44.Акцизний податок, характеристика та розподіл між Державним та місцевим бюджетами.

Акцизний податок— ценепрямий податокна споживання підакцизних товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції). Статтею 215Податкового кодексу Українивизначено наступний перелік підакцизних товарів:

• спирт етиловийта інші спиртові дистиляти,алкогольні напої,пиво;

• тютюнові вироби,тютюнта промислові замінники тютюну;

• нафтопродукти,скраплений газ;

• легкові автомобілі, кузови до них,причепитанапівпричепи,мотоцикли.

Із набуттям чинності Податкового кодексу України коло платників акцизного податкурозширено. Поряд із виробниками та імпортерами підакцизних товарів до його переліку віднесено:

особу, яка реалізує підакцизні товари, які конфісковані, є безхазяйними, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

особу, яка не забезпечила цільове використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено нульову ставку податку (зокрема спирт для виробництва продукції, визначеної у статті 229 Податкового кодексу України, легкі та важкі дистиляти для виробництва етилену), або не підлягають, або звільняються від оподаткування.

Крім того, при імпорті підакцизних товарів платниками є:

фізична особа-резидентабо нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) намитну територіюУкраїни в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;

особа, яка реалізує або передає у володіння,користуваннячирозпорядженняпідакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України зі звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України;

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування у разі порушення таких вимог.

Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику.

Об'єктом оподаткуванняакцизним податком є реалізація підакцизних товарів (продукції). Тобто будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно здоговорамикупівлі-продажу,міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини. Також до об'єктів оподаткування акцизним податком відноситься: реалізація (передача) підакцизних товарів з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків достатутного капіталу, а також своїм працівникам; ввезення підакцизних товарів на митну територію України; реалізація конфіскованих підакцизних товарів, підакцизних товарів визнаних безхазяйними, чи за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, підакцизних товарів, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави та ін. До об'єктів оподаткування віднесено також обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів із вини платника податку.

Податковим кодексом України встановлений широкий перелік операцій, які не підлягають та звільняються від акцизного оподаткування.

Так, не підлягають оподаткуванню операції з вивезення (експорту)підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України. До операцій, які звільняються від оподаткування акцизним податком Податковий кодекс України відносить: придбання за кошти державного та місцевихбюджетів, фондів загально-обов'язкового державного страхування легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів,Міністерства охорони здоров'я,Міністерства надзвичайних ситуацій; ввезення підакцизних товарів для офіційного та особистого використаннядипломатичнимита консульськими представництвами іноземних держав.

База оподаткуваннязалежить від виду застосовуваної ставки акцизного податку. Передбачено три видиподаткових ставок: адвалорні, специфічні, адвалорні та специфічні одночасно (змішані).

Адвалорні ставки встановлюються у відсотках до вартості товару. Специфічні ставки встановлюються у грошовому виразі на одиницю товару, представлену у фізичних одиницях виміру (кг, л, см3, штуки). Застосовуються до підакцизних товарів (продукції) таких як: спирт етиловий, алкогольні напої, нафтопродукти, скраплений газ, транспортні засоби.

Адвалорні та специфічні одночасно (змішані) встановлюються одночасно за ставками у відсотках до вартості товару та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції). Застосовуються до тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.

Ставки акцизного податку, визначені в Податковому кодексі України, не є постійними, а щорічно переглядаються. Передбачається щорічне внесення Кабінетом Міністрів Українидо1 червнядоВерховної Ради Українипроекту закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо абсолютних ставок оподаткування акцизним податком з урахуванняміндексів споживчих цінта цін виробників промислових товарів.

У залежності від напрямку використання підакцизних товарів передбачається встановлення податкових пільг. Під податковою пільгою щодо даного податку розуміється застосування нульової податкової ставки. Новацією Податкового кодексу України є встановлення пільг з оподаткування нафтопродуктів. Зокрема, встановлено, що легкі дистиляти та важкі дистиляти можуть бути реалізованими у якості сировини для виробництва етилену за нульовою ставкою.

Визначення дати виникнення податкових зобов'язаньнаближено до вимогбухгалтерського облікута залежить від виду операцій, що здійснюються з підакцизними товарами:

щодо підакцизних товарів, вироблених на митній території України, — дата їх реалізації виробником;

щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару — дата складання відповідного акта;

у разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України — дата подання митної деклараціїабо дата нарахування податкового зобов'язання митним органом;

при передачі підакцизних товарів, вироблених з давальницької сировини, — дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі;

при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб — дата їх передачі для такого використання.

Сума акцизного податку визначається платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку. Якщо ставку податку встановлено не у гривнях, а в євро, то до бюджету акцизний податок все рівно сплачується у гривневому еквіваленті.

