117. Міжнар система “зелена картка”: смисл, значення.

Реально ця система – сис-ма “зелена картка” працює з 1 січня 1953 р. Щоб увійти в систему “зелена картка” країна повинна відповідати трьом вимогам:

1. країна повинна мати внутрішній національний закон щодо страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;

2. країна повинна мати орган, який здійснював би загальне керівництво страхуванням автоцивільної відповідальності і представляв би свою країну в цій системі, входив би в Раду-Бюро;

3. країна повинна мати спільні кордони з країною, яка входить до в цю систему, ця країна не повинна здійснювати перешкоди при перевозі ВКВ для сплати страхового відшкодування для потерпілого з інших країн.

Автовласник країни, яка входить до цієї системи має право в’їхати на територію будь-якої країни цієї системи “зелена картка” без обов’язкового страхування на умовах країни відвідування. Якщо він скоїв ДТП на території цієї країни, то врегулювання претензій потерпілої країни відбуваєтсья шляхом подання потерпілою особою до національного Моторного бюро, яке сплачує відшкодування, а потім отримує суму сплаченого відшкодування від Моторного бюро країни, автовласник якої скоїв ДТП.

Моторне бюро носить назву Бюро регулювання претензій.

Моторне бюро – бюро-платник.

Загальні функції Моторного бюро: 1)випускає бланки полісів “зелена картка” для розповсюдження в страхових компаніях при укладанні ними договорів страхування автоцивільної відповідальності за межами країни;2)регулює питання і претензії, які виникають в даній країні щодо страхування цивільної відповідальності іноземних громадян або своїх громадян на території інших іноземних держав.

Страховий поліс “зелена картка” містить певні відомості, які використовуються для визначення статусу, прав, обов’язків сторін, реквізити страховика і Моторного бюро, а також основні умови страхування.

118, 119, 121. Стр-ня цив відп-ті (сцв) власників тз.

З 1996 року — СЦВ власників АТЗ — обовязкове (для резидентів і нерезидентів). Субєктами стр-ня є стр-льники; страховики; треті особи; Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ).

Страхування проводиться на випадок завдання шкоди життю, здоровю і майну третіх осіб. Страховим випадком вважається ДТП, яке сталося з вини ТЗ стр-льника і внаслідок якого скоєна шкода третій особі. Відш-ню підлягають лише прямі збитки.

Розрізняють 2 види страхування:

• звичайний (укладається з власником ТЗ, зареєстрованого в Україні або тимчасово ввезеного в Україну);

• додатковий (діє на території держав зазначених в страховому полісі на умовах, які встановлені в цих державах відповідно до угод, укладених МТСБУ з відповідними упавноваженими орг-ціями по СЦВ вл-ків ТЗ.

Договір стр-ня укладається на основі заяви стр-альника, в якій вказуються тип машини; марка машини; державний номерний знак; місце реєстрації ТЗ; строк страхування; розмір страхової суми. Договір набуває чинності з моменту, зазначеному в страховому договорі але не раніше внесення страхового платежу стр-льником. Після сплати страхового платежу стр-льник отримує страховий поліс. Страхові суми та розмір страхових платежів за цим видом страхування встановлює КМУ.

Починаючи з 1.04.2000 року встановлені мінімальні страхові суми за обовязковим СЦВ за шкоду, завдану внаслідок ДТП життю, здоровю третіх осіб в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладання договорустрахування (8500 грн), а за шкоду завдану майну третіх осіб — 1500 неоподатковуваних мінімумів (25000 грн).

Страховик має право зменшити або збільшити розмір страхових платежів. Страховий платіж зменшується, якщо стр-льник експлуатує ТЗ без аварій. Збільшується — для стр-льників з вини яких мають місце страхові випадки. Зменшення або збільшення не може бути більше 50% від їх обчисленого розміру.

• Виплата страх відшкодування здійснюється страховиком на основі таких документів: заява встановленої форми; довідка органів внутрішніх справ про обставини ДТП; довідка медичного закладу про строк тимчасової втрати працездатності або довідка про інвалідність; копія