розташований на з’єднанні досить важливих транспортних магістралей. Це позитивно впливає на економічне та соціальне життя міста Харкова.
Положення відносно великих сировинних баз та ринків збуту продукції
Територія міста Харків знаходиться в межах Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області. Поблизу Харкова знаходяться відомі такі родовища з видобутку газу: Шебелинське, Єфремівське, Кегичівське, Багатойське; нафти: Козіївське; нафти та газу: Дружелюбівське. Поряд з містом відкрите родовище бурого вугілля: Новодмитрівське, відомі родовища фосфоритів: Ізюмське; піску: Вишівське, Гусарівське; крейди: Шебелинське; глини: Шебелинське; піску кварцового: Новоселівське. Харків межує з дуже багатою на сировину Донецькою областю, в якій крім вугілля (Донецький кам’новугільний басейн) добувають ще сіль (Артемівсько-Слов'янське родовище), вогнетривкі глини (Часовоярське родовище), пісок (Авдіївське родовище), ртуть (Микитівка), а також флюсові вапняки, фосфорити, доломіти, мергель та інше. Також неподалік від Харкова знаходяться Бугруватівське родовище (нафта), Качанівське (нафта й газ), що знаходяться в Сумській області.
Тож, місто Харків розташоване поряд вугільно-металургійної бази Донбасу та Придніпров'я, що стимулює розвиток машинобудування й металообробки, а сусідство з високорозвиненими районами Росії - Центрально-Черноземним, Південно-Західним й Західним - зумовлює розвиток підприємств агропромислового комплексу.