Строки сплати акцизного податкустановлять:

для виробників підакцизних товарів на митній території України — протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для поданняподаткової деклараціїза місяць;

для алкогольних напоїв, при виробництві яких використовується спирт етиловий неденатурований, — при придбанні марок акцизного податку;

для власників продукції, виробленої з давальницької сировини, — не пізніше дати відвантаження готової продукції;

для імпортованих підакцизних товарів (крім маркованої продукції) — до або в день подання митної декларації;

для імпортерів маркованої підакцизної продукції — при придбанні марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Декларацію з акцизного податку платники податку з підакцизних товарів, вироблених на митній території України, та імпортери алкогольних напоїв та тютюнових виробів мають подавати щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду.

Певні особливості оподаткування акцизним податком встановлені для алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Обов'язковою умовою реалізації таких підакцизних товарів є наявність марок акцизного податку. Крім того, на підприємствах — виробниках спирту та лікеро-горілчаних виробів з метою забезпечення повноти сплати акцизного податку передбачено створення акцизних складів.

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.Акцизний збір був введений на Україні в 1992 році. Його введення переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.На відміну від податку на додану вартість, акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи і послуги. Об’єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, в той час як ПДВ нараховується тільки на її частину - додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, в той час як ПДВ стягується за універсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак, він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, в той час як ПДВ - на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом’якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.Політика держави в акцизному оподаткуванні в Україні дуже часто змінювалась: перелік оподатковуваних товарів був набагато більшим, ніж існує нині. Лише в 1999 році відмовились від включення до підакцизних товарів широкого переліку високорентабельних товарів, зосередивши увагу на найбільш ефективних у фіскальному відношенні. Постійні зміни відбувались у визначенні платників, об”єкта оподаткування, порядку визначення ставок акцизного збору. Спочатку майже всі ставки були визначені у процентах до оподатковуваного обороту, а з 1996 року на більшість товарів були встановлені тверді ставки.До грудня 1993 року стягнення акцизного збору по імпортних товарах проводилося за тими же ставками, що й по вітчизняних. З вказаної дати по деяких імпортних підакцизних товарах установлюються ставки, що перевищують у декілька разів ставки на аналогічні вітчизняні товари, це перш за все алкогольні і тютюнові вироби. Причина такої диференціації полягала в намаганні законодавців як збільшити бюджетні надходження, так і захистити вітчизняних товаровиробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами. Жодна з цих цілей досягнута не була - імпортні підакцизні товари почали завозитись без сплати податків, для чого використовувались як законні так і незаконні методи ухилення, що тільки загострило проблему конкуренції і залишило бюджет без надходжень. У зв’язку з цим в 1996 році були внесені значні зміни в сторону зниження ставок акцизного збору, особливо щодо оподаткування імпортних товарів, насамперед алкогольних і тютюнових виробів. Крім того, запроваджено акцизні марки на ці товари для зменшенні ухилення від сплати податків і полегшення контролю податкових органів.

45.Мито: поняття, особливості, характеристика.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України з питань митного регулювання» від 28 січня 1994 р.: «Мито — це державний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України».

Мито як податок та види мита встановлюються тільки законом. Мито треба розглядати як обов'язковий внесок, платіж, плату, що доручено збирати митним органам при ввезенні (пересиланні) товару на митну територію чи вивезенні товару з митної території України. Цей внесок є невід'ємною складовою частиною такої процедури.

Митна вартість товару — це термін для визначення спеціальної вартості товару, а саме, це вартість товару, яка застосовується для цілей:

— обкладення товару митом, ПДВ, акцизним збором;

— зовнішньоекономічної та митної статистики;

— державного регулювання торговельно-економічних відносин, які пов'язані із вартістю товару, включаючи здійснення валютного контролю зовнішньоторговельних акцій і розрахунків банків по них згідно із законодавчими актами України.

Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визначення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподаткування та способом нарахування.

За об'єктом оподаткування мито поділяється на:

1) імпортне;

2) експортне;

3) сезонне.

Імпортне мито є диференційованим і залежить від країни походження товарів:

• до товарів, що походять з країн, що розвиваються, (додаток № 1 до Єдиного митного тарифу) в межах товарних груп 1—24 застосовуються преференційні ставки мита;

• до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (додаток № 2 до Єдиного митного тарифу), а також до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25—97 застосовуються пільгові ставки мита;

• до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита.

Сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на строк до 4 місяців залежно від сезону.

За способом нарахування (ст. 7 Закону) мито поділяється на:

1) адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості товару;

2) специфічне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;

3) комбіноване — поєднує обидва названих види мита.

