70.Загальна характеристика апеляційного провадження.

Апеляційна перевірка рішень та ухвал суду 1 інстанції – гарантія здійснення права на судовий захист. Якщо сторони чи інші особи, які беруть участь у справі не згідні з рішенням суду, вважають його незаконним, необгрунтованим, то за їх скаргою справа розглядається судом апеляційної інстанції. Перегляд рішень та ухвал в апеляційному порядку є також засобом судової перевірки законності, обгрунтованості рішень суду 1 інставнції, випрвлення припущених омилок та допомоги судовій практиці. Своєрідність діючої системи апеляції відрізняється рядом особливостей: при перевірці суд появзаний межами позовних вимог, що заявлені у суді 1 інстанції та межами доводів апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції встановлює нові факти, нові докази, а також докази, які на думку осіб, які беруть участь в справі, судом 1 інстанції досліджувалися із порушенням порядку, встановленого ЦПК.

71.Повноваження суду апеляційної інстанції.

Повноваження суду апеляційної інстанції становить сукупність його прав та обовязків, повязаних із здійсненням встановлених законом процесуальних дій стосовно рішення суду 1 інстанції, яке не набрало законної сили і є предметом перевірки за апеляційною скаргою. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду; 5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; 3) змінити ухвалу; 4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

72.Загальна характеристика касаційного провадження.

Сутність перегляду в касаційному порядку зводиться до основним головних ознак. 1) перегляд в касаційному порядку – це один з інститутів ЦПП. Норми права ЦПК регулюють СВ, які складаються між касаційним судом та іншими учасниками процесуальної діяльності при касаційному перегляді судових постанов. 2. перегляд в касаційному порядку – це один з видів проваджень в ЦП. 3. касаційний перегляд справи – це виключний вид провадження. Він відрізняється від „звичайного”, апеляційного перегляду наступними особливостями. Навідміну від апеляційного перегляду обєктом тут є постанови суду, які набрали законної сили. Своєрідний порядок оскарження ухвал суду першої інстанції та апеляційних та строки оскарження. Специфічними є й інші особливості перегляду в касаційному порядку.

73.Підстави для скасування судових рішень і касаційному порядку.

Повноваження суду касаційної інстанції – це сукупність його прав і обов‘язків, пов‘язаних з застосуванням юридичних наслідків щодо рішень і ухвал. Такі права і обов‘язки суду закріплені в ст.311 ЦПК. Суд касаційної інстанції має право залишити рішення без змін, тобто касаційна скарга залишається без задоволення. Може скасувати рішення повністю або частково, надіслати справи на навий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів. Також справа може надійти і до іншого суду. Суд може скасувати рішення повністю або частково і закрити провадження по справі або залишити заяву без розгляду (ст.227, 229 ЦПК). Може змінити рішення або постановити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд. Залишення рішення без змін має місце тоді, коли суд касаційної інстанції перевірив справу і дійшов висновку про правильність рішення суду першої інстанції. Ст.312 ЦПК. Підстави для скасування рішень суду в касаційному порядку: 1) неповне з‘ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин; 3) невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Постанова пленуму ВС від 11.10.85 “Про практику розгляду судами України цивільних справ в касаційному порядку”. Неправильне застосування норм матеріального права полягає в тому, що суд не застосував закону, який необхідно було застосувати, суд дав невірне тлумачення закону. Порушення процесуального законодавства, які призводять до скасування рішення: якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи. За умови порушення процесуального законодавства рішення беззаперечно скасовується, якщо справа розглянута неправомочним складом суду, з порушеннями правил нарадчої кімнати, при розгляді справи були порушені правила про мову (ст.9 ЦПК), рішення не підписано будь-ким з суддів – самостійна підстава, рішення постановлено не тільки суддями, які входять до складу суду, що розглядав справу, відсутність протоколу судового засідання, або якщо протокол не підписаний секретарем або суддею, справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і цих осіб не повідомили про час і місце судового засідання, суд вирішив питання про права і обов‘язки осіб, які не були притягнути до участі у справі. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу, вона складається і проголошується з додержанням правил ст.212 ЦПК. Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення, тобто, якщо рішення залишено в силі, воно підлягає виконанню. Якщо суд касаційної інстанції вже розглянув справу, а потім надійшли інші касаційні скарги, суд касаційної інстанції зобов‘язаний постановити по цих скаргах додаткову ухвалу. У випадках, коли додаткова касаційна ухвала тягне за собою зміну рішення або його скасування, то суд постановляє окрему ухвалу, якою доводить про це до голови відповідного суду про внесення подання на касаційну ухвалу.