35.Загальнодержавні податки і збори як джерело наповнення державного бюджету.

Стаття 9 Податкового кодексу України визначає перелік загальнодержавних податків та зборів.

До загальнодержавних податків належать:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. екологічний податок;

6. рентна плата;

7. мито.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється.

36.Місцеві податки і збори та їх місце у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.

Як правило місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) не відіграють вирішальної ролі у формуванні консолідованого і місцевих бюджетів. Вони виступають як додаткові джерела фінансування, що доповнюють над ходження від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного і місцевих бюджетів. Перехід регіонів на місцеве самоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансування регіонального господарства. Тому об'єктивно зростає роль і значення системи місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах!

Динаміка та стан надходжень коштів до місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) свідчить про їх низьку питому вагу у порівнянні з доходами державного бюджету, що має такі показники:

В місцеві бюджети надійшло:

у 2003 р.	у 2004 р.	у 2005 р.	у 2006 р.
310 тис. грн.	9019,2 тис.грн.	125016,7 тис.грн.	279,5 млн. грн.
0,67%	0,27%	0,88%	1,17%

У цілому, сума надходжень за рахунок місцевих по датків, зборів (обов'язкових платежів) становить лише 1,2 % доходів місцевих бюджетів. З урахуванням особливостей кожного регіону, держава, шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин, надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

Місцеве оподаткування є невід’ємним та визначальним елементом місцевого самоврядування. Запровадження місцевих податків і зборів, як одного із джерел доходів місцевих бюджетів в першу чергу відповідає інтересам місцевого самоврядування. Зміцнення останнього - реалізація поставлених перед ним завдань неможливі без досконалої та достатньої системи місцевих податків та зборів. Система місцевого оподаткування повинна бути побудована таким чином, щоб надходження від місцевих податків і зборів покривали основні витрати територіальної громади, пов’язані з її функціонуванням.

Теоретичним підґрунтям дослідження місцевих податків і зборів у системі формування доходів місцевих бюджетів є наукові здобутки, зокрема таких вітчизняних і зарубіжних вчених-юристів, як С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, Д.А. Бекерська, В.В. Бесчеревних, Л.К. Воронова, Н.В. Воротіна, О.М. Горбунова, О.Ю. Грачова, К.Г. Грищенко, Н.К. Ісаєва, М.В. Карасьова, М.П. Кучерявенко, І.Г. Кутафіна, О.О. Майданник, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, П.С. Пацурківський, О.Г. Пауль, Н.Ю. Пришва, Л.А. Савченко, А.О.Селіванов, Н.І. Хімічева, С.Д. Ципкін та ін..

Стаття 6 БК України проводить класифікацію доходів бюджету, поділяючи їх на податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом та трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори і інші обов’язкові платежі.

Стаття 10 Податкового кодексу України визначає місцевих податків та зборів. Так, до місцевих податків належать:

1. податок на майно;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за місця для паркування транспортних засобів;

2. туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, вирішують питання відповідно до вимог Податкового кодексу України щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

За своїм соціально-економічним значенням місцеві податки і збори на сьогоднішній день не займають провідного місця в системі місцевих бюджетів, що в певному розумінні є прямим порушенням принципу справедливості, закріпленого в ст.. 95 Конституції України, адже головна частина доходів місцевих бюджетів складається не із власних джерел, а із коштів держави та інших регіонів, які перерозподіляються через державний бюджет. Місцеві податки і збори становлять декілька відсотків від суми всіх доходів місцевих бюджетів, тоді як в розвинутих країнах Заходу ця сума складає десь 30-70%, до того ж система місцевих податків і зборів в її нинішньому вигляді практично не має суттєвих резервів для розвитку в подальшому і потребує докорінного вдосконалення, більше того прийняті зміни до ПК України як за попередніми оцінками, так і фактичним виконанням привели до зменшення надходжень до місцевих бюджетів.