31. Поняття і призначення фінансового контролю.

фінансовий контроль — це врегульована нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та Інших суб'єктів контрольних фінансових правовідносин, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в процесі формування, розподілу й використання фондів коштів.

Об'єктом фінансового контролю є те, з приводу чого суб'єкти вступають у контрольні правовідносини, на що спрямована контрольна діяльність. Таким об'єктом будуть усі грошові процеси при формуванні, розподілі й використанні фінансових ресурсів.

Предметом фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відрахування до фондів, виручка від реалізації, які містяться у первинній документації та свідчать про рух коштів. Саме такі показники відображають процес формування, розподілу й використання фінансових ресурсів, а також результативність їх обігу.

Сферою фінансового контролю є всі господарські операції, що здійснюються з використанням грошей, а в окремих випадках і без них Суб'єктами фінансового контролю є учасники фінансових контрольних правовідносин, які володіють необхідною правосуб'єктністю в цій сфері. Залежно від змісту й обсягу прав та обов'язків суб'єктів фінансового контролю можна виділити дві їх групи:

1. Контролюючі суб'єкти.

2. Підконтрольні суб'єкти

Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави в цілому, забезпеченні процесу ефективного формування, розподілу й використання фінансових ресурсів в усіх ланках і сферах народного господарства. Зміст фінансового контролю полягає:

- у контролі за виконанням фінансових зобов'язань перед державою й органами місцевого самоврядування з боку фізичних та юридичних осіб:

- у контролі за виконанням органами державної влади й місцевого самоврядування функцій у сфері формування, розподілу й використання фінансових ресурсів відповідно до їх компетенції:

- у контролі за використанням фондів коштів відповідно до вимог фінансового законодавства;

- у контролі за дотриманням правил ведення фінансово-господарських операцій і розрахунків, а також зберігання грошових коштів;

- у виявленні внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, у тому числі за рахунок зниження собівартості, підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових, матеріальних та Інших ресурсів;

- у сприянні збалансованості між потребами у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів держави й місцевого самоврядування:

- у попередженні й усуненні виявлених порушень фінансової дисципліни.

32. Характеристика видів фінансового контролю

1. За часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний і наступний.

Попередній фінансовий контроль проводиться до виконання господарських і фінансових операцій з формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. Він здійснюється в процесі розробки фінансових планів, за його допомогою здійснюється оцінка фінансової ефективності планових заходів. Метою попереднього контролю є насамперед попередження порушень фінансової дисципліни, запобігання правопорушенням у сфері фінансової діяльності.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль проводиться під час виконання господарських і фінансових операцій, у процесі виконання фінансових планів з метою своєчасної оцінки правильності, доцільності й законності вказаних операцій.

Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання господарських і фінансових операцій. Він спрямований на виявлення порушень, які не були встановлені під час попереднього й поточного контролю. Такий контроль має на меті оцінку ефективності використання фінансових, трудових, матеріальних та інших ресурсів.

2. За характером взаємовідносин і суб'єкта контролю виокремлюють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюється організацією, підприємством, установою як за власною фінансовою діяльністю, так І за фінансовою діяльністю своїх структурних одиниць.

Зовнішній фінансовий контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення контрольних дій у сфері додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових правовідносин.

3. Фінансовий контроль за формами проведення поділяють на обов'язковий та ініціативний.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється на підставі вимог чинного законодавства відповідно до компетенції контролюючих суб'єктів—відповідних органів державної чи місцевої влади або інших уповноважених суб'єктів.

Ініціативний фінансовий контроль, на відміну від обов'язкового контролю, здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як самостійно, так і за участю сторонніх контролюючих суб'єктів.

4. Залежно від природи контролюючих суб'єктів виділяють наступні види фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль, який здійснюється державними органами як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. Він, у свою чергу, поділяється на: загальнодержавний і відомчий.

Муніципальний фінансовий контроль — це контроль, що здійснюється органами Місцевого самоврядування під час реалізації бюджетного процесу, муніципальних програм розвитку відповідної території.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюють керівники підприємств, установ, організацій, інші уповноважені посадові особи, відповідні структурні підрозділи підприємств, установ, організацій. Він спрямований на процес фінансово-господарської діяльності цих підприємств, установ та організацій. Метою цього контролю є реалізація фінансово! стратеги та запобігання кризовим ситуаціям, які можуть погіршити фінансовий стан вказаних суб'єктів контролю.

Аудиторський фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за вимогою чинного законодавства. Він спрямований на перевірку інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх фінансової і бухгалтерської звітності й обліку, відповідності такої діяльності чинному законодавству.

