Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори..docx
Скачиваний:
79
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
762.19 Кб
Скачать

1.Бюджетна система України.

Центральною ланкою державних фінансів і одним із найважливіших інститутів економічного суверенітету держави виступає бюджет. Його існування обумовлено необхідністю наявності грошового фонду, який призначений для фінансування виконання державою своїх політичної, економічної та соціальної функцій.

Термін «бюджет» походить від нормандського bouqe, bouqtte, що означає «кишеня», «торба». В Англії у середні віки термін бюджет «budget» почав використатися палатою общин. Це було пов’язано із затвердженням субсидії монархам. Перед завершенням засідання канцлер казначейства витягав з портфеля документ, що мав силу законопроекту. Саме це дійство і називалося відкриттям бюджету.

Після ХVІІ століття бюджетом стали називати документ, де відображалися доходи і видатки держави на плановий період.

Пізніше, як синонім бюджету, з’являються такі терміни як «кошторис доходів і видатків» та «державний розпис». Використання терміну «бюджет» у сучасному його розумінні почало застосовуватися в середині ХVІІІ століття.

Для обґрунтування поняття «бюджет» варто згадати тлумачення поняття «фінанси». Оскільки бюджет є вихідним поняттям з останніх, то родові ознаки фінансів притаманні й бюджету. Однак, бюджет має свої особливості. Зокрема, це плановість.

Планова природа бюджету вперше була обґрунтована німецьким економістом Г. Шанцем. Його думка підтримувалася й іншими дослідниками. Бюджет як основний фінансовий план держави регулюється правовими нормами, що дало поштовх для розвитку бюджетного права.

Передумовою виникнення бюджету було формування держави як політичного союзу. Тому бюджет можна розглядати як політичний документ, який затверджується представницькими органами влади.

Функціонування будь-якого державного устрою неможливо без організації відповідного фонду грошових коштів як фінансового підґрунтя для здійснення функцій, які на себе бере держава.

Розвиток будь-якої держави обумовлює необхідність централізації певної частини фінансових ресурсів суспільства у безпосередньому розпорядженні держави.

В кожній державі бюджетний устрій визначається за формою державного устрою, в залежності від адміністративно-територіального розподілу.

Під державним устроєм розуміють політико-територіальну організацію держави, яка визначається політика-правовим статусом територіальних складових і порядком, За державним устроєм усі держави поділяються на прості (унітарні) та складні (федерація, конфедерація, імперія). Україна є унітарною державою з автономним утворенням. З огляду на це можна стверджувати, що адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим: вищий рівень складають Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь; середній –райони й міста обласного підпорядкування; нижчий –райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села. Принаймні, саме відповідно до таких територіальних одиниць будується система державних органів, органів місцевого самоврядування та система державних і місцевих бюджетів.

Бюджетна система будь-якої держави визначається бюджетним устроєм. Питанню бюджетного устрою присвячено праці вітчизняних (С. Буковинського, В. Кравченка, Т. Ковальчука, В. Федосова, В. Опаріна) і зарубіжних (О. Богачової, В. Родіонової, Г. Крилова, Н. Бабітової, Ш. Бланкарта, Дж. М. Б’юкенена та ін) дослідників.

Однак, єдиних підходів до трактування бюджетного устрою у світовій та вітчизняній фінансовій науці немає, що значно ускладнює розроблення бюджетного законодавства, бюджетного планування та виконання бюджетів.

Разом з тим, термін “бюджетний устрій” виник ще у середині XIII століття в Англії.

На протязі довгих років це поняття еволюціонувало, проте у XVIII–XIX століттях під бюджетним устроєм мали на увазі кошторис доходів і видатків бюджету. На таке тлумачення бюджетного устрою вплинуло на французьке законодавство початку ХІХ століття, яке закріплювало прийняття щорічного бюджету, а також розширювало бюджетні права локального рівня управління. Намагалися розподілити джерела доходів між рівнями влади, законодавчо було закріплено розподіл видатків між центральним урядом і департаментами.

У Російській імперії перший документ щодо впорядкування бюджетного устрою держави був розроблений на початку XIX століття М.М. Сперанським і мав назву "План фінансів". Він складався з двох частин: проекту фінансових реформ, необхідних для врівноваження доходів і видатків держави, та проекту бюджетних правил. Таким чином, під бюджетним устроєм мали на увазі щорічний державний бюджет, його законодавче оформлення, класифікацію доходів і видатків тощо.

Аналогічні визначення бюджетного устрою використовуються й сьогодні. Так, деякі з науковців вважають, що "бюджетний устрій –це устрій, який властивий саме бюджету, а не бюджетній системі”. Свій бюджет має кожне державне утворення чи адміністративно-територіальна одиниця. Сукупність бюджетів –це доходи й видатки держави, тобто єдиний бюджет держави. Тому розподіл доходів та видатків держави між адміністративно-територіальними одиницями і є бюджетним устроєм. Але з таким визначенням бюджетного устрою погодитись неможливо. По-перше, воно залишає поза увагою організацію бюджетів, взаємозв'язок між ними. По-друге, сукупність бюджетів є бюджетною системою.

Тривалий час бюджетний устрій розглядався лише з юридичної точки зору. Його тлумачили як складову бюджетного права, залишаючи поза увагою фінансовий аспект цієї категорії. Зокрема в радянському фінансовому праві під бюджетним устроєм мали на увазі сукупність правових норм, що визначають різні види бюджетів, співвідношення між ними та засади формування їхніх доходів.

