63. Види проваджень цивільного судочинства

В цивільному судочинстві для вирішення цивільних справ існують такі основні провадження: позовне провадження, наказове провадження, окреме провадження. Позовне провадження такий вид цивільного провадження, в якому розглядається спір про цивільне право, тобто спір який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних або трудових правовідносин. Це найбільш розповсюджений вид в цивільному судочинстві. Характерною рисою цього провадження є наявність сторін: позивача та відповідача. Позов – звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про відновлення порушеного чи оспорюваного права, пред’явлена у встановленій законом процесуальній формі позовної заяви. Наказове провадження – спрощений (непротокольний) вид цивільного судочинства у справах, які мають очевидно достовірний характер. Окреме провадження – такий вид цивільного судочинства, у якому вирішуються справи, розгляд яких пов’язаний зі встановленням певних обставин, наявності певних юридичних фактів або статусу громадян, необхідних для реалізації їх суб’єктивних прав. Особливостями справ даного виду провадження є: 1) в порядку цього провадження може вирішуватися тільки спір про факт, про стан, але не спір про право; 2) справи цього провадження порушуються за заявою, а тому немає позову; 3) в даному провадженні немає сторін, т.як вирішується не спір про право, а є заявники, зацікавлені особи; 4) коло заявників чітко визначене законом тощо. В свою чергу вже для здійснення процесу перегляду судових рішень в цивільному судочинстві є такі додаткові провадження як апеляційне, касаційне, провадження у зв’язку з ново виявленими, виключними обставинами.

64. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

Стаття 213. Законність і обґрунтованість рішення суду Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Порушення судом цих вимог тягне або може потягнути відміну незаконного та необгрунтованого рішення суду 1 інстанції вищестоящими судами апеляційної та касаційної інстанції. ЦПЗ також вимагає того, щоб рішення було повним. Повнота рішення передбачає його всебічність, тобто у рішенні має бути: 1) надано відповідь про існування чи відсутність матеріального права; 2) вказано про приналежність його позивачу; 3) визначено, чи існує юридичний обовязок і чи покладений він на відповідача; 4) надана кількісна характеристика права та обовязку; 5) визначено порядок та строк реалізації права та виконання обовязку. Якщо вказані питання не вирішені в судовому рішенні, то воно вважається неповним. Цей недолік може бути усунений винесенням додаткового рішення.

65. Засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив

Кожне рішення суду має відповідати вимогам права та закону, що до нього ставляться. Проте, деякі недоліки рішення суду першої інстанції, які мають несуттєвий характер і повязані лише з неповнотою, неясністю, неточністю судового рішення, можуть виправлятися самим судом, не змінюючи самого рішення по суті.

Додаткове рішення.

Стаття 220. Додаткове рішення суду Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 (Суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, — у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб)цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов’язковою. На додаткове рішення може бути подано скаргу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Виправлення описок та явних арифметичних помилок у судовому рішенні.

Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень