2.Поняття державних фінансів, їх роль у суспільному житті

Фінанси України — це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням І розподілом публічних централізованих І децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ­хідними

Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави(Централізовані – формуються на рівні держави забезпечують виконання її завдань(держ.бюджет, місц.бюджет,пенсійні фонди); Децентралізовані – формуються на рівні підприємств, органі­за­цій, установ для забезпечення їх господарської діяльностіи (фонд охорони праці)

Із появою держави виникли фінанси. Існують вони тому, що без них держава й органи місцевого самоврядування не зможуть виконувати свої функції. Не зможуть існувати інститути фінансо­вого ринку і фінансових послуг. Публічні грошові доходи до кінцевого їх використання по­діляються на відповідні цільовому призначенню відокремлені частки, які мають назву фонди коштів. Формування і викорис­тання таких фондів є суттєвою рисою фінансів, яка відрізняє останні від Інших видів грошових відносин. Цільове призна­чення таких фондів є умовою їх ефективної мобілізації, розпо­ділу і використання-зСаме завдяки фінансам держава і муніци­пальні органи можуть контролювати весь хід розподільного процесу: коли надходять кошти, як використовуються. Будь-яка держава або орган місцевого самоврядування утво­рюють І підтримують на своїй території правопорядок, охоро­няють свою незалежність, суверенітет, сприяють фізичному, духовному і матеріальному добробуту населення. Жодне сус­пільство не може Існувати без постійного відтворення їжі, одягу, житла, соціальної сфери. Кожна держава піклується про охорону навколишнього природного середовища. Із постійним зростанням кількості населення землі, урбанізацією, загострен­ням внутрішніх та зовнішніх протиріч відтворення є безумов­ною можливістю виживання людства. Усі ці завдання поклада­ються на органи влади, а для безперебійного функціонування необхідні матеріальні засоби, які в умовах об'єктивно існуючо­го закону вартості мають грошовий характер, тобто для вико­нання функцій державі і муніципальним органам потрібні ве­личезні кошти.

П. М. Годме чітко проводить межу між державними І при­ватними фінансами:

1) держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку. Наприклад, в Державному бюджеті України податкові над­ходження від громадян складають понад 25% усіх доходів. А стосовно до держави примусового виконання ніхто не за­стосовує;

2) державні фінанси пов'язані із грошовою системою, якою так чи інакше керує держава, але ця система ніяк не зале­жить від волі приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами;

3)приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на здійснення публічного Інтересу;

4)розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних, якими розпоряджаються окремі особи. П. М. Год­ме говорить, що таких відмінностей досить, щоб розгляда­ти фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись на свій зв'язок Із приватними фінансами, чітко відмежову­ється від останніх¹.

3.Мета,принципи форми ФДД

Фінансова діяльність держави – це діяльність державних органів щодо формування, розподілу і використання централізо­ваних і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави

Мета ФДД- забезпечення усіх видатків відповідними доходами, метою не є одержання прибутку. Фінансова діяльність державою здійснюється в правових формах, які виражаються в фінансово-правових актах. Ними є прийняті в певній формі рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції, що регулюють питання фінансової діяльності. За юридичними властивостями фінансово-правові акти поділяються на:- нормативні фінансово-правові акти, тобто акти, що регулюють групи однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою юридичну силу одноразовим їх застосуванням. Ці акти приймаються органами державної влади в межах їх компетенції, мають офіційний характер, є обов’язковими для виконання і спрямовані на регулювання фінансової діяльності. Ця група актів встановлює види фінансових зобов’язань перед державою, порядок їх обчислення, перерахування та використання:-індивідуальн нормативно-правові акти є актами застосування норм права. В них загальні правила, що містяться в нормативних фінансово-правових актах застосовуються до конкретних обставин. Він стосується точно визначених учасників фінансових відносин і є підставою виникнення, зміни чи припинення конкретних фінансових правовідносин. Прийняття індивідуальних фінансово-правових актів є необхідною передумовою застосування нормативних фінансово-правових актів і виконання завдань щодо створення, розподілу або використанню фінансових ресурсів держави. Залежно від органу, який приймає фінансово-правовий акт, вони поділяються на: - законодавчі фінансово-правові акти, до яких відносяться закони з питань фінансової діяльності держави; - підзаконні фінансово-правові акти являють найбільш чисельну групу фінансових нормативно-правових актів, які видано на підставі й на виконання закону. Серед них виділяються фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування – це публічні, офіційні документи, прийняті органами місцевого самоврядування, що мають юридичну силу й спрямовані на врегулювання владних відносин в сфері фінансової діяльності місцевих утворень. Їх характерними ознаками є: підзаконність; обмеження їх юридичної сили певною територією; обов’язковість виконання усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами на відповідній території; відсутність необхідного затвердження з боку органів державної влади; можливість їх оскарження в судовому порядку.

Принципи фінансової діяльності – це основоположні правила і вимоги, які відображають її найістотніші особливості та цілеспрямованість

До загальноправових належить 1. Принцип законності. Сутність цього принципу стосовно фінансової діяльності полягає в тому, що весь процес утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів досить докладно регламентується нормами фінансового права, дотримання яких забезпечується можливістю застосування до правопорушника засобів державного примусу. 3. Принцип плановості. Кожна сфера фінансової діяльності базується на основі фінансово-планових актів, вимоги стосовно яких закріплено у нормативних актах. Цей принцип найбільш повно реалізується у прийнятті головного державного фінансового плану – Державного бюджету України, який є підставою для інших планів – місцевих бюджетів, зведеного балансу доходів та видатків (для міністерств) балансу підприємств, кошторису (для установ та організацій)4. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету. Здійснення державою її функцій не може ставитись у прямо пропорційну залежність від розміру доходу державного бюджету. І тому визначаючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, вираховуються розміри державних доходів, необхідних для фінансової рівноваги.5. Принцип обліку та контролю. (наявність відповідного масиву нормативних актів, що встановлюють єдину методику бухгалтерського обліку, а також здійснення спеціально уповноваженими на це державними органами контролю за утворенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів. За загальним правилом фінансовому контролю підлягають процес використання державних коштів, своєчасність та повнота мобілізації державних ресурсів, законність доходів та видатків різних елементів фінансової системи, дотримання правил обліку та звітності)

До галузевих відносяться:розподіл компетенції законодавчої та виконавчої влади у здійсненні фінансової діяльності (представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов’язані виконувати, що свідчить про пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими)

публічний та гласний характер ФДД( ЗУ «про держ.бюджет Ук» приймається шляхом відкритого обговорення публікується в ЗМІ)

Пріоритетність публічних видатків відносно доходів казни (спочатку Уряд вираховує розмір необхідних публічних видатків, а потім розмір державних доходів і подає їх Верховній Раді України на узаконення)Принцип самостійності фінансової діяльності органів місцевого самоврядування в межах, встановлених чинним законодавством держав Монополія держави на певні дії у сфері фінансів(держава випускає грошові знаки)