52. Адміністративний арешт майна як засіб забезпечення виконання податкових зобов'язань перед державою.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

4. відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, певні дії.

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

53. Бюджетний кодекс - як джерело бюджетного права.

Бюджетний кодекс України основне джерело бюджетного права,адже ним визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Він прийнятий 8 липня 2010 року. Складається з загальної і особливої частини. Містить 6 розділів,124 статті. Загальна частина:Розділ I Загальні положення: Глава 1.Загальні положення.Глава2.Бюджетна система України та її принципи. Глава 3.Запозичення. Глава 4.Бюджетний процес та його учасники. Особлива частина:Розділ II Державний бюджет України. Розділ III Місцеві бюджети. Розділ IV Міжбюджетні відносини. Розділ V Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення. Розділ VI Прикінцеві положення.

У І розділі визначаються відносини, що регулюються кодексом, роз'яснюються основні терміни, дається визначення бюджетного періоду, перелік джерел бюджетного законодавства, принципи побудови бюджетної системи, поняття бюджетної класифікації. У ньому вміщено поняття бюджетного процесу за державним і місцевими бюджетами. Визначені розпорядники бюджетних коштів, їх повноваження, порядок формування резервного фонду та оборотного залишку бюджетних коштів для всіх рівнів бюджетів, порядок проведення фінансового контролю та аудиту, оприлюднення актів про бюджет.

Розділ другий: склад доходів і видатків, порядок складання прогнозів державного бюджету, Основних напрямів бюджетної політики, розгляду і затвердження проекту закону про бюджет Верховною Радою України. Розкрито роль Державного казначейства на певних стадіях бюджетного процесу. Визначені основи бухгалтерського обліку і подальшу долю бюджету після закінчення бюджетного періоду.

Розділ третій: Визначаються доходи і видатки місцевих бюджетів, закріплені за ними. Регламентуються стадії бюджетного процесу за місцевими бюджетами.

Розділ четвертий: Визначаються критерії розмежування видів видатків між бюджетами й установлюються видатки, що враховуються і що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Розкривається механізм передання коштів для виконання власних повноважень між місцевими бюджетами і передання права на виконання делегованих повноважень. Визначаються фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, регулюються питання міжбюджетних трансфертів, дотацій вирівнювання місцевим бюджетам, різних видів субвенцій з державного бюджету.

В V розділі визначаються повноваження по контролю за дотриманням законодавства ВРУ, Рах. палати, Мініфін, Державного казначейства, Держфінінспекції, Верховної Ради і Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів місцевих рад. Наводяться поняття бюджетного правопорушення, критерії нецільового використання бюджетних коштів, наводиться перелік заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначається порядок їх застосування тощо.