У фінансовому праві існують й інші погляди на визначення бюджетного устрою. Так, серед фахівців фінансового права найпоширенішим є тлумачення бюджетного устрою як сукупності бюджетно-правових норм, що використовуються державою для регулювання суспільних відносин відповідно до її завдань та функцій.

Правові норми, щорегулюють бюджетний устрій, визначають види бюджетів, місце й значення кожного з них у бюджетній системі, принципи функціонування та взаємозв'язок між бюджетами. У бюджетному праві ці норми визначальні, оскільки виражають право державних та адміністративно-територіальних утворень на власний бюджет і самостійність щодо використання фінансових ресурсів.

Отже, бюджетний устрій охоплює норми, що регулюють побудову бюджетної системи країни; порядок встановлення доходів і податків, що формують усі види бюджетів, їх розподіл між бюджетами; віднесення видатків на окремі бюджети та їх розподіл між останніми.

Бюджетна система та бюджетний устрій є різними за сутністю економічними категоріями. Бюджетний устрій є первинним, оскільки він визначається державним та адміністративно-територіальним устроями і відповідно до них визначає внутрішню організацію бюджетної системи. Бюджетна система ж є зовнішньою узагальненою рисою будови бюджетів.

В основу організації бюджетного устрою мають бути покладені фундаментальні основи.

Теоретично можна виділити три варіанти структурної побудови бюджету. Передусім це створення єдиного бюджету для всієї країни, який засновано на принципі централізації державних коштів у єдиному фонді. При такому варіанті з’являється можливість зосередити всі бюджетні ресурси в одному бюджеті, що суттєво спрощує управління цим бюджетом. Однак, така ситуація підриває автономність місцевих органів влади і робить їх взагалі або непотрібними і зайвими, або недієздатними. Звідси можна дійти висновку, що зазначений варіант теоретично можливий тільки невеликих країнах, а практично застосовується лише в тих нечисленних невеличких країнах, де зовсім немає територіального поділу.

Повна централізація державних коштів у єдиному бюджетному фонді, за наявності адміністративно-територіального поділу в державі, не може застосовується. Це пояснюється тим, що всі потреби на місцях неможливо врахувати з єдиного центру. Однак, протилежний варіант, який ґрунтується на засадах децентралізації, теоретично і гіпотетично припустимий. При такому варіанті створюються тільки регіональні бюджети. Фінансування загальнодержавних видатків, при цьому, могло б здійснюватись за рахунок відрахувань на централізовані потреби. Але це дуже складний варіант і настільки неефективний, що також не застосовується в жодній країні.

Врешті, з урахуванням необхідності брати до уваги як загальнодержавні, так і місцеві потреби, створюються декілька рівнів бюджету, засновуючись на поєднанні на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Такий підхід є загальноприйнятим у світі і застосовується найчастіше.

Вертикальні рівні бюджетів встановлюються у відповідності до адміністративно-територіального поділу держави та її політичного устрою. Розрізняються два види бюджетів –центральні та місцеві.

Таким чином, в унітарних державах існують дві ланки бюджетної системи –державний і місцеві бюджети, в тому числі, і в Україні, як унітарній державі, бюджетна система дворівнева.

В країнах з федеративним державним устроєм відокремлюють два види центрального бюджету, а саме, бюджет федерації та бюджет суб’єктів федерації.

Тобто, федеративний устрій держави передбачає об’єднання автономних державних утворень, тому бюджетний устрій включає три, а в деяких державах і чотири рівні: федеральний бюджет, бюджети членів федерації, місцеві, бюджети земель.

Наприклад, в США існує федеральний бюджет і бюджети кожного штату. Федеративний державний устрій мають і такі країни як Німеччина, Росія, Швейцарія, Австрія, Канада та ін.

В різних країнах центральний бюджет може називатись по-різному –державний, центральний, загальнодержавний, федеральний та ін. В Україні, наприклад, використовується термін «державний бюджет». Слід зауважити, що назва не змінює суті та значення цього виду бюджету. Цей бюджет призначається для забезпечення загальнодержавних потреб держави. Відповідно, місцеві бюджети забезпечують потреби конкретних регіонів та населених пунктів.

Склад місцевих бюджетів відображає адміністративно-територіальний поділ країни.

Організація міжбюджетних взаємовідносин є важливою складовою бюджетного устрою. Взаємовідносини між окремими бюджетами будуються по-різному в залежності від бюджетного законодавства. За напрямом взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні та горизонтальні. Вертикальні взаємовідносини виникають між бюджетами різних рівнів. Слід зазначити, що існує певне правило, згідно якому взаємовідносини виникають тільки між безпосередньо пов'язаними між собою бюджетами, тобто такими бюджетами, які безпосередньо розташовані поруч у вертикальній структурі. Взаємовідносини через один чи кілька рівнів не допускаються. Горизонтальні взаємовідносини виникають між бюджетами одного рівня.

Основні засади бюджетної системи України, її структуру, принципи та правові аспекти функціонування визначено Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 року.

Бюджетним кодексом, який набрав чинності з 1 січня 2011 року були внесені деякі зміни до структури бюджетної системи, принципів її побудови, Зведеного бюджету України.

Бюджетна система України побудована з урахування економічних відносин, державного й адміністративно-териториіальних устроїв та врегульована нормами права.

Державний бюджет є одним із важелів державного регулювання сoціальнo-екoномічних прoцесів та найгoловнішим за своїм признaченням у бюджетній системі України. З державного бюджету здійснюється фінансування витрат на зaхoди держaви в галузі економіки, національної оборони, державного управління, сoціальної сфери, міжнaродних відносин, oбслуговування держaвнoго бoргу тa ін.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]