20. Заява про страхування, її зміст та значення.

Заява про прийняття ризиків на страхування як правило подається страхувальником страховику в письмовому вигляді, хоча іноді буває і усна заява. Заява  це найпоширеніша форма отримання страховиком інформації про ризики, які потрібно застрахувати. У більшості випадків форма або бланк заяви розробляється страховиком самостійно і містить широкий перелік питань стосовно об’єкту страхування, на який повинен відверто відповісти страхувальник. Форму заяви страхувальник отримує у страховика або у страхового посередника. Раніше форма заяви використовувалася страховиками як вид реклами, елементи такого підходу збереглися і нині. Великі страхові компанії вкладають в бланк заяви крім прямого його призначення ще й рекламний зміст.

По деяких видах страхування заява по встановленій формі не заповнюється. Це може бути з 2 причин:

1. по розповсюджених стандартних обов’язкових видах страхування заява часто не потрібна;

2. по складних видах страхування, напр. в морському страхуванні, страхуванні майна підприємства від пожежі, тому що дуже важко описати в заяві фактори ризику, які супроводжують даний об’єкт.

Отримавши усну заяву страховик направляє агентів або брокерів відвідати об’єкт і обговорити з власником об’єкту ймовірні ризики. І тоді страховий агент готує окремий документ з описанням ризику.

Форма заяви містить як загальні для всіх страховок питання, так і специфічні питання, які стосуються окремо ризику безпосередньо. Перелік питань повинні бути складеними таким чином, щоб дати страховику вичерпну інформацію стосовно об’єкту, бо саме за результатами обмірковування відповідей відбувається укладання договору або відмова. Досить часто ці відповіді заносяться у комп’ютер і він, виходячи із неї визначає ставку страхової премії.

Кожна заява про страхування повинна містити декларацію і застереження. Декларацією страхувальник заявляє, що надана інформація є правдивою і повністю відповідає знанням страхувальника щодо запропонованого на страхування об’єкту.

Застереження попереджує страхувальника про те, що у випадку виявлення обману з боку страхувальника , страховик звільняється від своїх обов’язків перед ним.

21. Андеррайтинг та його роль у формуванні збалансованого с. Портфеля.

Андеррайтинг – це процес прийняття ризику на стр-ня, він є проміжною ланкою між поданням заяви страхувальником і видачею йому с. полісу або підписанням ДС.

Практичний андеррайтинг вирішує 4 основні задачі:

1. треба оцінити запропонований на страхування ризик з точки зору характеристики об’єкту страхування і з точки зору вірогідності настання страхової події з цим об’єктом і з точки зору розмірів ймовірних збитків.

2. На основі цієї оцінки андеррайтер повинен визначити: чи приймати ризик на страхування, чи ні.

3. Якщо ж прийнято ризик – визначити строки, умови і розмір страхового покриття, тобто визначити конкретні умови договору страхування.

4. Обчислити розмір страхової премії.

З метою формування збалансованого с. портфелю у процесі андеррайтингу необхідно слідкувати за тим, щоб не відбувалось кумуляції ризику (настання с. випадку по одному ДС веде до настання с. випадків по ін. ДС, або концентрація ризику на окремій території, що може призвести до катастрофіч. збитків, наприклад, внаслідок повені чи землетрусу), щоб забезпечувалась диверсифікація ризиків, та недопущення підвищення рівня збитковості, або взагалі перевищення можливих виплат над надходженням с. премій.

Крім того, андеррайтинг має сприяти зменшенню ризику по конкретному ДС, що у свою чергу також впливає на збалансованість с. портфелю, шляхом визначення оптимальних як для страхувальника так і для страховика умов ДС.