Теорія митної справи ще не досконала. Тому інколи можна зустріти застосування термінів «мито» і «ставки мита» в одному (тотожному) значенні — «мито», «митне податкове обкладання».

З метою захисту економічних інтересів держави до товарів, що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:

♦ спеціальне (особливе) — встановлюється у кожному конкретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що завдають шкоди вітчизняному виробнику, а також захід для припинення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України;

♦ антидемпінгове — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів або організації їх виробництва в Україні (так, ввезенням курячих стегон підірвано вітчизняну птахову індустрію). Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;

♦ компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.

Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпінгових, компенсаційних) передує проведення дослідження Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке проводиться відповідно до заяв українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради.

Нижче викладені питання, пов'язані з митною вартістю товару.

• Порядок визначення митної вартості товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.

• Порядок застосування системи митної оцінки товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається Кабміном України на підставі положень Закону «Про Єдиний митний тариф».

• Митна вартість заявляється (декларується) митному органу при переміщенні товару через митний кордон.

• Порядок та умови декларування митної вартості товару, що ввозиться, форма декларації визначаються Держмитслужбою.

• Митна вартість визначається декларантом відповідно до визначеного законодавством методу.

• Контроль за визначенням вартості товару здійснюється відділом тарифів і вартості митного органу, який здійснює митне оформлення товару.

• Інформація, що надається декларантом при заявленні митної вартості товару і яка визначається ним як комерційна таємниця, може використовуватися митним органом тільки для митних цілей і не може бути передана третій особі (за винятком структур, які контролюють зовнішньоекономічну діяльність та мають спільні договори з Держмитслужбою, оформлені у вигляді спільних наказів про порядок запиту та отримання інформації). Порушення вимог зберігання комерційної таємниці тягне відповідальність відповідно до чинного законодавства.

• Витрати, що несе декларант при потребі уточнення митної вартості товару на вимогу митного органу, митниця не відшкодовує.

Митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону. Для визначення митної вартості товару враховують:

• ціну товару, що зазначена в рахунку-фактурі;

■ фактичні витрати, якщо їх не включено в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

■ комісійні та брокерські;

■ плату за використання об'єктів інтелектуальної власності. При явній невідповідності заявленої митної вартості або у разі неможливості перевірити обчислення, її визначають на основі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах — експортерах зазначеного товару.

Ввізне, вивізне і транзитне мито. Види мита за способом нарахування. Види заохочення імпорту ввізним митом. Види обмежуючого мита при імпорті (експорті) товарів

В умовах реформування економіки України мито є найважливішим інструментом зовнішньоторгової полічи пси держави, що використовується з метою обмеження ввезення іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання вивезення національних товарів.

Введення мита може мати декілька цілей, серед яких фіскальні, економічні та політичні. На відміну від інших податків, стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки з фіскальною метою (формування дохідної частини бюджету), скільки спрямоване в основному на формування раціональної структури експорту й імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави до цієї сфери. Метою введення мита може бути здійснення економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння за політичними мотивами.

В економічно розвинених країнах найбільш розповсюдженим є мито, що стягується з товарів, ввезених до країни, тобто регулюванню підлягає тільки Імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, лише в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку.

Товари і предмети, які ввозяться до митної території України та вивозяться за межі цієї території, підлягають накладенням мита.

Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів (інших предметів), які переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або проходять транзитом, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Розміри ставок та види мита в Україні встановлюються відповідно до Митного тарифу України, визначеного Законом України "Про Єдиний митний тариф України" та міжнародними договорами.

Митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари, які ввозять до митної території України.

Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Зміни і доповнення до Митного тарифу України мають бути офіційно опублікованими в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, ніж за 45 днів до дати введення їх в дію. У тому випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, офіційною публікацією вважається публікація в офіційному періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номеру цього видання.

Ввізне, вивізне і транзитне мито

В залежності від напрямку руху товару в Україні застосовується ввізне та вивізне мито.

Ввізне мито – це мито, яке стягується митницями при надходженні іноземних товарів на внутрішній ринок.

Вивізне мито – це мито, яке нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Воно застосовується в деяких країнах і встановлюється на певний строк, як правило, в разі нестачі сировини в країні.

В деяких країнах застосовується транзитне мито. Однак його роль в сучасних умовах знижується. Воно встановлюється, як правило, лише для покриття витрат, пов’язаних з контролем транзиту іноземних вантажів.

Види мита за способом нарахування

За способом нарахування мита: адвалерне, специфічне, комбіноване.

Адвалерне мито – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Специфічне мито – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

Комбіноване мито – це мито, що поєднує особливості адвокорного і специфічного митного обкладання.

На окремі товари та інші предмети може бути встановлене сезонне, ввізне та вивізне мито на термін не більший від чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Специфічні та комбіновані ставки ввізного мита в Україні встановлено з другого півріччя 1995 р. Застосування системи видів ввізного мита, зокрема комбінованого, позбавляє імпортерів можливості ухилятися від сплати обов’язкових митних платежів, унеможливлює зниження митної вартості товарів.

Варто зазначити, що застосування комбінованого мита на значну частину товарних позицій може заохотити імпортерів ввозити дешеві мало якісні товари, що мають низьку митну вартість. З метою запобігання таким тенденціям створені державні управлінські структури, що входять до системи нетарифного регулювання і регулюють імпортні надходження продукції певного рівня якості.

Ці документи є підставою для митного оформлення імпорту і впуску імпортного товару у вільний обіг на ринку України. До таких державних органів належать інспекція з карантину рослин, інспекція з екологічної безпеки, органи сертифікації продукції, санітарно-епідеміологічна служба.

Види заохочення імпорту ввізним митом

За ступенем заохочення імпорту ввізне мито диференціюється за наступними видами: преференційне, пільгове, повне.

Преференційне мито – найкраще мито, яке встановлюється державою для створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих тарифів. Преференційне мито надається на засадах взаємності чи в однобічному порядку, але без поширення принципу найбільшого сприяння на треті країни. Це мито широко використовується країнами розвиненою ринковою економкою.

Рівень преференційних мит, наданих країнам з розвиненою промисловістю на товари з країн, що розвивають різний імпорт з найменш розвинених країн здійснюється здебільшого на безпечній основі, а з інших випадках – підлягає, як правило, накладанню мита в розмірі звичайних ставок.

В Україні преференційне мито застосовується до товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

У зв’язку з відсутністю переліку країн, до товарів яких застосовується преференційний режим митного накладення, та міжнародних угод про створення митного союзу або спеціальних митних зон, преференційні ставки мита, передбачені митним тарифом, сьогодні в Україні не застосовуються.

Пільгове мито – це мито, що створює режим найбільшого сприяння імпорту товарів з країн та економічних союзів, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму. Таким чином, іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн чи союзників мають пільгові ставки ввізного мита.

В даний час діє перелік країн, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. При ввезенні до митної території товарів та інших предметів, які походять з зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Повне мито – це мито, яке застосовується до товарів, що походять з країн, які не увійшли до переліку держав, з якими укладено угоди про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено.

Законом України від 03.04. 97 за №170/97-ВР "Про вн6сення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" визначено перелік країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, і перелік країн, з якими підписано угоди про вільну торгівлю.

Визначення країни походження товарів відбувається відповідно до статті 18 Закону України "Про єдиний митний тариф" та різних міжнародних угод, в яких бере участь Україна.

Рада глав урядів СНД 25.09. 93 р. ухвалила Рішення про правила визначення країни походження товарів. Цим рішенням передбачені такі умови і правила звільнення від сплати мита:

безпосередня закупівля;

пряме відвантаження;

пряме транспортування, якщо ці операції здійснюються відповідно до умов, передбачених двосторонніми міжнародними договорами про вільну торгівлю.

Такі митні пільги можуть бути надані за наявності сертифікату походження товару за формою СТ-1.

Якщо товари ввозять в Україну з країн Балті, то окремими угодами передбачено подання сертифікатів походження товару типу ЕUR-1, або ЕUR-2, якщо вартість не перевищу суму 3000 EURO.

Зміст поняття "безпосередня закупівля" означає, що для звільнення від сплати імпортного мита український суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен укласти контракт купівлі-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки відбувається експорт цього товару.

Зміст поняття "пряме відвантаження" полягає в тому, що експорт товару має відбутися з тієї країни, яка видає сертифікат походження товару своєму резидентові під конкретну партію або на всю сукупність експортних товарів, зазначених у контракті.

Види обмежуючого мита при імпорті (експорті) товарів

Виходячи з принципу обмеження імпорту (експорту) в окремих випадках при ввезенні (вивезенні) до митної території України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися наступні: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито:

Спеціальне мито - вид мита, рівень ставок якого встановлюється на більш високому рівні в порівнянні зі звичайним як міра захисту внутрішнього ринку від надмірного імпорту.

Спеціальне мито застосовується:

по-перше, як захисна міра, якщо товари ввозяться до митної території України в такій кількості або на таких умовах, що завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів;

по-друге, як захід попередження учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій області, а також як міра для припинення незаконної конкуренції у випадках, передбачених законами України;

по-третє, як відповідь на дискримінаційні і недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзів, що обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

При цьому ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.

