41. Цивільні процесуальні правовідносини (поняття, елементи).

ЦП правовідносини – СВ, які врегульовані нормами ЦПП. Ознаки: врегульовані нормами ЦПП; виникають між судом та іншими учасниками процесу (відносини субординації); оформлюють поведінку учасників процесу, яка формується в процесі здійснення правосуддя у цивільних справах; мають відносний характер; проявляються в спеціальній, встановленій законом, цивільно-процесуальній формі; постійно знаходяться у русі, який в цілому становить їх певну систему. Система ЦП правовідносин індивідуальна і самостійна для кожної справи, знаходиться у постійному русі в залежності від ходу процеса, стадії провадження, від кількості субєктів, які беруть участь в процесі. ЦП правовідносини мають 3-елементну структуру: 1) Субєкт ЦЦПВ – носій цивільних процесуальних прав та обовязків. Суд – обовязковий субєкт ЦППВ, специфіка діяльності, призначення та правовий статус якого вимагає віднесення його до окремої групи субєктів. Особи, які беруть участь у справі – субєкти ЦППВ, які володіють тією чи іншою юридичною зацікавленістю, яка визначає їх правовий статус при розгляді та вирішенні цивільної справи. Особи, які спряють судовому розгляду і вирішенню справи . суєкти ЦППВ, які не мають і не повинні мати у справі ніякої юридичної зацікавленості і сприяють встановленню таких, що відповідають дійсності обставин справи, дослідженню доказів, ствердженню інших принципів ЦПП. До цих субєктів належать свідки, експерти, перекладачі тощо. 2) обєкт ЦППВ – те, з приводу чого виникають ЦППВ, або те, на що спрямовані процесуальні права та обовязки, а також процесуальні дії учасників цивільного процесу. Обєкт ЦППВ являє собою різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, які здатні задовольнити потреби повноважних субєктів. 3) зміст ЦППВ – цивільні процесуальні права та обовязки учасника правовідносин, які можуть реалізовуватися у формі процесуальних дій.

42. Судове доручення, порядок їх здійснення

Судове доручення це процесуальна дія в цивільному або арбітражному процесі, суть яких полягає в тому, що при необхідності отримання певних даних, що знаходяться в іншій місцевості, доручає відповідному суду провести процесуальні дії.У визначенні суду про судове доручення стисло висловлюється зміст даної справи і указуються відомості про сторони, місце їх мешкання або місце їх знаходження; обставини, що підлягають з'ясуванню; докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення. Це визначення обов'язково для суду, якому воно адресоване, і повинно бути виконано протягом місяця з дня його отримання. На час виконання судового доручення виробництво у справі може бути припинено. Виконання судового доручення проводиться в судовому засіданні за правилами, встановленим цивільно-процесуальним законодавством. Особи, що беруть участь в справі, сповіщаються про час і місце засідання, проте їх нез'явлення не є перешкодою до виконання доручення. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення доказу негайно пересилаються в суд, що розглядає справу. У випадку, якщо особи, що беруть участь в справі, свідки або експерти, що дали пояснення, свідчення, висновки суду, що виконував судове доручення, з'являться в суд, що розглядає справу, вони дають пояснення, свідчення, висновки в загальному порядку