13. Характеристика суб'єктів та об'єктів фінансової діяльності держави

Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів.

Об’єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх обігу (формування, розподіл, використання). У вузькому розумінні йдеться про рух грошей, що утворюють державні фонди.

Суб’єктний склад відносин, що регулюють фінансову діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні громади, юридичні Й фізичні особи). Роль держави в цих відносинах є подвійною: з одного боку, вона виступає як господарюючий суб’єкт, що має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з другого - є носієм влади, що реалізується і в галузі фінансової діяльності.

14. Поняття фінансового права, його предмет та методи

Фінансове право – це окрема галузь права, оскільки має свої специфічні ознаки, предмет та метод правового регулювання.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Ця діяльність об’єктивна за своєю сутністю і є процесом планомірного збирання, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, що забезпечують виконання державою її завдань і функцій.

Метод фінансово-правового регулювання – це органічна система прийомів, способів безперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер взаємозв’язків між ними.

1).Метод владних приписів (нерів­ність сторін).

2).Метод субор­ди­нації (від­­­но­­­си­­ни між ви­ще­стоящи­ми і нижчестоя­щи­ми державни­ми органами)

3).Метод погод­же­ння засто­со­вуєть­ся в поєд­нанні з ме­­­т­о­дом влад­них при­­­писів (по­дат­­ковий кре­дит)

4).Метод рекомендацій за­стосовується в поєднанні з методом владних приписів (наприклад, перелік місце­вих податків і зборів, що міс­титься в законодавстві, з числа яких органи мі­сцевого самоврядування ма­­ють право вибирати і вводити платежі на своїй території.

Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.

15. Місце фінансового права в системі права України.

Специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність його методів більше і повніше виявляється при співставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права. Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави при створенні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів.

1)Конституційне право: Регулює основи суспільного ладу та полі­тики, державний устрій, правове положе­н­ня громадян, систему і принципи органі­зації діяльності державних органів, голов­ні завдання та функції держави. Відповідно до ст. 92 Конституції України встановлюється Державний бюджет, бюд­жетна система України (система оподат­ку­вання, податки та збори і т. п.) Фін.право: Базується і розвивається на основах конс­титуційного права. Наприклад, фінансово-правові норми, що регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх форм власності у країні

2) Адміністративне право: Діяльність щодо формування, розподі­лу та використання фінансових ресур­сів дер­жави за своїм характером є управ­лінсько­ю. Визначає основні принципи державно­го управління, повноваження органів ви­ко­нав­­чої влади на видання управ­лінсь­ких ак­­тів, у тому числі й органів спе­ціального управ­ління фінансами дер­жави, закріплює структуру цих орга­нів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення і звіль­нення посадових осіб, закріплює їх права та обов’язки і т. д. Фін.право: Регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими органами функцій щодо збирання, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням.

3) Цивільне право: Регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів учасників суспільних відносин. Фін.право. Регулює суспільні відносини у сфері мобі­лізації, розподілу і використання централі­зованих та децентралізованих фондів гро­шо­вих коштів з метою забезпечення ви­ко­нання державою своїх завдань та фу­нкцій.