Антидемпінгове мито - вид ввізного мита, що забезпечує захист внутрішнього ринку країн від ввезення товарів за демпінговими цінами.

Демпінг - продаж товарів монополіями на зовнішніх ринках за непридатними цінами, тобто за цінами, більш низькими, ніж на внутрішньому ринку.

В промислове розвинених країнах прийнято національні антидемпінгові закони (в СІЛА- у 1921 р., Великобританії 1957р., Франції - 1958 р., ФРН - 1962 р., Італії - 1963 р., Україні - 1998 р.), які правилах стягнення та розрахунку антидемпінгового мита. Антидемпінгове мито, як правило, стягується з імпортних товарів або реалізованих за непридатними цінами, або завезених з країн, які субсидують експорт.

Антидемпінгове мито підвищує ціни на іноземні товари на внутрішньому ринку. Тому використання цього мита загострює протиріччя між країнами і спричиняє митні війни. Міжнародне співтовариство неодноразово намагалося створити міжнародні угоди, які регулюють застосування антидемпінгового мита.

У 1947 р. було прийнято Генеральну Угоду з Тарифів і Торгівлі (ГАТТ), у 1967 р. - Антидемпінговий кодекс, в якому наводяться визначення демпінгу та методика розрахунку антидемпінгового мита. Відповідно до вимог ГАТТ використання антидемпінгового мита дозволяється у випадку, якщо демпінг завдає матеріальних збитків національній промисловості країни.

Погіршення економічного становища країн у 70-х роках викликало різке загострення конкурентної боротьби між монополіями США, країн ЄЕС і Японії. В цих умовах стало широко застосовуватися антидемпінгове мито для обмеження імпорту з країн-конкурентів.

Так, країни ЄЕС наприкінці 70-х років ввели антидемпінгове мито в розмірі 10-20% на імпорт японських підшипників, а наприкінці 1980-тимчасові антидемпінгове мито на деякі товари хімічної промисловості СІЛА, експортовані за демпінговими цінами. У серпні 1980 р. СІЛА підняли з 4 до 25% мито на японські малогабаритні вантажівки, що стало початком автомобільної війни між цими країнами.

Антидемпінгове мито в нашій державі застосовується:

по-перше, у разі ввезення до митної території України товарів за ціною істотно нижчою від їх конкурентної ціни в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає або загрожує завдати збитку вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

по-друге, в разі вивезення за межі N0111101 території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні до митної території України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито - це мито, стягнене понад звичайний розмір ввізного мита. Компенсаційне мито застосовується з метою зниження конкурентоздатності імпортних товарів на внутрішньому ринку і тим самим відіграє протекціоністську роль.

В умовах різкого загострення проблеми збуту іноземні постачальники, які широко користуються в своїй країні державними субсидіями, стали штучно підвищувати конкурентоздатність експортованих товарів шляхом зниження цін. Ставка компенсаційного мита залежить від розміру субсидій і тому може значно перевищувати ставку ввізного мита на той же товар.

В Україні компенсаційне мито застосовується в разі:

по-перше, ввезення до митної території України товарів, при виробництві, експорті яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке ввезення завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

по-друге, вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, експорту яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій. Для встановлення факторів, що дають підстави для застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування.

Розслідування проводиться Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків за заявою українських або іноземних зацікавлених державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України.

Висновки

1. Зовнішньоекономічні відносини держави, зокрема України, є надзвичайно важливим економічним сектором діяльності, що сприяє досягненню нею головних, стратегічних цілей.

2. Імпортний митний тариф (ввізне мито) – головний інструмент зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпортних надходжень.

3. Основні види ввізного та вивізного мита – адвалерне, специфічне та комбіноване.

4. Ввізне мито впливає на життєвий рівень у державі, особливо на споживачів імпортної продукції, а також на державний бюджет. Виробників, та на світову економіку в цілому.

5. Загалом застосування ввізного мита знижується життєвий рівень споживачів і за їх рахунок частину збитків перерозподіляє на користь вітчизняних виробників аналогічної до імпортованої продукції. Решту збитків споживачів отримує бюджет держави і певна частина економічних втрат споживачів вистачається для суспільства безповоротно.

6. Вступ будь-якої держави до митного союзу змінює механізм застосування нею ввізного і вивізного мита і впливає на величину митних надходжень до державної казки.

7. застосування ввізного мита веде до зниження ціни на внутрішньому ринку для споживачів виробників даного товару.

8. Конституція США забороняє застосовувати вивізне мито на вітчизняний експорт.