Громадський фінансовий контроль, який можуть здійснювати як окремі громадяни, так і їх об'єднання, громадські організації щодо контролю за дотриманням вимог чинного законодавства насамперед владними структурами в процесі фінансової діяльності, зокрема пов'язаної зі сферою прав і законних інтересів громадян.

5. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій контролюючих суб'єктів розмежовують такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль — контроль, за допомогою якого вирішуються питання стратегії розвитку держави, адміністративно-територіальних утворень, окремої галузі господарства, окремих підприємств, організацій, установ у майбутньому.

Тактичний фінансовий контроль — контроль, що має на меті вирішення поточних питань фінансової діяльності різноманітних суб'єктів фінансових відносин.

6. За місцем проведення фінансовий контроль поділяється на контроль виїзний та дистанційний.

Виїзний фінансовий контроль — це контроль на місці, при якому контролюючі суб'єкти здійснюють відповідні заходи контролю безпосередньо на підконтрольному об'єкті.

Дистанційний (безвиїзний) фінансовий контроль—контроль, який здійснюється на відстані за допомогою відповідно! інформації, наданої підконтрольним суб'єктом.

7. За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль розподіляють на бюджетний, податковий, валютний, банківський, страховий та ін.

33. Характеристика методів фінансового контролю.

33. Під методом фінансового контролю слід розуміти конкретні способи (прийоми), що застосовуються контролюючими суб'єктами при здійсненні контрольних функцій у сфері фінансових відносин.

Єдиної чіткої класифікації методів фінансового контролю в науці фінансового права не існує. основних методів фінансового контролю, то до них відносять перевірку й ревізію.

Ревізія— це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, додержанням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку й звітності: спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням

2. Ревізія є всеохоплюючим методом фінансового контролю й полягає в детальному дослідженні фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб'єкта на предмет її законності, доцільності та ефективності.

Ревізії класифікуються за різними підставами. За змістом вони поділяються на фактичні (перевірка наявності матеріальних цінностей, стану речових складів, виробленої продукції, наявності грошей, цінних паперів тощо) і документальні (перевірка різноманітних фінансових документів). За критерієм об'єкта діяльності розрізняють комплексні ревізії (перевіряється фінансова діяльність обраного об'єкта в різних сферах, у них беруть участь ревізори одночасно кількох контролюючих суб'єктів) і тематичні ревізії (перевірка будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприклад, сплати податків). За організаційною ознакою ревізії можуть бути плановими (передбачені в плані роботи відповідного контролюючого суб'єкта) і позаплановими (не передбачаються в планах роботи контролюючого суб'єкта і призначаються при певних обставинах за наявності відповідних підстав).

Перевірка — це обстеження й вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів'.

Виокремлюють також такий метод фінансового контролю як обстеження — ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової діяльності підконтрольного суб'єкта, в процесі якого виявляються її позитивні й негативні сторони. Під час обстеження використовуються такі прийоми, як анкетування, опитування.Обстеження є одним із основних методів попереднього контролю, бо саме завдяки йому можливо оперативно виявити стан справ щодо певного питання, запобігти порушенню фінансової дисципліни й визначити, чи необхідно проводити перевірку або ревізію.

До методів фінансового контролю відносять аналіз — метод фінансового контролю, — що передбачає дослідження певних фінансових питань, відповідних документів.

До аналітичних прийомів, що застосовуються при проведенні аналізу, належать такі як, середні і відносні величини, групування, індексний метод Виділяють такі класифікації методів аналізу, як неформалізовані (ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні—це метод експертної оцінки, порівняння тощо) та формалізовані (в їх основі лежать суворі формалізовані аналітичні залежності — це метод процентних чисел, балансовий метод тощо).

Наступним методом фінансового контролю є інвентаризація—складання опису майна (інвентарю) підприємства, установи, організації; періодична перевірка наявності товарно-матеріальних та грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства, установи, організації на певну дату, стану їх зберігання, правильності ведення складського господарства й реальності даних обліку.

Під час Інвентаризації перевіряється наявність і стан об'єктів шляхом огляду, підрахунку, обмірювання, зважування Отримані результати порівнюють з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація дозволяє виявляти й усувати можливі помилки в обліку й роботі матеріально відповідальних осіб, визначати величину природної втрати й уточнювати дані про залишки матеріальних та інших цінностей. При проведенні інвентаризації спеціально створені комісії складають інвентарний опис — детальний опис майна підприємства, установи, організації із вказівкою кількості та якості предметів і зазначенням їх оцінки..

Слід відмітити і такий метод фінансового контролю, як спостереження (моніторинг)—загальне від стеження фінансової діяльності контрольованого суб'єкта.